Справа № 22ц-2114 Головуючий в 1 інстанції: Александрова Н.В.
Доповідач: В.М. Луганська
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Луганської В.М.
суддів: Яреська А.В., Маляренко І.Б.
при секретарі: Давиденко К.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії “діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що відповідач таке підвищення їй не виплачував, просила суд відновити пропущений строк для звернення в суд, визнати дії відповідача з цього питання неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік у сумі 3891,90 грн.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 червня 2009 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по з1 грудня 2008 року. Суд зобовязав відповідача здійснити виплату позивачці підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710, 90 грн., , та з 22 травня 2008 року по з1 грудня 2008 року в сумі 715, 21 грн. В іншій частині заявлених вимог позивачу відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьк щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була протиправною.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду Луганської області з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46). Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус „дитина війни”.Зазначені обставини визнані сторонами. З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого її права на період 2006 р., то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 р.
Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 р., то п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 р.
Проте Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, в період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, висновок суду щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року правильний.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами колегія суддів вважає, що відповідач протягом 2008 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Разом з тим не можна погодитися з рішенням суду в частині стягнення конкретних сум, оскільки ураховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій- зобов’язати провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону. Тому, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду змінити, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату не користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здіснених виплат.
Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачка зверталась до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008 роки і 10.02.2009 року позивачу було відмовлено у здійсненні виплат.З таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем строк для звернення до суду за захистом порушеного права не пропущено.
З огляду на наведене, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18 лютого 2010 р., колегія судів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку задовольнити частково.
Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 червня 2009 року змінити в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 710, 90 грн. Та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 715, 21 грн. і в цій частині постановити нове рішення яким зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здіснених виплат.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді: