Справа 2-А-190/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої  -  судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної Автомобільної Інспекції Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

22.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до Управління Державної Автомобільної Інспекції Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Кіровоградській області (далі - відповідач ) про скасування постанови від 19.03.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 430 грн.  за правопорушення, передбачене  за ст. 122 ч. 2 КУпАП .  

       В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він 19.03.2010 року не допускав порушення п. 8.7.3-е Правил дорожнього руху і здійснював рух автомобілем «Міцубісі» номерний знак НОМЕР_1  на перехресті по проспекту Леніна та вулиці Першотравневій в м. Олександрія Кіровоградської області на зелений сигнал світлофору, а посадова особа відповідача проігнорувала  його письмове пояснення та не навела доказів вчинення ним правопорушення.  

Посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП , позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове  засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, та письмове заперечення на позов зазначаючи, що притягнення відповідача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача посадовою особою – інспектором відділу ДАІ з обслуговування Олександрійського району Кобяковим К.М. - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП   складений 19.03.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч. 2 КУпАП - проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме: 19.03.2010 року на перехресті проспекту Леніна та вулиці Першотравневій в м. Олександрія Кіровоградської області позивач, керуючи автомобілем ««Міцубісі» номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульоване перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3-е Правил дорожнього руху.

Згідно зазначеного протоколу даною посадовою особою на підставі, в  межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 430 грн.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1 заперечував проти порушення ним Правил дорожнього руху, та зазначав свідком ОСОБА_2, суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить. Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач доказів на підтвердження обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення в судове засідання не надав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив дотримання Правил дорожнього руху позивачем, вказаний свідок зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення і обставиною достовірності його знаходження на час складання оскаржуваної постанови є те, що позивач не мав нотаріально-посвідченої довіреності, а керував ним в присутності свідка ОСОБА_2, який має довіреність, видану власником автомобіля.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

   Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

            За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв'язку з недотриманням принципу правомірної адміністративної поведінки - обґрунтованості постанови доказами - підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки потрібно з'ясовувати наявність доказів, які підтвердили вчинення адміністративного правопорушення.

Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди (ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову ВЕ 112357 від 19.03.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.

          Постанова може бути оскаржена до Одеського  апеляційного адміністративного суду через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її оголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                           (підпис)                                                     Старжинська О.Є.

З оригіналом згідно.

Суддя -