ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р.                                             м. Черкаси                                        Справа №17/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Вініченко О.Б., за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1 - по довіреності,

відповідача 1 - не з’явився,

відповідача 2 –Гаркавенко О.А., Куроченко М.І. –по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/18

за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_4

до- Звенигородської районної державної адміністрації

- Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації

простягнення 23 072,48 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом про стягнення з Звенигородської районної державної адміністрації (далі-відповідач) 23 072,48 грн. заборгованості, з яких: 14 771,11 грн. основної заборгованості, 8 301,37 грн. інфляційних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості харчування учнів загальноосвітніх шкіл згідно договору № б/н від 13 січня 2006 року.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації в судове засідання 26.01.2010 року з’явився, надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.

На адресу відповідачів двічі направлялись ухвали суду: від 06.01.2010 року про порушення провадження у справі, від 26.01.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідачі були повідомлені про час і місце розгляду справи, проте представник Звенигородської районної державної адміністрації в судові засідання 26.01.2010 року та 09.02.2010 року не з’явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.02.2010 року представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації і просив провадження у справі в частині позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації припинити, і одночасно заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації 14 771,11 грн. основної заборгованості.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації в судове засідання 09.02.2010 року з’явився, проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої представником позивача заяви від 09.02.2010 року, припиняє провадження у справі № 17/18 в частині позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації та задовольняє повністю позов до Звенигородської районної державної адміністрації з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № б/н від 13 січня 2006 року (а.с.6-11), за умовами якого позивач як “Виконавець” зобов’язався організувати та забезпечити харчування потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи учнів загальноосвітніх шкіл № 5 м. Звенигородка, с. Багачівка та с. Княжа, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а Звенигородська районна державна адміністрація як “Замовник” зобов’язалась перерахувати “Виконавцю” кошти для відшкодування фактичної вартості харчування дітей згідно поданих розрахунків через відділення Державного казначейства на протязі трьох днів після надходження їх на казначейський рахунок (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 договору сторони встановили, що виконавець зобов’язується проводити за участю представників дирекції школи (в тому числі медичного працівника) брокераж страв, відображаючи наслідки в брокеражному журналі; перевіряти організацію харчування дітей в шкільних їдальнях, залучаючи до перевірок працівників органів місцевого самоврядування (за згодою), громадських організацій, контрольно-ревізійного відділу у Звенигородському районі, санепідемстанції та інших служб; контролювати використання коштів Чорнобильського фонду, які виділяються для харчування потерпілих дітей. Вартість харчування потерпілих дітей у шкільних їдальнях визначає виконавець відповідно до вікових груп дітей керуючись вимогами наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 26 грудня 2000 року № 348 «Про рекомендації щодо грошової вартості харчування», і враховуючи вимоги додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 № 258. Виконавець бере на себе всі витрати пов’язані з приготуванням їжі, включаючи оплату за електроенергію, комунальні послуги в шкільних їдальнях, утримання кухонного персоналу. При калькуляції страв загальний розмір націнок та торговельних надбавок не повинен перевищувати 22 відсотки для загальноосвітньої школи № 5 м. Звенигородки та 22 загальноосвітніх шкіл с. Багачівка та Княжа.

Пунктом 4 цього договору сторони встановили, що замовник фінансує витрати на харчування потерпілих дітей згідно поданих розрахунків протягом трьох днів після надходження коштів фонду у відділення Державного казначейства. Якщо затримка виплат перевищує термін, вказаний в пункті 2.1 виконавець має право припинити харчування дітей  та порушити клопотання про стягнення заборгованості суми в повному обсязі.

Термін дії договору з 10.01.2006 року по 31.12.2006 року.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання виконав на загальну суму 14 771,11 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків № б/н від 01 січня 2007 року та № б/н від 23 квітня 2009 року (а.с.12-13), проте Звенигородська районна державна адміністрація не відшкодувала вартість харчування дітей в сумі 14 771,11 грн., тому суд задовольняє позов повністю.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Звенигородської районної державної адміністрації 14 771,11 грн. за невиконання зобов’язань по договору № б/н від 13 січня 2006 року.

Також суд приймає відмову позивача від позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації і припиняє провадження у справі № 17/18 в частині позову до відповідача-2.

На підставі статті 49 ГПК України з Звенигородської районної державної адміністрації на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 147,71 грн. та 151,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 49, пунктом 4 статті 80, статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

               ВИРІШИВ:

1.Позов до Звенигородської районної державної адміністрації задовольнити повністю.

2.Стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації (Черкаська обл., м. Звенигородка, проспект Шевченка, буд. 68) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) –14 771,11 грн. основної заборгованості, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 147,71 грн. та 151,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Провадження у справі № 17/18 в частині позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації –припинити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                      С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 09.02.2010 року.