Справа № 2-3233/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Грушицького А.І.,

при секретарі Шиловій О.М.,

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Михальчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання кредитного договору недійсним. Заяву мотивує тим, що 19 червня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір  № 92/08-1/02 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 150 000 доларів США.

Кредитний договір позивач вважає недійсним, оскільки він укладений в валюті, відмінній від гривні України, а використання іноземної валюти за вищевказаним правочином як засобу платежу суперечить вимогам чинного законодавства України. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 92/08-1/02 від           19 червня 2008 року.

В судовому засіданні представники позивача, кожен окремо, позов підтримали з підстав, наведених в заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ АК «Укргазбанк»  було укладено кредитний договір  № 92/08-1/02 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 150 000 доларів США строком до 16 червня 2028 року під 13,8 % річних (а.с.9-11).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускаються у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року Національний банк видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції.

Отже, надання кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій і не потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Оскільки позивач не довів, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 3, 15, 203, 215, 533, 1054, 1055 ЦК України, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  /підпис/.

З оригіналом згідно.

Суддя