Судове рішення #9165118

КОПІЯ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області  

         в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

    суддів Костенка А.М., Кізюн О.Ю.                    

                                                   при секретарі Товкан І.І.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-880 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни.

  Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

 

в с т а н о в и л а :

 

            Позивачка, звертаючись в суд з позовом, вказувала, що відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивачка просили зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на її користь суму невиплаченої заборгованості за період 2007, 2008 та 2009 років у відповідних сумах.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. Зобов'язано  управління Пенсійного фонду  України  в м. Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно. В решті позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому просить скасувати вказану поставному суду, ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

          Колегія суддів вважає, що апеляцій     на скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Приступа Д.І.                      Справа № 22ц-880

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                            Категорія № 57    

Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Судом встановлено що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на  державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” (ст.111) було обмежено застосування доплати лише щодо інвалідів і в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, іншим „дітям війни” доплата не передбачена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа 1-29/2207) названа норма була визнана неконституційною, а тому дія ст.6 Закону №2195 була відновлена і надбавки названим категоріям громадян підлягають стягненню за період з 09.07.2007 року по 31.11.2007 року.

           Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.”

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

          Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

         Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

         За таких підстав суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсії у вказані періоди є обґрунтованими.

         Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

         Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

         Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

         Наведені обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.

          З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

          Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

           Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія  суддів  

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому  відхилити.

          Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги  протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду                                                                       В.В. Шершун          

   

     

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація