Справа № 22-Ц-1544/2010 Головуючий в 1 інстанції Лисюк О.Д.
Категорія 39 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
_____________________________________________________________________________________ ___________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Юровської Г.В.
суддів: Голуб С.А., Березовенко Р.В.
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до редакції газети "Баришівські вісті", третя особа: головний редактор газети "Баришівські вісті" ОСОБА_3, Баришівська районна дирекція Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди завданої незаконним звільненням,-
В С Т А Н О В И Л А:
27 березня 2009 року ОСОБА_2 пред”явила в суді названий позов, який в подальшому уточнила, посилаючись на те, що наказом № 1-к від 27 лютого 2009 року вона була незаконно звільнена з 20 листопада 2008 року з посади головного бухгалтера редакції газети «Баришівські вісті» на підставі п.5 ст. 40 КзпП України за нез»явлення на роботу протягом більш як чотири місяці поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності. Звільнення з роботи позивачка вважала незаконним, оскільки при цьому не був врахований її досвід, кваліфікація та стаж роботи у редакції, до повного видужання позивачки залишилось лише п»ять робочих днів, робоче місце позивачки зберігалось понад чотири місяці, звільнення проведене за відсутності у редакції листків непрацездатності, трудова книжка не видана, розрахунок з позивачкою не проведений.
Уточнивши 24.09.2009 року позовні вимоги позивачка просила зобов»язати редакцію газети «Баришівські вісті» поновити її на посаді головного бухгалтера з 20 листопада 2008 року, виплатити їй заробітну плату за період з 01.07.08. по 14.07.08., виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 55000 грн., оплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 14.07.2008 по 09.03.2009 року.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 24 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачка оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права.
Зокрема в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд, всупереч наданим доказам, прийшов до неправильного висновку про те, що позивачка не довела того факту, що вона працювала у відповідача.
Крім того, суд не звернув уваги на зауваження представника позивача, що відповідно до п.а) ч.2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року ратифікованої Постановою ВР України № 3933-ХП від 04.02.94 тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на Роботодавці.
Апелянт просить рішення суду скасувати і винести нове рішення яким задовольнити позов.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції, відмовляючи у позові в своєму рішенні зробив суперечливі висновки. Так суд встановив, що на підставі наказу № 42 від 27.07.2007 року позивачка була прийнята на посаду головного бухгалтера газети «Баришівські вісті », а на підставі наказу № 1-к від 27 лютого 2009 року була звільнена з цієї посади з 20 листопада 2008 року.
Разом з тим, суд відмовив в позові і зазначив, що позивачка, відповідно до ст. 60 ЦПК України не довела в судовому засіданні того, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Належним доказом знаходження сторін у трудових відносинах суд вважає лише трудову книжку працівника, яка не була передана позивачкою в редакцію газети при її прийомі на роботу.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені без додержання норм матеріального та процесуального права .
Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції не правильно застосована норма матеріального права, а також не вірно встановлені фактичні обставини справи, які суд вважав встановленими, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і винести нове рішення, яким частково задовольнити позов.
Судова колегія встановила наступні обставини і визначила відповідні до них правовідносини.
Позивачка працювала у відповідача на посаді бухгалтера з 20 липня 2007 року, що підтверджується наказом по редакції газети «Баришівські вісті» № 42 від 20 липня 2007 року. (а.с.64)
Наказом № 1-к від 27 лютого 2009 року позивачка була звільнена з посади головного бухгалтера з 20 листопада 2009 року за нез»явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності. (а.с.6)
Наведені докази підтверджують, що сторони перебували між собою у трудових правовідносинах, оскільки відбулось прийняття на посаду та звільнення працівника із посади, яке належним чином було оформлено наказами по установі.
Відповідно до ч.5 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках нез»явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Позивачка починаючи з 14 липня 2008 року по 27 лютого 2009 року не виходила на роботу у зв»язку зі своєю непрацездатністю. Відповідно до листів непрацездатності позивачка мала стати до роботи 10 березня 2009 року. (а.с.14-20) Листи непрацездатності позивачці видавались у зв»язку з отриманням нею побутової травми, а саме перелому кісток правої гомілки.
Таким чином, враховуючи наведене, закон дозволяв відповідачу звільнити позивачку з роботи за п.5 ст. 40 КЗпП України. КЗпП України не містить в собі норм, які б зобов»язували роботодавця з»ясовувати час закінчення лікування працівника і орієнтовний час його виходу на роботу.
Разом з тим, оскільки відповідач не скористався наданим йому законом правом на звільнення працівника за п.5 ст. 40 КЗпП після спливу чотирьох місяців невиходу працівника на роботу і видавав наказ про звільнення позивачки з роботи тільки 27 лютого 2009 року, то вона вважалась такою, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 27 лютого 2009 року, у зв»язку з чим мала право на отримання допомоги з тимчасової непрацездатності до 27 лютого 2009 року.
Зазначення в наказі дати звільнення позивачки з 20 листопада 2008 року судова колегія вважає незаконним , а тому вважає за необхідне змінити дату звільнення позивачки з 20 листопада 2008 року на 27 лютого 2009 року.
Як встановлено у судовому засіданні відповідач не виплатив позивачці допомогу у зв»язку з її тимчасовою втратою працездатністю.
Відповідно до листів непрацездатності, які містяться в матеріалах справи, позивачка перебувала на лікуванні з 14 липня 2008 року по 9 березня 2009 року, тобто 167 робочих днів.
Оскільки відповідач не надав суду довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_2, судова колегія розраховувала розмір середньої заробітної плати на підставі форми 1-ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку).
Заробітна плата за перший та другий квартал 2008 року становила 15800 грн. / 7850+7950/ Кількість робочих днів за відповідний період становила 121 день /62+59/. Середньоденна заробітна плата становить 130,58 грн. /15800:121/.
167 дн. х 130,58 грн. = 21806,86 грн. – розмір допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не виплатив позивачці заробітну плату за період її роботи з 01.07.2008 року по 11.07.2008 року, яка за ці 9 днів складає 1212,75 грн.
Вказана заробітна плата також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Судова колегія вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як встановлено судовою колегією позивачка не працювала протягом семи місяців. Не отримавши заробітну плату, а також не отримуючи допомоги у зв»язку з її тимчасовою непрацездатністю, вона змушена була прикладати додаткових зусиль для організації свого життя і лікування. Чоловік позивачки, який також працював у відповідача і також був звільнений відповідачем, а тому відповідно не отримував заробітної плати . В зв”язку з відсутність заробітної плати у позивачки і у її чоловіка, позивачка не могла купувати необхідні їй ліки, оплачувати медичні оперативні втручанні, що завдавало їй моральних страждань.
Судова колегія визначає розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню в сумі 1000 грн. і вважає, що цей розмір є розумним і достатнім для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди.
На підставі п.5ч.1 ст. 40, 115, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .
Рішення Баришівського райсуду Київської області від 24 вересня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтеру редакції газети «Баришівські вісті» з 20 листопада 2008 року на 27 лютого 2009 року.
Стягнути з редакції газети «Баришівські вісті» на користь ОСОБА_2 допомогу з тимчасової втрати працездатності у розмірі 21806,86 грн., заробітну плату за період з 01.07.2008 року по 11.07.2008 року у розмірі 1212,75 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді