Справа №22ц-8116/2008 Головуючий у І інстанції Букрєєва І.А.

Категорія 32 Доповідач Барков В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2008 року м. Донецьк

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Резникової Л. В.,

суддів Баркова В. М, Рецебуринського Ю. Й.,

при секретарі Голубцові А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з останнього у відшкодування моральної шкоди 10 500 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд при розгляді справи порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи: позивач звернувся до суду після зупинення дії та виключення статей із закону, які надавали йому право на відшкодування моральної шкоди; відсутній висновок МСЕК про встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди і в задоволенні клопотання про призначення медико-соціальної експертизи для встановлення цього факту, судом було відмовлено; докази, які б підтверджували спричинення моральної шкоди, позивачем суду не надані; суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 237і КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника підприємства або уповноважений ним орган і саме підприємство є заподіювачем моральної шкоди; позивачем без поважної причини пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, яка просила скаргу задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав:

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком МСЕК від 23 грудня 2004 року позивачу встановлено втрату 50% професійної працездатності безстроково. З них: вперше 35% за професійним захворюванням та повторно 15% за трудовим каліцтвом (а.с. 8).

В зв'язку з цим право на відшкодування моральної шкоди виникло у нього з цього часу.

Згідно із ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому дія п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, на правовідносини сторін не поширюється.

З тих самих підстав не поширюється на правовідносини сторін дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Не поширюється на правовідносини сторін також дія підп. 2 п. 44 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» оскільки положення цього пункту втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущений трирічний строк для звернення до суду із даним позовом є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Із позовної заяви, пояснень позивача вбачається, що моральні та фізичні страждання він зазнав у зв'язку із професійним захворюванням в результаті якого втратив працездатність.

Згідно з підп. „е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілому від нещасного випадку компенсується моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди .

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1 -9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

Крім того, ч.3 ст. 34 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апелянта про відсутність підстав відшкодування шкоди, її недоведеності є безпідставними і суперечать вимогам закону.

Суд обґрунтовано, з урахування ступеня втрати професійної працездатності, визначив розмір моральної шкоди в сумі 10 500 грн.

З урахуванням зазначеного апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 10, 15, 54, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, положенням Цивільного Кодексу та Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 5 роз'яснень Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що містяться в Постанові № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою № 5 від 25 травня 2001 року і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 301-304, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області - відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2008 року -залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.