Справа № 2-40

                                                                                                           2010 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем   України

11 травня 2010 року                                                                    м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді: Сабадах Б.В.

з секретарем: Удудяк І.А.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору доручення укладеного 17.01.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання недійсною довіреності про уповноваження ОСОБА_2 на дарування Ѕ частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га., яку 17.01.2001 року було посвідчено начальником Коломийської виправної колонії №41  Кузяк М.І.

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2,  третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3  про визнання недійсним договору доручення укладеного 17.01.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання недійсною довіреності про уповноваження ОСОБА_2 на дарування Ѕ частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га., яку 17.01.2001 року було посвідчено начальником Коломийської виправної колонії №41  Кузяк М.І.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та в позовній заяві зазначив, що під час перебування в ВК 41, відповідач ОСОБА_2 18.04.2001 року уклав від його імені з ОСОБА_3 договір дарування Ѕ частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 600 кв.м., і в підтвердження своїх повноважень на укладення від його імені договорів, пред'явив приватному нотаріусу ОСОБА_5 довіреність укладену від його імені, якої він ніколи не бачив та не підписував, посвідчену начальником Коломийської виправної колонії №41 від 17.01.2001 року за реєстром № 94. Відповідно до ст.244 ЦК України, за довіреністю здійснюється представництво, яке грунтується на договорі, отже довіреності мало передувати укладення між ним та ОСОБА_2 договору доручення передбаченого ст. 1000 ЦК України, відповідно до якого повірений -ОСОБА_2 зобов'язувався вчинити від його - довірителя імені юридичну дію, тобто укласти договір дарування. Він договору доручення з ОСОБА_2 не укладав. Дана обставина підтверджується тим, що в період, коли такий договір міг бути укладений, він відбував покарання у Коломийській виправній колонії. Відповідно до ст. 39 Виправно-трудового Кодексу України, родичі та особи які не є родичами мають право на короткострокове побачення з засудженими один раз на місяць. Щомісяця до нього на короткострокове побачення приїздила мама - ОСОБА_6, яка може це підтвердити.
ОСОБА_2 не є його родичем, маючи право на побачення з ним один раз
на місяць, жодного разу до нього на побачення не приїздив, оскільки вони не були знайомі, а тому він не міг укладати будь-якого договору з ОСОБА_2 Крім того, даний факт підтвердив сам ОСОБА_2, коли опитувався  08.12.2003 року дільничним інспектором Косівського РВ УМВС ОСОБА_7 Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та суду пояснив, що ОСОБА_1Й, в місцях позбавлення волі він не відвідував і жодних документів у виправній колонії не підписував, тобто ОСОБА_1 не уповноважував представляти його інтереси. Приблизно у 2001 році його рідна сестра по батькові ОСОБА_3 показала та передала йому доручення від свого чоловіка ОСОБА_1, яке було завірене начальником виправної колонії №41. З даним дорученням він звернувся до нотаріальної контори і майно було перереєстроване на ОСОБА_3      

Третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3 в судовому засіданні пяснила, що за час відбування покарання в місцях позбавлення волі її чоловік ОСОБА_1 вирішив подарувати їй житловий будинок та земельну ділянку в м.Косові. Він написав заяву та доручення, яке було завірене начальником ВК-41 Кузяком М.І. В зв’язку з тим, що заява та доручення не відповідали встановленим вимогам, то нотаріус ОСОБА_5 дала їй взірець надрукованого доручення, який вона представила своєму чоловікові для підпису, прибувши до нього на побачення. Отримавши доручення, підписане своїм чоловіком і завірене начальником ВК-41 Кузяком М.І. вона оформила в нотаріуса ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 договори дарування житлового будинку та земельної ділянки.    

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задоволити із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 18.04.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування житлового будинку, який знаходиться в м.Косів, вул. Над Гуком, №90”а”  та  договір дарування земельної ділянки площею 600 кв.м., яка також знаходиться в м.Косів, вул. Над Гуком. (а.с. 4-5)

Однак, у вищевказаних договорах дарування в графі підпис дарителя замість підписа ОСОБА_1 зазначено підпис ОСОБА_2

В підтвердження своїх повноважень на укладення від імені ОСОБА_1 договорів, ОСОБА_2 пред'явив приватному нотаріусу ОСОБА_5 довіреність укладену від імені ОСОБА_1, посвідчену начальником Коломийської виправної колонії №41 від 17.01.2001 року за реєстром №94.

Згідно  повідомлення Коломийської ВК №41 за вих. №к/1-1112 від 17.03.2010 року адміністрація установи не може підтвердити факт посвідчення довіреності на ім’я ОСОБА_1, оскільки особова справа, де повинен зберігатися дублікат довіреності, знищена відповідно до вимог наказу №1 від 11.01.2008 року ДДУПВП. Також відповідно до облікових документів, станом на 17.01.2001 року право на посвідчення такого роду документів мав майор внутрішньої служби Кузяк Микола Іванович, який на той час виконував обов’язки начальника установи. (а.с. 135).

Крім того, з постанови старшого слідчого прокуратури Коломийського району Стефак Я.Ф. про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.06.2005 року щодо підроблення ОСОБА_3 доручення та зловживання службовим становищем начальником Коломийської ВК №41 Кузяком М.І. вбачається, що ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому майном.    

Вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що для чинності правочину необхідне вільне волевиявлення учасників правочину і повинно відповідати його внутрішній волі.

У ст. 215 ЦК України зазначено, що правочин - договір доручення слід визнати недійсним, в зв'язку з недодержанням вимог необхідних для чинності правочину передбачених ч. З ст. 203 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 62 ЦК України (1964 року) повноваження представника на укладення угод повинно ґрунтуватись на довіреності, яка має бути підписана довірителем особисто, відповідно до вимог ст. 45 Закону України “Про нотаріат”.

При таких обставинах суд і прийшов до висновку, що позивачу слід продовжити термін звернення до суду, оскільки позивач пропустив його з поважних причин, так як дізнався про таку угоду та про рішення суду під час його виконання державним виконавцем та звертався із відповідними скаргами до різних інстанцій.

Суд вважає, що позов слід задоволити та визнати недійсними договір доручення, який було укладено 17.01.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та довіреність про уповноваження ОСОБА_2 на дарування Ѕ частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га., яку 17.01.2001 року було посвідчено начальником Коломийської виправної колонії №41  Кузяк М.І.

На підставі наведеного, ст.ст. 62, 64, 65, 83, 386 ЦК України (в редакції  1964 року), ст.ст. 203 ч. 3, 215, 244, 245, 268, 327, 1000 ЦК України, ст. 45 ЗУ “Про нотаріат” та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

    В И Р І Ш И В :

  Позов задоволити.

  Продовжити ОСОБА_1 термін звернення до суду.

  Визнати недійсним договір доручення, який було укладено 17.01.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсною довіреність про уповноваження ОСОБА_2 на дарування Ѕ частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га., яку 17.01.2001 року було посвідчено начальником Коломийської виправної колонії №41  Кузяк М.І.

Рішення вступає в законну силу після 10-ти днів з дня проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження.  

Рішення набирає законної сили по закінченню 10-ти денного строку подачі заяви про апеляційне оскарження, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                               Сабадах Б.В.