Справа № 22Ц-766/10 Головуючий в суді І інстанції Скрипник О.Г.
Категорія Доповідач в суді ІІ інстанції Голуб С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Березовенко Р.В.,
суддів: Голуб С.А., Воробйової Н.С.
при секретарі Бобку О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та неустойки ,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року позивач пред»явив в суді названий позов, посилаючись на те, що 10.05.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з отримання автомобіля ВАЗ 21093, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу автомобіль ВАЗ 21093, а відповідач в свою чергу зобов'язувався рівними частинами, щомісячно сплачувати на рахунок позивача грошові кошти за отриманий ним автомобіль.
Зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг та договором комісії не виконав, позивач просив стягнути з нього на свою користь суму боргу за надані позивачем послуги по отриманню автомобіля ВАЗ 21093 та договору комісії в розмірі 20 690, 0 грн., а також пеню в сумі 4 924, 97 грн. і несвоєчасну сплату внесків, судові витрати в розмірі 236,91 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 12 934 , 41 грн. , судові витрати в розмірі 236,91 грн..
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його ухваленні норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що суд неправильно взяв за основу вартість автомобіля в момент його передачі, а саме червень місяць 2000 року – 26840 грн. Суд не взяв до уваги умови договору, укладеного між сторонами, а саме те, що позивач не є торгуючою організацією та виробником автомобілів і з відповідачем договір купівлі-продажу автомобіля не укладався. Договірні стосунки між сторонами узгоджені на засадах договорів комісії та надання послуг, які передбачають змінність щомісячних 2% нарахувань в залежності від ринкової вартості автомобіля і може бути змінним як в бік збільшення так і в бік зменшення.
Таким чином, апелянт вважає, що суд не встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1160 Про надання послуг та Договір Комісії №1160 /1 , відповідно до яких ТОВ «Автоклуб» зобов»язувалося надати послуги відповідачу по отриманню автомобіля ВАЗ 21093 на умовах 60-місячного розпису оплати його вартості. В свою чергу, відповідач зобов»язувався вносити на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, в рівних частинах щомісячно, відповідно до вартості автомобіля.
Вартість автомобіля становила 26 840 грн.
Відповідач умови договору не виконував, у зв»язку з чим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2002 року з нього на користь позивача було стягнуто суму боргу за вказаними вище договорами з урахуванням пені в розмірі 13 767,59 грн., в тому числі стягнуто державне мито в сумі 138,0 грн., всього 13 905, 59 грн. Рішення суду було виконано, та вказана сума боргу стягнута з відповідача на рахунок позивача.
При визначенні рорзміру заборгованості відповідача перед позивачем суд виходив лише із вартості автомобіля на час його купівлі, від якої суд відняв заборгованість, стягнуту судом по травень 2002 року включно ( 26 840, 00 - 13 767, 59 = 12 934, 41 грн) .
Судова колегія не може погодитись з такими висновками і вважає їх помилковими, оскільки суд до них прийшов не встановивши обставини, що мають значення для справи і не давши належної оцінки умовам укладеного між сторонами договору.
Судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи 10 травня 2000 року між сторонами був укладений Договір про надання послуг № 1160. Предметом цього Договору є надання Учаснику системи (відповідачу) послуг, направлених на набуття автомобіля, зазначеного в Додатку № 1, через систему «Автоклуб», організовану Компанією (позивачем). Для досягнення цілей цього Договору 10 травня 2000 року сторони також уклали договір комісії № 1160/1 ( з відповідними додатками № 1, 2,3, які є невід»ємною частиною договорів).
Відповідно до умов Договорів позивач зобов»язувався надати послуги відповідачу по отриманню автомобіля ВАЗ 21093 на умовах 60-місячного розпису оплати його вартості, а відповідач зобов»язувався сплачувати на розрахунковий рахунок позивача грошові внески, направлені на погашення ціни автомобіля та витрат компанії у строки і розмірах визначених договором.
Відповідач був зобов»язаний щомісячно на протязі 60 місяців сплачувати 2% повний внесок ( 1,67% - чистий – ціна автомобіля та 0,33% адміністративний – вартість послуг) до 10 числа наступного місяця, виходячи з ціни автомобіля обумовленою на день платежу кожного місяця згідно наданих цін офіційними автодилерами .
Позивач виконав умови договору і надав відповідачу автомобіль, про що сторонами 9 червня 2000 року підписаний відповідний акт.
Відповідач не виконував взяті на себе за Договорами зобов»язання, а тому рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2002 року з відповідача на користь позивач була стягнута заборгованість, яка утворилась станом на 13 травня 2002 року у розмірі 13905,59 грн.
Після ухвалення судом названого рішення, відповідач також не виконував взяті на себе зобов»язання, внаслідок чого з червня 2002 року по квітень 2005 року ( 35 місяців) у нього виникла заборгованість по сплаті внесків у розмірі 20 690,8 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до наведеної правової норми, вказана вище сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача, оскільки він підписав Договори, погодився на умови, зазначені у Договорах, розмір внесків був обумовлений в Договорах, включає не лише частку вартості автомобіля, а і адміністративні витрати і є змінним в залежності від вартості автомобіля.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково виходив лише із вартості автомобіля на день його передачі відповідачу, оскільки при цьому не враховані право позивача на отримання оплати за надані ним послуги.
Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.13.5 Додатку до Договору про надання послуг при несвоєчасному перерахуванні коштів Клієнт сплачує пеню у розмірі 0,5 % від неперерахованої суми за кожен день прострочення.
З врахуванням наведеного та вимог ст. 258 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання зобов»язання:
20690,8 грн. х 0,5% х 365 дн. = 37760,71 грн.
Оскільки позивач заявив вимоги про стягнення пені у розмірі 4924,97 грн., судова колегія не може вийти за межі заявлених позовних вимог, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у заявленому позивачем розмірі.
Також, відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним судові витрати у розмірі 236,91 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» задовольнити .
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 жовтня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» заборгованість за Договором про надання послуг та Договором комісії (з відповідними додатками, які є невід»ємною частиною договорів), укладеними 10 травня 2000 року у розмірі 20690 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань за Договорами у розмірі 4924,97 грн. та судові витрати у розмірі 231,91 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :