ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 13/3320А
"18" серпня 2006 р.
Господарський суд Черкаської області в складі судді Скиби Г.М. за участю секретаря судового засідання Дяченко Т.В. розглянув адміністративну справу за позовом Канівського районного споживчого товариства, м. Канів
до Канівської міської ради, м. Канів,
та третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог –комунальне підприємство «Міський ринок Канівської міської ради»м. Канів
про скасування рішення Канівської міської ради від 1 липня 2005 року №27-60 в частині строку оренди і площі орендованої земельної ділянки, рішення Канівської міської ради від 1 липня 2005 року №27-61 про надання земельної ділянки в постійне користування КП «Міський ринок Канівської міської ради»та Державного акту на право постійного користування від 24 листопада 2005 року №348055.
Представники:
позивача –Федоренко Д.А. –довіреність №114 від 2.08.2006 року,
відповідача –Танана Г.П. - довіреність від 9.02.2006 року,
Ш особа –Левіт І.М. –директор підприємства –за посадою.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Ш особи, дослідивши наявні матеріали справи, Господарський суд ВСТАНОВИВ:
Позивач в обґрунтування вимог посилається на таке:
1 липня 2005 року Канівська міська рада прийняла рішення №27-60 «Про поновлення договору оренда землі Канівському РайСТ по вул. Малика, 15». Пунктом 3 цього рішення споживчому товариству із займаної ним під колгоспний ринок земельної ділянки площею 6450 кв. метрів виділено в оренду лише 706 кв. метрів на строк до 01.07.2010р., а решту території ринку площею 5745 кв. метрів міська рада своїм наступним рішенням від 01.07.2005р. №27-61 передала в постійне користування КП «Міський ринок Канівської міської ради», видавши йому Державний акт від 24.11.2005р. серії ЯЯ №348055 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5745 кв. м. по вул. Малика, 15.
Пункт 3 рішення міськради від 01.07.2005р. №27-60 в частині строку оренди та площі наданої в оренду земельної ділянки і зв’язані з цим рішенням підставою виникнення і поданими доказами рішення міськради від 01.07.2005р. №27-61 та Державний акт від 24.11.2005р. серії ЯЯ №348055 на право постійного користування земельною ділянкою порушують наші права орендаря земельної ділянки, передбачені ст.ст.93,95,116, 120 Земельного кодексу України, ст.ст.5,6,25,27,33 Закону України «Про оренду землі»і мають бути скасовані з наступних підстав.
Відповідно до постанови ЦК Компартії України 1 Ради Міністрів України від 14 квітня 1987 року №124 розташований в м. Каневі по вул. Малика, 15 колгоспний ринок постановою Черкаського обкому Компартії України і виконкому Обласної ради народних депутатів від 29.04.1987р. №125 був переданий безкоштовно Із системи Міністерства торгівлі УРСР у власність Канівського районного споживчого товариства.
Колгоспний ринок у м. Канів переданий районному споживчому товариству по акту приймання-передачі колгоспного ринку від 9 червня 1987 року разом з доведеним планом, балансом ринку станом на 1 червня 1987 року та інвентаризаційними описами переданих споживчому товариству основних засобів, інвентарю та інструменту, що належали колгоспному ринку.
Із названих документів вбачається, що колгоспний ринок в м. Канів був переданий споживчому товариству цілісним майновим комплексом, яким він є відповідно до частини другої статті 191 Цивільного кодексу України, з усіма працівниками, наявними активами і пасивами, основними і оборотними засобами та земельною ділянкою, частина якої згідно порядковому номеру 11 інвентаризаційного опису №1 основних засобів мала асфальтове замощення.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року №1б-рп\2004 у справі №1-30\2004 була підтверджена законність передачі колгоспних ринків із системи Міністерства торгівлі України у власність організацій споживчої кооперації та встановлено недоторканість власності споживчої кооперації, охорону її законом і державний захист нарівні з правами інших суб’єктів права власності. Також в рішенні Конституційного Суду України зазначено, що колгоспні ринки передавалися організаціям споживчої кооперації як цілісні майнові комплекси і відчуження майнових ринкових комплексів можливе лише на загальних підставах, передбачених частиною п’ятою статті 41 Конституції України.
Починаючи з 1987 року, споживче товариство добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, на якій розташований колгоспний ринок, сплачувало за неї податок на землю, що підтверджується довідками Канівського міського фінансового управління від 12.11.2001р. №117 та Канівської ОДПІ від 06.11.2001р. №5014\15-129. Право на користування цією земельною ділянкою споживче товариство набуло на підставі діючих на той час Земельного кодексу Української РСР від 1973 року, а потім Земельного Кодексу України від 1992 року, зокрема ст. 30 цього кодексу, згідно з якою разом з ринком як нерухомістю до РСТ перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений. За твердженням позивача, оскільки вони користуються землею більше 15 років, то право на землю до них перейшло також за набувальною давністю відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України від 25.10. 2001 року
Споживче товариство двічі, листами від 12.07.2000р. №211 та від 21.06.2001р. №145 зверталося до відповідача з проханнями надати займану під колгоспним ринком земельну ділянку в постійне користування, право на яке позивач мав відповідно до ст. 19 діючого на той час Земельного кодексу України від 1992 року. В проханні позивача відповідачем було відмовлено і вина в тому, що зараз позивач не має Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, лежить на відповідачеві.
Замість того, щоб надати споживчому товариству земельну ділянку в постійне користування, відповідач рішенням від 27.02.2001р. №76 затвердив проект відведення земельної ділянки площею 6600 кв. метрів (в подальшому площа зменшена до 6450 кв. метрів) під колгоспний ринок на умовах оренди. На підставі цього рішення відповідач 18.03.2002р. уклав з товариством договір №143 на оренду земельної ділянки строком на три роки. Договір згідно до його розділу 9 та ст. 16 діючого на момент підписання договору Закову України від 6 жовтня 1998 рожу №161-Х1 У «Про оренду землі»набрав чинності з дня його державної реєстрації - 31 травня 2002 року і трирічний строк його дії сплив відповідно 31 травня 2005 року.
Канівське районне споживче товариство завчасно, листом від 21.01.2005р. №13 звернулося до відповідача з проханням поновити договір оренди (на 50 років) земельної ділянки під колгоспний ринок. Листом-повідомленням від 19.05.2005р. №1301 відповідач повідомив споживчому товариству, що згідно його рішення від 16.05.2005р. №27-29 товариству відмовлено в поновленні договору оренди від 18.03.2002р, (реестрац1я від 31.05.2002р. №146-02) земельної ділянки площею 6450 кв.м. по вул. Малика, 15.
За позовом Канівського районного споживчого товариства рішенням господарського суду Черкаської області від 14 червня 2005 року у справі №04/2478, що набрало законної сили, рішення Канівської міської ради від 16.05.2005р. №28-29 «Про відмову в поновленні договору оренди Канівському РайСТ»визнано недійсним. Як вказано в рішенні господарського суду, відмова відповідача поновити договір оренди земельної ділянки є помилковою і суперечить вимогам чинного законодавства.
Позиції щодо обов’язку місцевих рад оформляти кооперативним підприємствам право користування земельними ділянками під існуючі колгоспні ринки дотримується і вищий судовий орган України, про що свідчить постанова Судової палати по господарських справах Верховного Суду України від 8 червня 2004 року.
Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Оскільки щодо відповідача рішенням господарського суду від 14.06.2005р., що набрало законної сили, встановлена така обставина, як неправомірність відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки в повному розмірі під колгоспний ринок, ця обставина не може оспорюватися по даній справі. Після рішення суду відповідач безумовно зобов'язаний був поновити із споживчим товариством договір оренди в повному обсязі, проте прийняв незаконне рішення про виділення в оренду окремих площ, зруйнувавши належний позивачу на праві власності колгоспний ринок як цілісний майновий комплекс.
Позбавлення споживчого товариства права оренди земельної ділянки під існуючий колгоспний ринок як цілісний майновий комплекс порушує наше право власності на ринок, яке охороняється законом та наші права землекористувача і суб’єкта підприємницької діяльності. Як видно Із доданої копії проекту відведення земельної ділянки, під колгоспний ринок позивачу виділена земельна ділянка площею 6450 кв. м., а не 706 кв. м. А згідно Інвентаризаційної справи №5 бюро технічної інвентаризації на колгоспний ринок, за споживчим товариством рахується вся територія ринку, при цьому бюро технічної інвентаризації по діючому законодавству окремо зареєструвало об’єкти нерухомості (ст. 182 ЦК України) і окремо на схемі розміщення павільйонів вказало на інші рухомі об’єкти (павільйони, кіоски, столи, ряди, лотки і т.д.). Крім того, споживче товариство додає схему розміщення торговельних місць на колгоспному ринку, відповідаю до якої вся територія ринку поділена на належні товариству облаштовані (замощення і т.д.) торговельні місця, частина яких закріплена за конкретними продавцями товару згідно договорів оренди, а частина надається разово прибулим із сільської місцевості продавцям. З поміж Інших об’єктів на ринку знаходяться 21 криті торговельні ряди Із металічних конструкцій, встановлені для споживчого товариства в червні 1999 року згідно розпорядження голови Канівської райдержадміністрації від 04.05.1999р. №181.
В цілому названі об'єкта займають всю територію ринку і разом з іншою інфраструктурою ринку (земля, усі види майна, устаткування, інвентар, сировина, працівники) складають цілісний майновий комплекс, цілісне підприємство - колгоспний ринок, котрий відповідно до частини третьої статті 191 ЦК України є нерухомістю, під яку ст.120 Земельного кодексу України передбачає надання земельної ділянки, на це, зокрема, вказано в постанові Верховного Суду України від 08.06.2004р.
Згідно підпункту г) пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст.30 Земельного кодексу до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди. Після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або 11 частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп\2ОО5 у справі №1-17\2ОО5 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) положення пункту б розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, а також п.6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну ділянку»№563-Х11(563-12) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Визнання неконституційними цих правових норм означає, що в будь-якому випадку споживче товариство має право на користування земельною ділянкою на тих умовах, на яких воно користувалося нею з 1987 року (з урахуванням незаконної відмови відповідачем від надання нам земельної ділянки в постійне користування в 2000-2001р.р.) без обмеження строку оформлення права користування цією земельною ділянкою, в тому числі і на правах оренди, а тому тільки з названої підстави передача належної споживчому товариству земельної ділянки у користування КП «Комунальний ринок Канівської міської ради»є незаконною і рішення відповідача з цього питання має бути скасоване.
Відповідач позов не визнав, вимоги заперечив. Представник відповідача посилається на те, що власник землі самостійно вирішує питання розпорядження чи використання земельними ділянками в межах міста. Рада діяла як власник земельної ділянки, процедурні вимоги дотримані, скарг стосовно порядку виділення земельної ділянки Ш особі - не надходило. Просить в позові відмовити.
Акт прийому –передачі майна, на який посилається позивач не мстить відомостей про передачу ринку як цілісного майнового комплексу; тим більше про передачу земельної ділянки, як стверджує позивач.
На сьогодні, згідно довідки Канівського відділу ЧОБТІ, за Канівським районним споживчим товариством відповідно до рішень виконавчого комітету Канівської міської ради (від 24.04.2001 р. № 175 та від 21.06.2001 р. № 249 зареєстровано право власності на окремі будівлі і споруди, розташовані на території ринку: - павільйон „М'ясо і молоко", магазин „Сільгосппродукти" та кіоск „М'ясний".
З часу передачі ринку у власність Канівському РайСТ, тобто з 1987 року районне споживче товариство користується земельною ділянкою, на якій розташовано ринок.
На звернення Канівського РайСТ Канівська міська рада своїм рішенням від 27.02.2001
року №76 затвердила проект відведення земельної ділянки площею 6600кв.м. під колгоспний ринок на умовах оренди. На підставі даного рішення з районним споживчим
укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 3 роки. Протягом усього строку оренди позивач неодноразово порушував умови договору оренди земельної ділянки, про що свідчать приписи контролюючих органів, які знаходяться в матеріалах справи.
Окрім цього, позивач умисно у своїй позивній заяві не вказує на ряд додаткових факторів та моментів, які виникли протягом терміну оренди ним земельної ділянки і які суттєво вплинули на подальше укладення договору оренди.
Так, з травня 1999 року за розпорядженням голови Канівської районної державної адміністрації з метою поліпшення торгівельного обслуговування та приведення території ринку і торгових об'єктів до норм, встановлених санітарно-ветеринарними службами, було проведено ряд робіт по реконструкції колгоспного ринку. Відповідно до цього розпорядження замовником про проведенню реконструкції визначене Канівське РайСТ. Після проведення робіт на ринковій площі організацією ВАТ „Дніпро - СГЕМ" було змонтовано та встановлено 21 металевий торговий павільйон, проведено облаштування огорожі та асфальтування земельної ділянки. Але РайСТ категорично відмовилося від прийняття робіт, об'єктів та проведення розрахунків з підрядниками.
Виходячи з того, що у власності Канівського РайСТ в даний час перебуває павільйон „М'ясо і молоко", магазин „Сільгоспродукти" та кіоск „М'ясний", - запропонована до оренди земельна ділянка площею 706кв.м. для обслуговування даних об'єктів та здійснення комерційної діяльності РайСТ є цілком достатньою.
Земельна ділянка площею 5 745кв.м. на якій розташовано 21 торговий павільйон, що належить на праві власності КП „Міський ринок Канівської міської ради" - надана в постійне користування КП „Міський ринок Канівської міської ради" для комерційного використання під розміщення ринкової площі.
При вирішенні даного питання Канівською міською радою враховані всі можливі варіанти та інтереси користувачів, положення п. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України. Тому рішення Канівської міської ради від 01.07.2005 року № 27 - 60 в частині визначення площі та строку оренди земельної ділянки, наданої позивачу, а також рішення від 01.07.2005 року №27-60 «Про надання земельної ділянки КП «Міський ринок»є обґрунтованим та таким, що відповідає законодавству.
Комунальне підприємство «Міський ринок …»як Ш особа представив суду план розвитку КП «Міський ринок»на 2004-2006 роки на спірній земельній ділянці по вул. Малика, 15 в м. Канів. Вказані документи не заперечені та не спростовані сторонами.
Представник Ш особи підтримав заперечення відповідача та просить в позові відмовити.
Інших доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суду не подано.
Оцінюючи зібрані докази та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що вимоги задоволенню не підлягають:
В частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою провадження належить закрити на підставі ст. 157 ч.1 п.1 КАС України, оскільки спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства в господарському суду в розумінні ст. 12 ГПК України, а заявлені позивачем вимоги не відповідають за своїм змістом матеріально –правовим способам захисту порушеного права, визначеним законодавством. У відповідності до вимог ст. 152 Земельного Кодексу України способи захисту права на земельні ділянки не передбачають визнання недійним акту на право власності чи користування землею (акт на право володіння не є рішенням, про яке йдеться в п. Г вказаної статті). Чинним законодавством передбачено, що акт на право постійного користування земельною ділянкою повертається в архів органу, який його видав. Це передбачено в Наказі Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року за №43 “Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорі в оренди землі” –п. 3.10 –у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документу.
В Постанові ж Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7, на яку посилається позивач, дійсно зазначено, що суд може визнавати недійсними акти на право власності чи право користування землею. Але це розходиться з нормами Земельного кодексу України, про що зазначено вище, тому господарський суд не застосовує вказану Постанову Верховного суду в аналогічному спорі, т.я. постанова суперечить чинному законодавству.
Позивач не довів належними доказами відповідно до вимог ст. 71 п. 1 КАС України –яке його право порушено, коли і ким саме.
Відповідач є власником земельної ділянки, що надана в користування Ш особі;
Відповідач не вчиняв порушення законодавства при прийнятті спірних рішень.
Позивач не довів своїх прав користування спірною земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки не укладено, Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою у позивача відсутній;
Канівський міський відділ земельних ресурсів заперечує реєстрацію земельної ділянки по вул. Малика, 15 в м. Канів за Канівським РСТ;
Позивач не звертався до суду в порядку переддоговірного спору по укладанню договору оренди землі;
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року є некоректним, оскільки судом вирішувалось лише питання власності районних споживчих товариств і спору в цій частині немає. Спір за позовом Канівського РСР про визнання права власності чи оспорювання права власності господарським судом не розглядався.
Бюро технічної інвентаризації підтверджує право власності за Канівським РСР лише на окремі споруди на території, яка використовується позивачем та Ш особою як ринок;
Відомості про реєстрацію цілісного майнового комплексу за адресою –вул. Малика, 15 в м. Канів –в БТІ відсутні;
Позивач не надав доказів передачі йому колгоспного ринку як цілісного майнового комплексу, в тому числі і на підставі постанови Черкаського обкому компартії України від 29.04.1987 року №125.
Позивач не подав належних доказів свого порушеного права при прийнятті оспорюваних рішень відповідачем.
Позивач вказав та намагався використати способи захисту свого права, що не відповідають способам, викладеним у ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Позов в решті вимог задоволенню не підлягає, тому в позові належить відмовити.
Судові витрати на підставі ст. 94 КАС України належить покласти на позивача та не стягувати.
Керуючись ст.ст. 157, 162, 163, 167 КАС України, Господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Провадження в частині скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 24 листопада 2005 року №348055 закрити.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова (судове рішення) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання постанови, оформленої відповідно до вимог ст. 167 КАС України. Сторони у справі протягом 10 днів мають право подати заяву про намір оскарження та в 20 денний строк подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказану постанову через господарський суд Черкаської області.
Суддя Скиба Г.М.