РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

Справа № 2-502/10

21 квітня 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в

складі головуючої: судді Янжули С.А.

при секретарі: Лиман Н.П.

з участю     позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Кірпи В.М., Середи М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

23.12.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що з 25 березня 2008 року він працював підземним начальником дільниці шахтного транспорту у ВАТ «Павлоградвугілля» м. Павлоград, відповідно до розпорядження №175к від 25.03.2008 року. 01 квітня 2008 року між ним та роботодавцем – ВАТ «Павлоградвугілля» був укладений письмовий безстроковий трудовий договір, яким вони підтвердили наявність трудових відносин та більш детально врегулювали взаємні права та обов’язки за трудовим договором. Вищезазначений трудовий договір від ВАТ «Павлоградвугілля» був підписаний на підставі довіреності ОСОБА_5, який на той час був директором виробничо-структурного підрозділу ВАТ «Павлоградвугілля» шахти «Дніпровська», де позивач й виконував свої трудові обов’язки. Згідно п.4.7. договору від 01.04.2008 року при розірванні договору за підставами, не передбаченими діючим законодавством, звільнення проводиться за п.8 ст.36 КЗпП України, тобто на підставах, передбачених контрактом. На початку листопада 2009 року адміністрація запропонувала йому переведення на іншу роботу, а саме: підземним начальником дільниці шахтного транспорту, але в інший структурний підрозділ ВАТ «Павлоградвугілля» на шахту «Степова». Це була пропозиція саме про переведення на іншу роботу, а не переміщення, оскільки в безстроковому трудовому договорі від 01.04.2008 року було обумовлено виконання роботи саме в визначеному структурному підрозділі ВАТ «Павлоградвугілля» - на шахті «Дніпровська». Він погодився, оскільки пообіцяли підвищення заробітної плати, а також йому, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, до пенсії залишалося відпрацювати зовсім не багато часу і таке підвищення позитивно відобразилося б на розмірі майбутньої пенсії.

19 листопада 2009 року, враховуючи, що в нього було 110 днів невикористаної відпустки, він подав адміністрації шахти заяву наступного змісту: «Прошу Вас надати мені розрахунок з шахти «Дніпровська» у зв’язку з переводом на шахту «Степова». В той же день його визвали у відділ кадрів, де ознайомили з розпорядженням директора ВСП шахти «Дніпровська» № 589к від 19.11.2009 року, в якому було зазначено про виплату йому компенсації за невикористану відпустку, а разом з тим про його звільнення за п. 5 ст. 36 КЗпП України – у зв’язку з переведенням до ВАТ «Павлоградвугілля» виробничо-структурного підрозділу шахта «Степова», видали йому трудову книжку. На його запитання, на якій підставі звільняють, адже він не просив про це, він отримав відповідь, що все узгоджено з керівництвом ш. «Степова». Прибувши у відділ кадрів ВСП ш. «Степова» він дізнався, що його не будуть брати на роботу на посаду начальника дільниці шахтного транспорту, а також не будуть підвищувати заробітну плату.

20 листопада 2009 року, вже після його звільнення, директор ВСП ш. «Степова» пише листа директору ВСП ш. «Дніпровська», в якому просить його звільнити в зв’язку з переводом (не знаючи дати звільнення та посади). Директор ш. «Дніпровська» ставить на цьому листі візу «оформити». Потім директор ВСП ш. Степова» пише ще один лист на ім’я заступника директора по управлінню персоналом ВАТ «Павлоградвугілля», тобто роботодавцю, з яким він укладав трудовий договір, в якому просить надати дозвіл на прийняття його на роботу в якості начальника зміни виробничої служби ВСП ш. «Степова». 23 листопада 2009 року директор ВСП ш. «Степова» сказав йому, щоб він писав заяву про прийняття на роботу в якості начальника зміни виробничої служби. Після написання заяви його направляють на медичний огляд, після проходження якого, 30 листопада 2009 року йому надають висновок про те, що він на цій посаді не може працювати за станом здоров’я. В той же час у нього є комісійний медичний висновок про проходження періодичного медичного огляду як начальника дільниці шахтного транспорту від 13.11.2009 року, в якому зазначено про його придатність до праці на цій посаді. В наслідок цього, 01.12.2009 року він звернувся до адміністрації ВСП ш. «Дніпровська» з заявою про допуск та поновлення його на роботі як начальника дільниці шахтного транспорту. 03.12.2009 року заступник директора по управлінню персоналом ВАТ «Павлоградвугілля» надсилає відповідь про те, що погоджують його перевід з одного структурного підрозділу до іншого. 03.12.2009 року директор ВСП ш. «Дніпровська» направляє йому лист-відповідь на заяву від 01.12.2009 року про те, що його звільнено за переводом на інше підприємство п п.5 ст.36 КЗпП України, та необхідно звернутися на ВСП ш. «Степова». Директор ВСП ш. «Степова» відмовив у прийнятті його на роботу в якості начальника дільниці шахтного транспорту і на будь-яку іншу посаду.

Вважає звільнення незаконним, оскільки своєї згоди на звільнення або переведення не давав, як видно з трудового договору від 01.04.2008 року, його роботодавцем є ВАТ «Павлоградвугілля». Шахти «Дніпровська» та «Степова» - це його структурні підрозділи. Відповідно до ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу переміщення працівника в інший структурний підрозділ у межах посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не вправі переміщати працівника на роботу, яка протипоказана йому за станом здоров’я. Враховуючи, що трудовим договором від 01.04.2008 року було обумовлено виконання роботи саме на ВСП ш. «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля», то переведення в інший структурний підрозділ – на ш. «Степова», як в межах посади так і поза межами, вимагає згоди працівника, оскільки це вже є зміною істотних умов праці. В будь-якому випадку, згідно ст.32 КЗпП України наслідком такого переводу є зміна трудового договору, а ніяк не припинення. Основна відмінність між переведенням на іншу роботу по ст.32 КЗпП України та переведенням на інше підприємство по п.5 ст.36 КЗпП України  полягає в тому, що при переведенні на іншу роботу не змінюються сторони, що підписали трудовий договір і не припиняється його дія, а лише змінюється його зміст, а при переведенні на інше підприємство змінюється і перше, і друге. Наявність у директорів ВСП шахта «Дніпровська» та ВСП шахта «Степова» належним чином оформлених повноважень на прийом та звільнення працівників не тягне за собою зміну сторони трудового договору, так як всі ці особи діють від імені ВАТ «Павлоградвугілля», яке виступає в особі своїх структурних підрозділів. Навіть якщо б відповідачем був ВСП ш. «Дніпровська», який би виступав від власного імені, то все одно звільнення відбулося б незаконно. Згідно п.5 ст.36 КЗпП України таке переведення можливе тільки за наявності таких умов:

-   згода працівника на переведення;

-   домовленість (згода) між власниками або уповноваженими ним особами зацікавлених підприємств;

-   наявність наказу про переведення за попереднім місцем роботи;

-   наказ про прийняття на роботу з нового місця роботи.

Якщо всі ці умови будуть виконані, то переведення працівника на інше місце роботи буде здійснено відповідно до трудового законодавства. Подібне звільнення можливе при пред’явленні працівником заяви і листа з проханням про звільнення у зв’язку з переведенням від підприємства, на яке він переводиться із зазначенням передбачуваної (бажаної) дати переведення. Необхідна тристороння згода з усіх питань, пов’язаних зі звільненням працівника в порядку переведення. У його випадку відсутні три необхідні умови: згоди він не давав, до теперішнього часу не зрозуміло, на яку посаду його перевели. Домовленості між двома підприємствами не було, оскільки його спочатку звільнили, а вже потім стали вести переписку і узгодження щодо переведення. Наявність наказу про прийняття на роботу з нового місця роботи – відсутня і ця умова, як одна з необхідних для здійснення переводу.

Згідно з п.4.2. письмового безстрокового договору від 01.04.2008 року, укладеного між ним та ВАТ «Павлоградвугілля» - усі зміни та доповнення до цього договору вносяться лише за згодою сторін, виключно в письмовій формі.

Вважає, що незаконним звільненням йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він тривалий час позбавлений можливості вести звичний образ життя, здійснювати своє конституційне право на працю, в період кризи та безробіття його викинули на вулицю, він змушений займатися пошуками роботи, позбавили його та його родину засобів до існування, в нього двоє дітей, які потребують утримання, яке у зв’язку зі звільненням він не в змозі надавати і вимушений брати кошти в борг. Все це принижує його та спричиняє моральні страждання, він відчуває незручності в повсякденному житті. Зазначені факти та обставини значним чином змінили ритм та порядок його життя, порушили його нормальні життєві зв’язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля. Спричинену моральну шкоду оцінює в 100000 гривень.

На день розгляду справи він перебував у вимушеному прогулі 108 днів, з 20 листопада 2009 року по 21 квітня 2010 року. За цей час відповідач зобов’язаний виплатити на його користь заробітну плату в сумі 56712 гривень 96 копійок.

Оскільки його звільнили 19 листопада 2009 року, він повинен був звернутися до суду до 19 грудня 2009 року, а так як це був вихідний день, то останнім днем звернення був наступний робочий день, тобто 21 грудня 2009 року. Він з поважних причини пропустив строк звернення до суду на один день, так як через юридичну необізнаність, в межах строку на звернення 18 грудня 2009 року відправив помилково позовну заяву разом з усіма додатками відповідачу, що підтверджується квитанцію з пошти та описом вкладення.

Просить суд винести рішення, яким поновити (продовжити) процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушеного права, поновити його на роботі в якості начальника дільниці шахтного транспорту виробничого структурного підрозділу шахти «Дніпровська» відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56712 гривень 96 копійок та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше, чим за один місяць.

В судовому засіданні позивач та його представник змінили свої позовні вимоги в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, який становить 55137 гривень 60 копійок, оскільки він перебував у вимушеному прогулі 105 днів. В останній частині позов підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали та надали суду заперечення, в яких зазначили, що вимоги позивача вважають не підлягаючими задоволенню з наступних підстав. Позовна заява про поновлення на роботі подана позивачем з порушенням місячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП України. Позивач звільнився з ВСП «Шахта «Дніпровська» згідно поданої ним заяви про звільнення у зв’язку з переводом на інший відособлений структурний підрозділ – ВСП «Шахта «Степова» - 19.11.2009 року і до 19.12.2009 року до суду з позовом не звертався. Позивач має вищу освіту, працював на керівній посаді, добре усвідомлений з трудовим законодавством, мешкає в місті Першотравенську, доказів того, що він протягом місяця був позбавлений фактичної можливості звернутися до цього суду з таким позовом не надав. А тому підстави для поновлення строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та інших пов’язаних з цим вимог – відсутні. В задоволенні позову має бути відмовлено на підставі п.3 ст.267 ЦК України через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

ВАТ «Павлоградвугілля» має десять вугледобувних відособлених структурних підрозділів: «Шахта «Дніпровська», «Шахта «Степова», «Шахта «Ювілейна», «Шахта «імені М.І.Сташкова», «Шахта «Самарська», «Шахта «Тернівська», «Шахта «Західно-Донбаська», «Шахта «Благодатна», «Шахта «Павлоградська», «Шахта «імені Героїв Космосу». Розташовані вони в різній місцевості на території м. Першотравенська, м. Тернівки, Павлоградського та Петропавлівського району, Дніпропетровської області. Згідно Положень кожне з цих Відокремлених структурних підрозділів (далі ВСП) кадрову роботу по прийому та звільненню працівників веде самостійно. Директори цих ВСП приймають та звільняють працівників ВСП в межах штатного розпису, який затверджує директор товариства за поданням директорів ВСП, ухвалюють рішення про відпустки та відрядження працівників ВСП та таке інше. Індивідуальні трудові відносини виникають після укладення трудового договору між його сторонами. Сторони трудового договору — конкретний працівник і його роботодавець. У їх випадку ВСП відповідно до положення про них виступають самостійними роботодавцями і уповноважені в особі директора ВСП укладати трудові договори з працівниками в межах їх штатного розпису. Працівника, який уклав трудовий договір з ВСП, надалі в установленому законом порядку за наказом директора цього ж ВСП можуть перемістити на інше робоче місце чи перевести на іншу роботу, але в межах ВСП. За наказом директора ВСП такому працівникові надається в установленому законом порядку відпустка, його можна притягнути до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і, навіть, звільнити. 3 метою контролю за якісним професійним відбором кадрів, ВСП, філії та структурні підрозділи, згідно наказу Генерального директора ВАТ «Павлоградвугілля» за №889 від 29.12.2008 року, повинні лише узгодити кандидатуру на працевлаштування в комісії по професійному відбору претендентів на роботу при ВАТ «Павлоградвугілля» під головуванням директора по управлінню персоналом ОСОБА_9

Генеральний директор ВАТ «Павлоградвугілля» не має права переміщати працівника ВСП на інше робоче місце, переводити на іншу роботу в межах ВСП, а, тим більше, в межах товариства, притягати до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності та звільняти, оскільки він не є стороною укладеного з працівником ВСП трудового договору і між ними немає індивідуальних трудових відносин. Генеральний директор ВАТ «Павлоградвугілля» своїм наказом має право переміщати на інше робоче місце, переводити на іншу роботу, притягати до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності та звільняти лише тих працівників, котрі уклали трудовий договір безпосередньо з товариством як роботодавцем. Такими працівниками, зокрема, є директори ВСП, спеціалісти центрального апарату управління та таке інше.

Якщо виникає потреба у звільненні працівника (окрім директора) у зв’язку з його переведенням з одного ВСП для подальшої роботи на іншому ВСП за його згодою та відповідним узгодженням керівників цих філій, треба такого працівника спочатку звільнити з першого ВСП, припинивши з ним трудовий договір, у зв'язку з переведенням його на інше підприємство на підставі п.5 ст.36 КЗпП за розпорядженням директора першого ВСП. Наказ директора цього ВСП про звільнення працівника є правовою підставою для вчинення всіх передбачених законодавством дій, пов'язаних із звільненням (проведення розрахунку, оформлення та видача трудової книжки тощо).

Закон детально не регламентує процедуру такого звільнення, головне – має бути згода працівника і погодження між керівниками, а також наявність:

- листа про переведення з підписом керівника (заступника керівника) підприємства, установи, організації (в даному випадку іншого ВСП), куди переводиться працівник;

- заяви працівника з проханням про його звільнення у зв’язку з переводом на інше ВСП;

- наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу за попереднім місцем роботи про звільнення працівника в порядку переведення.

Незалежно від того, хто виступає ініціатором переводу – працівник чи роботодавець, такому переводу передують переговори між «старим» та «новим» роботодавцем. Результат домовленості між роботодавцями оформляється листом. Хто з цих роботодавців має ініціювати цей лист – законом не передбачено. Дата звільнення в порядку переведення встановлюється за погодженням між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Узгодження з ВАТ «Павлоградвугілля» звільнення працівника з ВСП ні законодавством, ні наказом №889 від 29.12.2008 року – не передбачено. Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі – Інструкція №58), у разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 трудової книжки записують: «Звільнено у зв’язку з переведенням на роботу в таку-то філію, п.5 ст. 36 КЗпП України».

У даному випадку, в листопаді 2009 року ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника дільниці ВШТ на ВСП «Шахта «Дніпровська» заявив керівнику цього ВСП про свій намір звільнитися по переводу до ВСП «Шахта «Степова», де мав намір працевлаштуватись на посаду начальника зміни.

3 наміром узгодити таке переведення між керівниками цих двох ВСП, попередньо узгодивши це питання по телефону, 18.11.2009 року директор ВСП «Дніпровська» направив листа директору ВСП «Степова» з проханням підтвердити письмово узгодження прийому ОСОБА_1 на посаду начальника зміни ВПС «Шахта «Степова», на якому своєю резолюцією директор цього ВСП повідомив, що цей перевід і саме на посаду начальника зміни з ним узгоджений. 19.11.2009 року ОСОБА_1 подав директору ВСП «Шахта «Дніпровська» письмову заяву про своє звільнення по переводу на ВСП «Шахта «Степова».

Згідно п.5.1.1. Колективного договору ВАТ «Павлоградвугілля», адміністрація зобов’язана не перешкоджати переводу працівників за його заявою на інший структурний підрозділ підприємства, або інші підприємства галузі при умові згоди між керівниками.

Маючи узгодження з керівником ВСП «Шахта «Степова» та заяву ОСОБА_1 з проханням його звільнення по переводу саме на ВСП «Шахта «Степова», розпорядженням директора ВСП «Шахта «Дніпровська» за №589-к від 19.11.2009 року ОСОБА_1 був звільнений по п.5 ст.36 КЗпП України. В день звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений з цим розпорядженням під розпис, йому була видана належним чином оформлена трудова книжка і з ним був проведений розрахунок. Якихось заперечень чи зауважень щодо свого звільнення від ОСОБА_1 не надходило. Законом не передбачена підстава для поновлення працівника на роботі через те, що після звільнення він пожалкував про своє звільнення, а тому подав заяву про поновлення його на попередній роботі.

Виходячи з викладеного, підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з ВСП «Шахта «Дніпровська» розпорядженням №589-к від 19.11.2009 року по п.5 ст.36 КЗпП України – немає. Днем укладення нового трудового договору вважається день зарахування на те підприємство, в установу, організацію, куди працівник переводиться, або дата фактичного допущення його до виконання трудових обов’язків. Після свого звільнення з ВСП «Шахта «Дніпровська», 20.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся на ВСП «Шахта «Степова» з питанням про своє узгоджене раніш працевлаштування на посаду начальника зміни, про що свідчать листи ВСП «Шахти «Степова» від 20.11.2009 року, адресовані: на ВСП «Шахта «Дніпровська» - яким ще раз підтверджено узгодженість його прийому по переводу між керівниками цих відокремлених структурних підрозділів, та (відповідно до наказу Генерального директора ВАТ «Павлоградвугілля» за №889 від 29.12.2008 року) директору по управлінню персоналом ВАТ «Павлоградвугілля» ОСОБА_9 – з проханням узгодити прийом на ВСП «Шахта «Степова» ОСОБА_1 на посаду начальника зміни, по переводу з ВСП «Шахта «Дніпровська». Доказом того, що переведення ОСОБА_1 було узгоджене між ним і директорами обох ВСП саме на посаду начальника зміни ВСП «Шахта «Степова» свідчить і подана 23.11.2009 року ОСОБА_1 заява на ім’я директора ВСП «Шахта «Степова» з проханням прийняти його по переводу з ВСП «Шахта «Дніпровська» на посаду начальника зміни. До свого звільнення з ВСП «Шахта «Дніпровська», працюючи на посаді начальника дільниці ВШТ (яка є підземною роботою), 13.11.2009 року ОСОБА_1 пройшов черговий медичний огляд та був визнаний за станом свого здоров’я придатним для виконання роботи в підземних умовах. Частина 3 п.5.1.1. Колективного договору ВАТ «Павлоградвугілля» передбачає звільнення працівника від проходження додаткового медичного огляду, якщо не сплив встановлений строк дії попереднього профогляду, при переведенні на роботу по тій же професії (посаді) яку він займав до переводу.

Жоден документ: ні по ВСП «Шахта «Дніпровська», ні по ВСП «Шахта «Степова» не містить відомостей, що при його звільнені з ВСП «Дніпровська» було узгоджене його переведення на ВСП «Шахта «Степова» на будь яку іншу посаду, ніж начальника зміни.

Згідно ст.17 Закону України «Про охорону праці» та п.1.3, п.2.4. «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №246 від 21.05.2007 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 року за ІМ 846/14113, проведення попереднього медичного огляду при прийомі на роботу з важкими та шкідливими умовами – є обов'язковим.

Оскільки переведення на ВСП «Шахта «Степова» було узгоджене з ОСОБА_1 0.М. та директорами обох ВСП на посаду начальника зміни (яка є підземною роботою), тобто на іншу посаду ніж він займав на ВСП «Шахта «Дніпровська», згідно закону він зобов’язаний був пройти попередній медичний огляд. При проходження цього попереднього медичного огляду, за медичним висновком від 30.11.2009 року ОСОБА_1 був визнаним непридатним за станом свого здоров’я для виконання робіт в підземних умовах.

Згідно ч.5 ст.24 КЗпП України особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Разом з цим, згідно ч.6 ст.24 КЗпП України забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. Таким чином, єдиною перешкодою для працевлаштування ОСОБА_1 по переводу на ВСП «Шахта «Степова» на посаду начальника зміни, став стан його здоров’я, за особливостями якого він визнаний непридатним для виконання робіт в підземних умовах, а не дія чи бездіяльність того чи іншого керівника ВСП.

На даний час існує два протилежних медичних висновки про працездатність позивача від 13.11.2009 року та від 30.11.2009 року, згідно яких: в першому випадку ОСОБА_1 визнаний придатним для виконання робіт в підземних умовах, а згідно другого – визнаний непридатним для виконання робіт в підземних умовах. Медичний висновок від 30.11.2009 року про свою непридатність за станом здоров’я до виконання підземних робіт ОСОБА_1 не оспорив, подальші дії щодо працевлаштування на ВСП «Шахта «Степова» зупинив та заявив позов по надуманих мотивах про поновлення його на роботі на ВСП «Шахта «Дніпровська», намагаючись повернутись до виконання підземних робіт згідно висновку про профпридатність від 13.11.2009 року. Вказані дії ОСОБА_1 свідчать про очевидність для нього факту того, що за станом його здоров’я виконання робіт в підземних умовах йому протипоказано. Отже, вирішення цієї справи по предмету спору залежить від усунення протиріччя в питанні: придатний чи непридатний на сьогодні за станом свого здоров'я позивач ОСОБА_1 для виконання підземних робіт. Якщо він є придатним для виконання підземних робіт, то недійсним є медичний висновок від 30.11.2009 року і, згідно ч.5 ст.24 КЗпП України,      ОСОБА_1 має бути працевлаштованим начальником зміни ВСП «Шахти «Степова». Якщо він є непридатним для виконання підземних робіт, то недійсним є медичний висновок від 13.11.2009 року, наслідком якого може бути лише зміна формулювання причин його звільнення з ВСП «Шахти «Дніпровська». Але, оскілки, таких вимог позовна заява          ОСОБА_1 не містить, то в задоволенні його вимог про незаконність звільнення по п.5 ст.36 КЗпП України з ВСП «Шахта «Дніпровська» та поновлення на роботі (разом з пов’язаними з цим іншими вимогами) має бути відмовлено за їх безпідставністю.

Не може бути підставою для поновлення на роботі і посилання позивача на положення письмового трудового договору від 01.04.2008 року, укладеного на невизначений термін ОСОБА_1 з керівництвом ВСП «Шахта «Дніпровська», оскільки згідно п.4.5 цього договору дія його припиняється за іншими підставами, передбаченими трудовим законодавством. В даному випадку цей письмовий трудовий договір є розірваним з 19.11.2009 року з підстав, передбачених п.5 ст.36 КЗпП України – у зв’язку зі звільненням ОСОБА_1 з ВСП «Шахта «Дніпровська» по переводу на ВСП «Шахта «Степова».

Саме на викладене вище звертає увагу судів Пленум Верховного Суду України в п.18 своє постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду трудових спорів», вказуючи на те, що при розгляді справ про поновленні на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою для звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Просять суд відмовити ОСОБА_1М у задоволенні позову до ВАТ «Павлоградвугілля» про поновлення на роботі та пов’язаними з цим вимог: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення 100000 гривень моральної шкоди та судові витрати у справі.

Третя особа у справі директор ВСП ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта «Дніпровська» ОСОБА_10, надав суду заяву з проханням слухати справу в його відсутність, проти позивних вимог заперечує в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він робив на шахті «Дніпровська». 29.12.2009 року звільнився в зв’язку з виходом на пенсію за віком. ОСОБА_1 зробив дільницю зразковою. Він був заступником голови профкому дільниці. 20.11.2009 року він отримав о 06.30 годині наряд у бригаду Москальця. Після кінця зміни вони приходили звітувати до начальника дільниці о 14.30 - 14.50 годині. Робочі сказали, щоб зайшов в загальну нарядну. Він провів збори, запросили директора, він прийшов, сказав, що ОСОБА_1 звільнився. ОСОБА_1 був у себе в кабінеті, на загальних зборах не був.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 20.11.2009 року о 05.10 – 05.20 годині ОСОБА_1 його забирав з зупинки, їхали на шахту. Він заходив до себе, ОСОБА_1 – до себе. В нарядній був, так як горні диспетчери віддають розпорядження. ОСОБА_1 в загальній нарядній проводив наряд вагонникам, машиністам. Після нього прийшов представник механічної служби ОСОБА_4. Був у відпустці, його повинен був заміняти ОСОБА_3 і ОСОБА_16. Після 15.00 – 15.20 години він з ОСОБА_1 поїхали з шахти «Дніпровська» на шахту « Степову», він його чекав. 20.11.2009 року він повинен був передавати документи в зв’язку з переходом на шахту «Степову». Путівцям він давав наряд, ОСОБА_1 повинен був давати наряд машиністам.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що її робота полягає в тому, що вона відмічає, коли машини приїжджають та від’їжджають. В той день вона прийняла зміну у напарниці. ОСОБА_1 приїхав о 08.10 годині, напарниця записала, що він приїхав. А вона зробила запис, що він виїхав. Заїжджав і виїжджав він один, поїхав об 11.00 годині. У кожного начальника своє місце для стоянки автомобіля.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що зранку о 06.30 годині ОСОБА_1 не було на роботі. Він видавав наряд до 06.45 години. ОСОБА_12 був о 06.30 годині у нього, видавав наряд по горноробочих. О 06.35 годині ОСОБА_12 пішов у свій кабінет. У шахту він спускався. Він повинен викреслювати, коли хтось відсутній на роботі, якщо хтось запізнюється, то ще раз записується. ОСОБА_11 запізнився, з’явився на 08.00 годину, ОСОБА_1 – після 08.00 години. Він просто зайшов, сказав, що розрахувався і більше він його не бачив. ОСОБА_1 хотів піти працювати на шахту «Степова», сказав, що сам розрахувався. На спуск довгомірів він викликав наряд, ОСОБА_1 будь-яких нарядів в цей день не видавав. З ОСОБА_11 ОСОБА_1 куми, зі ОСОБА_12 – особливі стосунки, він завжди робив йому поблажки. Спуск довгомірів робиться в той же день. В книзі нарядів могли розписуватися або він, або заступник. Загальні збори дільниці ВШТ проводилися, але він на них не був.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Фіскальним чеком Укрпошти №5280301003111 від 18.12.2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 направив до ВАТ «Павлоградвугілля» на адресу: 51400, м. Павлоград, цінний лист.

Описом вкладення до цінного листа, направленого до ВАТ «Павлоградвугілля» від 18.12.2009 року, підтверджується, що він містив (у двох екземплярах кожного з документів): позовну заяву, копію паспорта, копію трудової книжки, копію свідоцтва про народження, трудовий договір, додаткову угоду, заяву, розпорядження, лист з шахти про розрахунок по переводу, лист про прийняття на роботу, лист про узгодження про прийом на роботу, заяву про прийом на роботу, картку робітника, заяву про відновлення на роботі, лист з шахти.

Останнім днем звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі для ОСОБА_1 було 19.12.2009 року. В зв’язку з тим, що 19.12.2009 року вихідний день, то останнім днем для подачі заяви було 21.12.2009 року.

Тим самим вбачається, що позивач надіслав позовну заяву разом з додатками у встановлений законом строк для звернення до суду про поновлення на роботі, але помилково направив її на адресу відповідача. Після цього, 23.12.2009 року, освідомивши свою помилку та пропустивши незначно, на два дні, строк звернення до суду, надав позовну заяву до Першотравенського міського суду.

    Відповідно до ст.73 Цивільного процесуального кодексу України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

З урахуванням вказаних доказів, враховуючи необізнаність у законодавстві позивача та незначність пропущеного строку, суд вважає за можливе поновити пропущений позивачем строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Копією трудової книжки, виданої 21.08.1985 року на ім’я ОСОБА_1, підтверджується, що розпорядженням по ВАТ «Павлоградвугілля» за №175к від 25.03.2008 року позивача було переведено підземним начальником дільниці з повним робочим днем в шахті.

Копією трудової книжки, виданої 21.08.1985 року на ім’я ОСОБА_1, підтверджується, що розпорядженням по ВАТ «Павлоградвугілля» за №589к від 19.11.2009 року позивача було звільнено у зв’язку з переводом ВАТ «Павлоградвугілля» на шахту «Степова» відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України.

Копією заяви на ім’я директора ш. «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» ОСОБА_5 від 23.11.2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 просив прийняти його на роботу на шахту в якості начальника зміни виробничої служби по переводу.

Копією трудового договору від 01.04.2008 року, підтверджується, що договір укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Павлоградвугілля», яке є його роботодавцем, в особі директора ВСП «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» ОСОБА_5 П.4.5 цього договору передбачено, що він припиняється у разі:

а) за узгодженням сторін;

б) за ініціативою роботодавця у випадках, передбачених законодавством (ст.ст.40, 41 КЗпП України) та цим договором;

в) за ініціативою робітника до закінчення строку дії договору у випадках, передбачених законодавством (ст.38 КЗпП України) та цим договором;

г) з інших підстав, передбаченими законодавством.

Копією заяви ОСОБА_1 від 19.11.2009 року, написаної на ім’я директора шахти «Дніпровська» ОСОБА_10 підтверджується, що позивач просив надати йому розрахунок з шахти «Дніпровська» в зв’язку з переводом на шахту «Степова», але ніяк не просив його у зв’язку з цим звільнити.

Копією розпорядження ВСП «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» за №589к від 19.11.2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 – начальника дільниці шахтного транспорту звільнено 19.11.2009 року у зв’язку з переведенням на шахту «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» за п.5 ст.36 КЗпП України.

Копію запиту директора ВСП «Шахта «Степова» ОСОБА_5 до директора ВСП «Шахти «Дніпровська» ОСОБА_10 про надання розрахунку по переводу для подальшої роботи на шахті ОСОБА_1, підтверджується, що його було направлено 20.11.2009 року та прийнято для оформлення також 20.11.2009 року, вже після звільнення позивача.

Копією запиту директора ВСП «Шахта «Степова» до заступника директора з управління персоналом ВАТ «Павлоградвугілля» ОСОБА_9 про надання дозволу про прийняття на роботу в якості начальника зміни з шахти «Дніпровська» ОСОБА_1 підтверджується, що його було направлено 20.11.2009 року та прийнято для оформлення також 20.11.2009 року, вже після звільнення позивача. Але ОСОБА_1 в своїй заяві просив прийняти його начальником зміни виробничої служби по переводу, а не начальником зміни.

Копію листа-відповіді за вих.№6/9637 від директора з управління персоналом ВАТ «Павлоградвугілля» ОСОБА_9 на ім’я директорів ВСП «Шахта «Дніпровська» та «Шахта «Степова» про узгодження ВАТ «Павлоградвугілля» про прийом на роботу ОСОБА_1 підтверджується, що його було направлено 03.12.2009 року.

Копією запиту директора ВСП «Шахта «Дніпровська» на ім’я директора ВСП «Шахта «Степова» за вих. №3431 підтверджується, що 18.11.2009 року його тільки було направлено для встановлення наявності чи відсутності узгодження по переводу ОСОБА_1

Копією довідки про результати медичного огляду ОСОБА_1 від 30.11.2009 року підтверджується, що йому не рекомендована робота в підземних умовах.

Копією картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 13.11.2009 року на ім’я ОСОБА_1, підтверджується, що він придатний для роботи за професією начальника дільниці.

Копією заяви ОСОБА_1 від 01.12.2009 року, написаної на ім’я директора ВСП «Шахта «Дніпровська», підтверджується, що позивач просив поновити його на роботі.

Копією листа-відповіді директора ВСП «Шахта «Дніпровська» за вих. №3606 від 03.12.2009 року на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що позивачу було відмовлено на підставі того, що ним було подано заяву, було узгодження керівників та йому для подальшого працевлаштування слід звернутися до керівництва ВСП «Шахта «Степова».

Копію листа Дніпропетровської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України за вих. № 05/02 від 04.01.2010 року про результати розгляду звернення ОСОБА_1 про незаконне звільнення підтверджується, що ними при вивченні кадрової документації було встановлено порушення адміністрацією шахти «Дніпровська» порядку переводу робітника, встановленого трудовим законодавством України, та буде направлено відповідне подання про поновлення на роботі.

Копією листа-відповіді директора ВСП «Шахта «Дніпровська» за вих. №304 від 04.02.2010 року на ім’я голови Дніпропетровської територіальної організації профспілки ОСОБА_15 підтверджується, що у зверненні про поновлення на роботі ОСОБА_1 було відмовлено на підставі того, що ним було подано заяву про звільнення, було узгодження керівників, а заява про поновлення на роботі не є підставою для такого поновлення.

Копією наказу №889 по ВАТ «Павлоградвугілля» від 29.12.2008 року «Про працевлаштування на роботу до ВАТ «Павлоградвугілля» підтверджується, що введено обов’язкове письмове узгодження працевлаштування кожного співробітника до ВАТ «Павлоградвугілля» в комісії по професійному відбору кандидатів.

Копією статуту ВАТ «Павлоградвугілля» в новій редакції від 11.12.2009 року, зареєстрованого за №12321050095000145, підтверджується, що шахта «Дніпровська» та шахта «Степова» є виробничими структурними підрозділами ВАТ «Павлоградвугілля».

Копіями положень про виробничі структурні підрозділ «Шахта «Дніпровська» та «Шахта «Степова» відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» від 03.03.2009 року підтверджується, що ВСП «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» та ВСП «Шахта «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» є складовими частинами і входять до організаційної структури ВАТ «Павлоградвугілля» (п.1.2), структурні підрозділи не є юридичними особами і діють на підставі Положення в межах повноважень, наданих товариством (п.3.1); для здійснення своєї господарської діяльності керівник структурного підрозділу від імені товариства може вчиняти правочини та укладати договори з іншими юридичними й фізичними особами на підставі довіреності, виданої товариством (п.3.3.); структурний підрозділ по взаємовідносинах, які виникають з його господарської діяльності, не може бути позивачем чи відповідачем у суді (п.3.4.).

При вивченні повноважень структурних підрозділів у сфері кадрів (п.5.6), судом не встановлено наявність повноважень для здійснення звільнення по переводу.

Копіями інструктажів по засобах пожежогасіння, що застосовуються в шахті, від 20.11.2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 не був присутнім на роботі в першу зміну на дільниці ВШТ ш. «Дніпровська».

Копією довідки директора ВСП «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» за вих. №299 від 04.02.2010 року (разом з додатками – копіями розпорядження про звільнення, листа з журналу про отримання ОСОБА_1 трудової книжки, довідки по даним АСУ про фіксацію робочого часу ОСОБА_1 за листопад 2009 року, довідки лампової) підтверджується, що начальника дільниці ВШТ ОСОБА_1 було звільнено 19.11.2009 року розпорядженням директора ВСП «Шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» за №589-к від 19.11.2009 року, з даним розпорядженням ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис, трудову книжку ОСОБА_1 отримав 19.11.2009 року; за 20.11.2009 року відміток про його прибуття на робоче місце немає.

Копією довідки помічника директора дирекції з безпеки ВАТ «Павлоградвугілля» на шахті «Дніпровська» за вих. №9/1167 від 09.02.2010 року підтверджується, що згідно журналу «в’їзду-виїзду» автомототранспорту по автостоянці ш. «Дніпровська» станом на 20 листопада 2009 року мається запис про те, що легковий автомобіль НОМЕР_1 під керуванням    ОСОБА_1 у вищезазначений день заїхав на територію автостоянки о 08.10 годині, а виїхав об 11.00 годині.

Як зазначає представник відповідача, згідно п.5.1.1. Колективного договору ВАТ «Павлоградвугілля», адміністрація зобов’язана не перешкоджати переводу працівника за його заявою на інший структурний підрозділ підприємства, або інші підприємства галузі при умови згоди між керівниками.

П.5 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України передбачає можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу чи організацію чи у зв’язку з переходом на виборну посаду. Для звільнення необхідне клопотання власника того підприємства, установи, організації, куди працівник переводиться. Працівник повинен подати заяву власникові підприємства (установи, організації), з якого він звільняється, оскільки закон вимагає згоди власника на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство, в іншу установу, організацію.

Закон детально не регламентує порядок переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію. У зв’язку з цим належить враховувати необхідність зазначення власником підприємства (установи, організації), в яке працівник переводиться на роботу, у клопотанні про переведення працівника на строк, протягом якого він просить звільнити працівника в порядку переведення і протягом якого буде діяти обов’язок прийняти на роботу працівника в порядку переведення. Якщо ж цей строк не обмежується, то можливе виникнення спорів через невизначеність у взаємовідносинах сторін.

Власник, до якого працівник звернувся з проханням звільнити його в порядку переведення на інше підприємство і надав при цьому клопотання власника підприємства - передбачуваного нового місця роботи, не несе будь-яких обов’язків перед працівником або власником, який звернувся з клопотанням про звільнення працівника. Він може за своїм розсудом заяву і клопотання задовольнити чи відмовити в їх задоволенні.

Але, як встановлено в судовому засіданні, виробничі структурні підрозділи «Шахта «Степова» та «Шахта «Дніпровська» є складовими частинами ВАТ «Павлоградвугілля», тобто про переведення на інше підприємство не може йти мови.

Дійсно, відповідно п.2.27 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: «Звільнений у зв’язку з переведенням на роботу на таке-то підприємство, п. 5 ст. 36 КЗпП України», але це не стосується переведення з одного структурного підрозділу підприємства до іншого.

Відповідно ж до абз.8 п.2.14 цієї інструкції переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.

Згідно ч.1 ст.32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.

Ч.2 ст.32 - не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.

З урахуванням цього, суд вважає недоцільним оговорювати посилання представника відповідача на ч.5 та ч.6 ст.24 КЗпП України про те, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, та про те, що забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я, оскільки був намір переведення на одному підприємстві, а не з одного до іншого.

Посилання ж представника відповідача на п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» про те, що «При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю» є нікчемним, оскільки звільнення пройшло з порушенням діючого трудового законодавства.

Так як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у своїй заяві від 19.11.2009 року просив надати йому розрахунок у зв’язку з переводом до іншого виробничого структурного підрозділу ВАТ «Павлоградвугілля», але ніяк не про його звільнення у зв’язку з переводом на інше підприємство. Звільнили його одразу ж у цей день, а власне узгодження між директорами шахт та заступником директора з управління персоналом ВАТ «Павлоградвугілля» проходили вже після звільнення – 20.11.2009 року та 03.12.2009 року. Як вбачається з логічного аналізу законодавства про працю, статуту підприємства та порядку прийому персоналу до ВАТ «Павлоградвугілля», порушено не тільки порядок звільнення, але й порядок переведення до іншого структурного підрозділу, який навіть якби здійснився, що у будь-якому разі є підставою для відміни таких рішень.

Відповідно ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи всі вивченні судом обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити начальником дільниці шахтного транспорту виробничого структурного підрозділу шахти «Дніпровська» відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» з дня звільнення, тобто з 20 листопада 2009 року, та стягти з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ч.2 ст.235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ч.4 ст.235 КЗпП України - рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до довідки відповідача за вих. №472 від 18.02.2010 року середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає – 11552 гривні 64 копійки, середньоденний – 525 гривень 12 копійок. Вимушений прогул позивача склав сто п’ять днів. Всього розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 55137 гривень 60 копійок

Відповідно ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача в зв’язку зі звільненням є встановленою, оскільки вищевказані обставини свідчать про отримання ОСОБА_1 моральних страждань та переживань (хвилювань), оскільки ці обставини привели його до порушення нормальних життєвих зв’язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації його подальшого життя – необхідність здобувати кошти для утримання своєї сім’ї та на своє утримання.

Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує, характер та об’єм його фізичних, душевних, психічних страждань у зв’язку зі звільненням, тривалості вимушеного прогулу, втрату можливості його стабільного забезпечення родини, що призвело до значних змін його життєвих зв’язків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховує, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 25.05.2001 року №5, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу та, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на його користь 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.1167 ЦК України, ст.ст.32, 36, 233-235, 2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 73, 209, 212, 214-215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити строк звернення до суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 поновити начальником дільниці шахтного транспорту виробничого структурного підрозділу шахти «Дніпровська» відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» з 20 листопада 2009 року.

Стягти з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55137 (п’ятдесяти п’яти тисяч ста тридцяти семи) гривень 60 копійок.

Стягти з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягти з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в розмірі 551 гривні 38 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи, в розмірі 120 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в сумі 11552 (одинадцяти тисяч п’ятисот п’ятдесяти двох) гривень 64 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Оскарження рішення не зупиняє його виконання в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в сумі 11552 (одинадцяти тисяч п’ятисот п’ятдесяти двох) гривень 64 копійок.

Суддя:                                         С.А.Янжула