АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –455/2010р. Головуючий по 1-й інстанції:
Зємцов В.В.
Суддя-доповідач: Антонов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2010 року, м. Полтава, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Антонова В.М.
Суддів: Чічіля В.А., Мартєва С.Ю.
при секретарі : Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2009 року
по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Придніпровське регіональне управління ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2009 року позов ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено.
Достроково розірвано кредитний договір № 72/SF2-05-08 від 16.05.2008 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 22147,43 грн., та у повернення судового збору 471,47 грн.
З рішенням районного суду не погодився відповідач ОСОБА_3 В апеляційній скарзі просив рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 16 травня 2008 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 72/SF2-05-08, відповідно до якого позивач надав відповідачу кошти в сумі 15 000 грн., на строк до 16.05.2011 року.
З метою забезпечення зобов’язання ОСОБА_3 між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 16.05.2008 року, згідно якого останній зобов’язувався відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов’язань перед позивачем.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов’язання за вищезазначеним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в сумі 15 000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов’язання перед позивачем ОСОБА_3 не виконує, допустив прострочення виконання грошових зобов’язань.
В результаті цього станом на 12.06.2009 року утворилась заборгованість по кредиту в сумі 22 147,43 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України, встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог ВАТ «Банк Фінанси та кредит», та стягнення коштів з боржника та поручителя в солідарному порядку.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що в порушення норм ст. 651 ЦК України, позивач в односторонньому порядку підвищив йому процентну ставку по кредиту до 36 %, оскільки п. 4.9 кредитного договору, укладеного між сторонами передбачено, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не у повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною ставкою.
Інші доводи апеляційної скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: