Справа №22ц-4812     Головуючий 1 інстанції Мірута О.А.

Категорія 25     Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня    2008 року     м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого    ВИСОЦЬКОЇ  B.C.

суддів     БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК ОБ.

при секретарі     БЄЖИНІ В.Ю.

з участю  представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку   цивільну справу за позовом    ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія   „ВУСО" (далі - ЗАТ СК „ВУСО"), 3 – особа ЗАТ „Кредит промбанк"    про стягнення недоплаченої страхової суми, пені, моральної шкоди та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 29 травня 2008 року позов ОСОБА_2 до ЗАТ „СК „ВУСО" задоволений частково, на користь позивача з відповідача стягнуто недоплачену страхову суму в розмірі 1 349,66 грн., 490,05 грн. за прострочку платежу, судові витрати в розмірі 30 грн., а всього 1 869,71 грн. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови в стягненні на його користь моральної шкоди скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь 15 000 грн. моральної шкоди. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував, що на виниклі правовідносини розповсюджуються норми ст. ст. 611, 1167 ЦК України.

В решті рішення суду сторонами не оскаржується.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.

Представники відповідача та 3-ї особи до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. їх неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що 4 травня 2006 року між сторонами був укладений договір добровільного страхування автомобілю. Позивачем ОСОБА_2 двічі подавалися заяви страховику - 4.04.2007 рок та 16.04.2007 року про виплату страхового відшкодування. Суд прийшов до висновку, що позивачу необгрунтовано відмовлено відповідачем здійснити страхове відшкодування в повному обсязі за цінами рахунку від 10 травня 2007 року. Дії відповідача не відповідали положенням п.7.1.3 Договору, у зв'язку з чим стягнута доплата страхового відшкодування 1349,66 грн. та пеня, яка передбачена на випадок несвоєчасно сплачення страхового відшкодування.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 4 ч.1 п. 5 Закону України „Про захист прав споживачів" моральна (немайнова) шкода відшкодовується лише в разі наявності шкоди, завданої небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають  відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З обставин справи вбачається, що між сторонами - позивачем ОСОБА_2 та ЗАТ „СК „ВУСО" відповідно до закону було укладено договір добровільного страхування автомобіля.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суду   необхідно   в   кожній   справі   з'ясовувати   характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що правовідносини сторін урегульовані Законом України „Про страхування" та ст.ст. 979 - 998 ЦК України, договором.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову суму), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зазначена норма закону регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди, тому не поширюється на спірні договірні відносини між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був керуватися нормами ст. 611 ЦК України неспроможні, оскільки відповідно до зазначеної норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.

Відповідальність страховика у разі несплати страховиком страхувальникові страхової виплати встановлена ст. 992 ЦК України у вигляді сплати неустойки, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Не передбачають наслідків порушення умов договору у вигляді відшкодування моральної шкоди і Закон України „Про страхування" та договір, укладений між сторонами (а.с.6-7).

Звертаючись з позовом, позивач посилався і на Закон України „Про захист прав споживача". Суд першої інстанції правильно зазначив, що п.5 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживача" передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією. Зазначене судом не встановлено.

Оскільки такого виду відповідальності страховику як відшкодування страхувальникові моральної шкоди в разі неповного відшкодування страхової виплати не передбачено законом та договором, підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції, давши належну оцінку зібраним доказам у справі, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушені договірні зобов'язання, тому вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення страхового відшкодування є правомірними, а в частині відшкодування моральної шкоди - задоволенню не підлягають.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування судом норм матеріального   та   процесуального   права   не   підтверджуються матеріалами справи й правильність висновків суду не спростовують.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_1    відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 29 травня   2008 року  залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.