КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Харчука В.М.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-704 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду від 06 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором доручення та відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
18.08.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд. На підтвердження своїх вимог він вказує, що 02.03.2004 року Нетішинський міський суд Хмельницької області стягнув на його користь з ВП ХАЕС 50 000 грн. моральної шкоди. Оскільки він є інвалідом (нетранспортабельний) він доручив отримати ці гроші у відділенні ощадбанку № 2906/058 своїй сестрі – ОСОБА_3, про що видав їй доручення. На протязі листопада – грудня 2004 року ОСОБА_3 отримала всю названу суму, однак йому повернула лише 18 400 грн. залишивши собі 31 600 грн. При отриманні 18 400 грн. він був вимушений написати розписку на 25 000 грн., хоча 6 600 грн. не отримав.
Разом з тим, він враховуючи зміст розписки вважає, що сума боргу складає 25 000 грн. і просить стягнути цю суму з відповідачки, а також 3% річних за користування його коштами виходячи з 1683 днів, а саме 3 450 грн. 15 коп.. Крім того, позивач вказував, що своїми діями відповідачка завдала йому моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 50 000 грн.і просить стягнути з відповідачки в порядку ч.2 ст.230 ЦК України.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.02.2010 року постановлено поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушення цивільного права і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25 000 грн. за договором доручення від 05.03.2004 року та 3% річних в сумі 3450 грн. 15 коп., а всього 28 450 грн. 15 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд виходив з того, що між сторонами був заключний договір доручення. ОСОБА_3, на думку суду, не виконала своїх обов’язків як повіреного і не передала поручителеві все отримане в зв’язку з виконанням доручення, утримавши у себе 25 000 грн.. Враховуючи, що на момент укладення договору позивач був інвалідом ІІ групи, а в даний час він інвалід І групи, суд прийшов до переконання про необхідність поновити йому строк
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Кулеша Л.М. Справа № 22ц-704
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 19
звернення до суду. В частині стягнення моральної шкоди, суд в позові відмовив, оскільки укладений між сторонами договір доручення не передбачає стягнення моральної шкоди, як не передбачає такої і ст.625 ЦК України, в порядку якої з відповідача на користь позивача стягнуто відсотки за прострочу виконання грошового зобов’язання.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. Вона просить рішення скасувати і винести нове рішення, яким в позові відмовити, і посилається на безпідставність висновків суду про необхідність поновлення строку позовної давності, який на думку апелянтки пропущений не через хворобу позивача і він не просив про поновлення строку, лише в судовому засіданні, як стверджує апелянтка, позивач під впливом головуючого у справі заявив, що пропустив строк через заяви в прокуратуру. При цьому, відповідачка вважає, що зібраними по справі доказами не доведено, що стан здоров’я позивача був настільки важкий, що він не міг звернутись до суду, оскільки не дивлячись на це, позивач зміг ініціювати щодо неї кримінальну справу і необґрунтовано оскаржував ті чи інші дії слідства, а отже міг при бажанні звернутись і до суду. Апелянтка також вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд безпідставно, на її думку відхиляє покази свідків з її боку ( ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) і безпідставно визнав ці покази неналежними. Апелянтка також вказує, що суд необґрунтовано зробив висновок про те, що розписка позивача від 02.08.2005 року не є підтвердженням отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 50 000 грн.. При цьому покази свідка ОСОБА_2 апелянтка вважає недопустимим доказом.
Також, на думку апелянтки, матеріали кримінальної справи не можуть бути доказом невиконання нею цивільно-правових обов’язків, оскільки по справі провадження закрите.
Посилаючись на вищенаведене, ОСОБА_3 вважає, що позов не доведений, а тому в його задоволенні має бути відмовлено.
Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про існування між сторонами правовідносин з приводу укладення ними договору доручення.
Частина 1 ст.1000 ЦК України встановлює, що з а договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
В той же час, ч.1 ст.1004 ЦК України передбачає, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Згідно ст.1006 ЦК України повірений зобов’язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 доручив відповідачці отримати належну йому, як компенсація за моральну шкоду за смерть батька в сумі 50 000 грн., які відповідачка отримала, оскільки ці факти не заперечуються сторонами і доведені випискою з рахунку позивача (№ 25292) та заявами про видачу готівки від 17.11.2004 року, 02.12.2004 року, 30.12.2004 року, а також самим дорученням вказаним в матеріалах названого рахунку.
Сторони також не заперечують факти передачі позивачеві через ОСОБА_5 – чоловіком відповідачки 18400 грн. і погодились зарахувати в повернення коштів 6600 грн. – переданих відповідачкою позивачеві на лікування і харчування.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність передачі відповідачкою 25 000 грн. з отриманих нею 50 000 грн.
Разом з тим, на думку колегії суддів, висновок суду про те, що відповідачка не довела передачі нею залишку – 25 000 грн. є обґрунтованим.
Як видно з розписки, на яку посилається відповідачка, в ній вказано про отримання 25000 грн., тим більше, що про отримання позивачем саме цієї суми за розпискою повідомив суду свідок ОСОБА_2, який писав дану розписку за позивача. При цьому, і позива і свідок ОСОБА_2 підтвердили, що запис про відсутність інших претензій був вчинений за вимогою ОСОБА_5, який інакше відмовлявся передати і 18 400 грн. (фактично переданих у той день).
За таких обставин, суд обґрунтовано поклав в основу рішення покази позивача і свідка ОСОБА_2 та відхилив покази свідка ОСОБА_5 (який, як чоловік відповідачки, зацікавлений у результаті розгляду справи), ОСОБА_7 і ОСОБА_6 – подруг відповідачки, які крім того, не стверджували, що були присутні при передачі грошей.
Покази ОСОБА_1, окрім вказаного, підтверджуються його заявою про розшук вкладу, оскільки йому повністю не була передана його сума, що спростовує покази свідків з боку відповідачки.
В зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на не відповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність позову та не порушення судом норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу, є надуманими і не ґрунтуються на досліджених судом доказах.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачки три відсотки суми, яка не була повернута позивачу. Розмір даного відшкодування ніким не оскаржується.
Згідно п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду, враховуючи його тяжкий стан здоров’я, про що свідчить хоча б той факт, що навіть розписка про отримання ним 25 000 грн. написана іншою особою.
За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта про існування можливості у позивача своєчасно звернутись до суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нетішинського міського суду від 06 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.В. Шершун