Справа № 22-Ц-1439/2010 Головуючий у 1 інстанції Володько І.С.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Юровської Г.В.
суддів: Голуб С.А., Березовенко Р.В.
при секретарі Бобку О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 про визнання права на перепланування з влаштуванням окремого входу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2008 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що згідно договору дарування від 25.07.2007 року він являється власником 33/100 частин квартири АДРЕСА_1. Так як в його власності перебуває частина квартири, що складає одну житлову кімнату площею 12,4 кв.м. і квартира знаходиться на першому поверсі будинку, то він має намір використати дану житлову кімнату для здійснення підприємницької діяльності і в цій кімнаті влаштувати офіс для приймання замовлень на виготовлення вікон. Для цих цілей йому необхідно перепланувати житлову кімнату і влаштувати із неї окремий вихід на вулицю. Однак для цього йому потрібно отримати згоду інших співвласників квартири. Так як йому відмовляють у надані згоди, то він просить суд визнати за ним право на перепланування квартири, а саме влаштування дверного прорізу з кімнати та влаштування над входом козирка.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просить визнати за позивачем право на перепланування квартири АДРЕСА_1, а саме влаштування дверного прорізу з кімнати квартири на вулицю з влаштування над входом козирка.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 320,358 ЦК України, ст.152 ЖК України і ст. 41 Конституції України.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги й обговоривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору дарування частини квартири від 25.07.2007 року позивач по справі ОСОБА_2 являється власником 33/100 частин квартири АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право власності від 08.11.2007 року відповідачі по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 являються власниками 67/100 частин вищевказаної квартири. В даній квартирі постійно проживають відповідачі по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Позивач по справі ОСОБА_2 в квартирі не проживає і має бажання в належній йому частині квартири, що складається з однієї житлової кімнати влаштувати офіс для здійснення підприємницької діяльності, а саме приймання замовлень на виготовлення вікон.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що відповідно до п. 19 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, визначено, що власники, наймачі і орендарі приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмежень інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідачі по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як співвласники квартири в якій позивач ОСОБА_2 хоче здійснити переобладнання і перепланування заперечують проти цього. Також треті особи по справі - власники інших квартир будинку № 4 по вул. Фрунзе в м. Біла Церква заперечують проти проведення позивачем ОСОБА_2 влаштування вхідного прорізу дверей в квартиру з вулиці, так як дані дії можуть призвести до руйнування житлового будинку.
В судовому засіданні встановлено, що будинок № 4 по вул. Фрунзе в м. Біла Церква двохповерховий і має тріщини в стінах, в тому числі і стіна в якій позивач хоче облаштувати дверний проріз з кімнати квартири на вулицю з влаштування над входом козирка, також містить тріщини, а тому облаштування дверного прорізу може призвести до руйнації стіни будинку, що в свою чергу призведе до порушення прав і інтересів мешканців будинку.
Суд прийшов до висновку, що позивач має право на переобладнання і перепланування належної йому частини квартири, але з дозволу власників квартир будинку та з дозволу органу місцевого самоврядування. В даному випадку, позивач не отримав дозволу від власників квартир, власника будинку і Білоцерківської міської ради. У позивача відсутній проект перепланування і переобладнання, та відсутній будь-який експертний висновок, щодо того чи не призведе облаштування дверного прорізу в стіні будинку до руйнування стіни (будинку), а тому визнав позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Спірна квартира знаходиться у спільній частковій власності позивача і відповідачів і відноситься до житлового фонду.
Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Фактично позивач має намір змінити правовий статус належної йому частки квартири і використовувати її не для проживання, а для підприємницької діяльності, що суттєво порушило б права інших співвласників квартири, оскільки підсобні та допоміжні приміщення знаходяться у спільному користуванні сторін. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про визнання за ним права на перепланування квартири не можуть бути задоволені.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України .
Головуючий:
Судді: