справа № 2-      /10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 квітня 2010 року

Шевченківський районний суд м. Львова

 в складі: головуючого –  судді     Невойта П.С.

      при секретарях с/з -            Руденко Н.М, Дідусь О.Р.,

Ванькевич В.В. Галоян К.Л.

за участю представника                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третьої особи Шевченківської районної адміністрації про усунення перешкод та вселення у будинок та зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про виділ у натурі належного на праві влас-ності відповівдачам ? ідеальних часток будинку та земельної ділянки, -

   у с т а н о в и в:

У травні 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 з вимогами не чинити перешкод в користуванні житловою площею у будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою судового засідання залучено у якості співвідповідачів у справі ОСОБА_8, ОСОБА_9 як спів-власників будинку та третю особу Шевченківську районну адміністрацію.

 В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та надати ключі від вхідних дверей даного житлового будинку, а також вселити його даний житловий будинок.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що він є співвласником будинку. Після розірвання шлюбу відповідач, колишня дружина забрала від нього ключі від будинку і він змушений був проживати у своїх знайомих. З приводу чинення перешкод він звертався до міліції.

Відповідачі подали зустрічний позов та просили здійснити виділ в натурі належного ОСОБА_6 частки із житлового будинку та земельної ділянки. Неодноразово уточнювали позовні вимоги та згідно заяви від 27.05.2009 року (а.с.  ) просили виділити в натурі належного їм ? ідеальних частин домоволодіння на АДРЕСА_1 та земельної ділянки наданої для обслуговування житлового будинку, відпо-відно до запропонованого судовим експертом варіанту.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, покликаючись на мотиви викладені в позові та додатково пояснив, що у 1980 році він з сімєю отримав дане житло. Оскільки сімя розпалася, то він залишив будинок, щоб не було конфлікту. Зустрічний позов визнає частково. Погоджується на виділення йому одієї кімнати та гаражу і частини земельної ділянки. Поки він здійснить переобладнання, щоб відділится для окремого проживання, то змушений буде користуватися спільно коридором, кухнею, ванною, туалетом. Просить позов задовольнити.

Відповідачі у судовому засіданні позов заперечили, а зустрічний просили задовольнити. ОСОБА_9 пояснила, що батько постійно конфліктував з мамою, а тому у 2003 році залишив ключі та самостійно пішов з дому. Спільне проживання не можливе.

В останнє судове засідання відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_8   не прибули з невідомих суду причин, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд у відповідності до вимог ст.169 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на під-ставі наявних доказів.

Представник відповідачів ОСОБА_5 первісний позов заперечив, а зустрічний просив задовольнити.

Представник третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради повторно у судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, суд у відповідно-сті до вимог ст.169 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

 Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, представника відповдіачів, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, а у зустрічному позові слід відмовити повністю за безпідставністю з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності від 01.03. 1996 року, виданого виконкомом Львівської міської ради (а.с.27). У даній квартирі вони зареєстровані, як вбачається з довідки ЛКП «Балатон-409» (а.с.19). Згідно свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1 від 07.03.2008 року, ОСОБА_9 змінила імя на ОСОБА_9 (а.с.23).

Зазначений спірний будинок складається з трьох житлових кімнат площею 55,8 кв.м. з комунальними вигодами. Загальна площа будинку становить 95,1 кв.м. На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку співвласникам будинку на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0456 га за даною адресою для обслуговування будинку.(а.с.28).

Відповідно до ст.319 ЦК України  власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.383 власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промис-лового виробництва.

Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 2003 року немає доступу до квартири, оскільки відповідачі йому чинять у цьому першкоди, шляхом ненадання ключів від дверей. Позивач, як співвласник будинку має бажання вселитися до власного житла, але відповідачі йому у цьому перешкоджають.

Даний факт підтверджується також листом Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області (а.с.4) від 12.10.2007 року.

 Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі  докази, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_6 є обґрунтованою та підлягає до часткового задоволення, оскільки відповідачі не дають змоги вселитися у спірне житло та чинять перешкоди, а тому слід вселити позивача у даний будинок.

    Щодо зустрічного позову, то слід зазначити, що згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 30.01.2009 року розподіл даного житлового будинку та присадбної ділянки відповідно до ідеальної частки кожного із співвласників, по ? ідеальній частині неможливий. Для виділу ? ідеальної частини будинку ОСОБА_6 необхідно у будинку виконати ряд ремонтно-будівельних робіт (а.с.74-75).

    Як вбачається з листів від 08.10.2009 року Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, від 23.02.2010 року департаменту містобудування Львівської міської ради підстав для надання висновку щодо технічної можливості перепланування будинку АДРЕСА_1 немає, так як не представлений для розгляду пакет відповідних документів.

    З врахуванням наявності висновку будівельно-технічної експертизи від 30.01.2009 року та виготовлення відповідних проектних пропозиції, зазначених у листі департаменту містобудування для розгляду питання на міжвідомчій комісії, сторони не позбавлені права у позасудовому порядку вирішити питання окремого проживання.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -  

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та надати ключі від вхідних дверей даного житлового будинку.

Вселити ОСОБА_6 у житловий будинок АДРЕСА_1.

У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                     П.С.Невойт