Судове рішення #9161213

         

Справа №  2-29

                                2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                23 квітня  2010 р.                                                                    сел. Чорнухи

              Чорнухинський  районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ткаченко М.М., при секретарі судового засідання Якубовській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської ЦРЛ, третя особа головний лікар Чорнухинськом ЦРЛ Сколота В.М.,  про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення заборгованості по заробітній  платі, компенсацій та моральної (немайнової) шкоди.

ВСТАНОВИВ:

   

    ОСОБА_1 звернулася до Чорнухинського районного суду з позовом до Чорнухинської ЦРЛ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення заборгованості по заробітній  платі, компенсацій та моральної (немайнової) шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги вказала, що вона тривалий час з 1972 року працювала в поліклінічному відділенні Чорнухинськом ЦРЛ на різних посадах, останній час з 1985 року  до моменту звільнення працювала на посаді старшої медичної сестри поліклінічного відділення Чорнухинської центральної районної лікарні. 16 грудня 2009 року її було звільнено з займаної посади, у зв’язку з скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, у зв’язку з тим, що адміністрацією лікарні не було отримано попередньої згоди профспілкової організації на звільнення.

В судовому  засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю та просила суд, визнати незаконним звільнення її з роботи в Чорнухинській ЦРЛ з посади старшої медсестри поліклінічного відділення, від 16 грудня 2009 року та поновити її на вказаній посаді; визнати незаконними й скасувати накази про скорочення посади старшої медсестри поліклінічного відділення Чорнухинської ЦРЛ та про звільнення її з роботи; стягнути з відповідача Чорнухинської ЦРЛ на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсаціях, в т.ч. за невикористану відпустку, та середньомісячний заробіток за час затримки виплати; стягнути з відповідача Чорнухинської ЦРЛ на її користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10 000 гривень, стягнути з відповідача Чорнухинської ЦРЛ на її користь1000 гривень витрат на правову допомогу; судові витрати по оплаті судового збору та ІТЗ судового процесу покласти на відповідача Чорнухинську ЦРЛ; в частині поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі допустити негайне виконання.

Представник відповідача Уральцева І.Є. заперечувала проти заявлених позовних вимог, та пояснила суду, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що підтверджується наступними  вмотивуваннями. Посилання позивачки ОСОБА_1 на порушення вимог чинного трудового законодавства з боку Чорнухинської центральної районної лікарні і зокрема ст. 43 КЗпП України в процесі її звільнення є надуманим, оскільки відповідачем було дотримано всі необхідні вимоги трудового законодавства. Так єдине твердження позивачки як підстави визнання її звільнення незаконним, що базується на відмові надання згоди профспілкової організації на звільнення, є хибним, оскільки розглядаючи подання роботодавця – Чорнухинської ЦРЛ від 30.09.2009 року на отримання згоди звільнення ряду працівників у тому числі позивачки ОСОБА_1 первинна профспілкова організація вийшла за рамки своїх повноважень. Розглядаючи питання про звільнення ОСОБА_1 у зв’язку зі скороченням посади старшої медичної сестри, профспілкова організація прийняла рішення не про заборону скорочення ОСОБА_1 без надання їй іншого місця роботи, а не маючи на те законних повноважень та явно виходячи за рамки своєї компетенції, постановила не надавати згоду на скорочення самої посади. Тим самим відповідь профспілки про відсутність згоди на скорочення посади старшої медичної сестри є таким, що не має юридичного значення. Скорочення посади старшої медсестри поліклінічного відділення дійсно відбулося та було обґрунтоване необхідністю оптимізації штатної численності працюючих Чорнухинської ЦРЛ, що викликано скороченням фінансування та численності жителів району. Саме рішення про скорочення ряду посад, у тому числі посади, яку обіймала позивач, було наслідком подання спеціально створеної комісії з питань оптимізації працюючих.

Третя особа головний лікар Чорнухинськом ЦРЛ Сколота В.М. позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що вимоги трудового законодавства при проведенні скорочення дотримано в повному обсязі, позивач ОСОБА_1 за два місяці до майбутнього звернення була повідомлена та їй було запропоновано дві вакантні посади від яких позивач відмовилася про, що складено відповідний акт від 16.10.2009 року.

Представник відповідача – інспектор відділу кадрів Чорнухинської ЦРЛ Головкіна Т.Ф. позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що 16.10.2009 року позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення та їй було запропоновано іншу роботу за фахом а саме: посади процедурної медичної сестри терапевтичного відділення та чергової медичної сестри терапевтичного відділення Чорнухинської ЦРЛ. Позивач від підпису про ознайомлення та від запропонованих   посад відмовилась, про що було складено відповідні акти від 16.10.2009 року. Крім того 16.12.2009 року в кабінеті старшої медичної сестри поліклінічного відділення та повторно в кабінеті головного лікаря в присутності головної медсестри ЦРЛ - ОСОБА_6, начальника планово-економічного відділу ЦРЛ – Фурик Т.В.,  бухгалтера – ОСОБА_8, головного лікаря – Сколота В.М., позивачку ОСОБА_1 було ознайомлена з наказом про звільнення та запропоновано отримати трудову книжку, але позивачка від підпису про ознайомлення відмовилась та трудову книжку не отримала а запропонувала направити трудову книжку поштою на її адресу але від письмової згоди на відправлення трудової книжки поштою не надала, про що теж було складено відповідні акти від 16.12.2009 року.

Представник відповідача – головний бухгалтер Чорнухинської ЦРЛ Діденко Л.І. позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що до моменту звільнення за скороченням посади ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за останні 2 місяці (жовтень, листопад 2009 року) склав 1037 грн. 30 коп., середньоденна заробітна плата за даний період складає 53 грн. 28 коп. Належна заробітна плата за грудень місяць за 12 робочих днів, компенсація за невикористану відпустку за 22 календарні дні, доплата за старшинство за січень, лютий, березень, квітень та грудень 2009 року, індексація заробітної плати за грудень 2009 року, вихідна допомога, що в сумі складає 2242 грн. 48 коп., виплачені при звільненні через органи Державного казначейства 21 грудня 2009 року на особовий рахунок позивачки ОСОБА_1 в Райффайзенбанк Аваль в смт. Чорнухи.

Свідок по справі голова об’єднаного профспілкового комітету працівників охорони здоров’я Чорнухинського району ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що 15.10.2009 року засіданням профкому було розглянуто подання адміністрації ЦРЛ про згоду на наступне звільнення працівників Чорнухинської ЦРЛ у зв’язку із скороченням численності працюючих в тому числі старшої медичної сестри поліклінічного відділення ОСОБА_1 Членами профкому було прийнято одноголосне рішення не надавати згоду на наступне звільнення у зв’язку з порушенням адміністрацією ЦРЛ норм Колективного договору, згідно якого адміністрація ЦРЛ повинна за 3 місяці до початку скорочень повідомити профком і розпочати переговори. У разі, якщо не вдається уникнути скорочень – не заключати договорів з іншими працівниками до працевлаштування вивільнених.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.  

Судом встановлено, що 18.09.2009 року на виконання вимог Бюджетного кодексу України ст. 51, ст. 64 Закону України «Про державний бюджет», з метою раціонального використання бюджетних коштів, наказом головного лікаря Чорнухинської ЦРЛ № 55, було створено комісію по оптимізації кількості працюючих Чорнухинської ЦРЛ. Комісії запропоновано в триденний термін розглянути питання скорочення кількості працюючих та приведення їх у відповідність до об’ємів бюджетного кодексу. Пропозиції, щодо скорочення подати головному лікарю.

22.09.2009 року наказом головного лікаря Чорнухинської ЦРЛ № 56 «Про впорядкування штатних посад та оптимізацію штатної численності працюючих Чорнухинської ЦРЛ» передбачено внести зміни до штатного розкладу Чорнухинської ЦРЛ та скоротити ряд посад, в тому числі посаду старшої медичної сестри поліклінічного відділення яку на той час займала позивачка ОСОБА_1

30.09.2009 року адміністрація ЦРЛ звернулася до об’єднаного профспілкового комітету працівників охорони здоров’я Чорнухинського району з поданням про згоду на наступне звільнення працівників Чорнухинської ЦРЛ у зв’язку із скороченням численності працюючих в тому числі старшої медичної сестри поліклінічного відділення ОСОБА_1 Членами профкому було прийнято одноголосне рішення не надавати згоду на наступне звільнення у зв’язку з порушенням адміністрацією ЦРЛ норм Колективного договору.

16.10.2009 року позивачку ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення її з займаної посади старшої медичної сестри поліклінічного відділення Чорнухинської центральної районної лікарні та запропоновано дві вакантні посади: процедурної медичної сестри терапевтичного відділення та чергової медичної сестри терапевтичного відділення Чорнухинської ЦРЛ. Позивачка ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення та від запропонованих  посад відмовилась про, що було складено відповідні акти від 16.10.2009 року.

16.12.2010 року згідно наказу № 166 від 07.12.2009 року по Чорнухинський центральній районній лікарні ОСОБА_1 – старшу медичну сестру поліклінічного відділення Чорнухинської ЦРЛ звільнено з займаної посади у зв’язку з скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Того ж дня позивачці ОСОБА_1 було запропоновано отримати копію наказу про звільнення та трудову книжку, від отримання якої позивач відмовилась, пояснивши, щоб дані документи відправили через поштове відділення на її адресу, але письмової заяви на згоду відправити трудову книжку поштою не надала. Про, що складено відповідні акти від 16.12.2009 року з підписами свідків.

21 грудня 2009 року на особовий рахунок позивачки ОСОБА_1 в Райффайзенбанк Аваль в смт. Чорнухи виплачені при звільненні через органи Державного казначейства належна їй заробітна плата за грудень місяць за 12 робочих днів, компенсація за невикористану відпустку за 22 календарні дні, доплата за старшинство за січень, лютий, березень, квітень та грудень 2009 року, індексація заробітної плати за грудень 2009 року, вихідна допомога, на загальну суму 2242 грн. 48 коп.

Судом встановлено, що звернення адміністрації ЦРЛ про згоду на наступне звільнення працівників Чорнухинської ЦРЛ у зв’язку із скороченням численності працюючих в тому числі старшої медичної сестри поліклінічного відділення ОСОБА_1 фактично втратило чинність.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного первинного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Суд 07.04.2010 року ухвалою зупинив провадження по справі та звернувся з запитом про надання згоди на звільнення старшої медичної сестри поліклінічного відділення ОСОБА_1 у зв’язку із скороченням численності працюючих. Крім того ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, розпорядника коштів Чорнухинської центральної районної лікарні Районну державну адміністрацію Чорнухинського району.

22.04.2010 року об’єднаний профспілковий комітет працівників охорони здоров’я розглянув ухвалу суду з запитом про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади  старшої медичної сестри поліклінічного відділення Чорнухинської центральної районної лікарні, та надав відповідь про те, що дане звернення суду вважати безпідставним, так як 15.10.2009 року дане питання було розглянуто на засіданні профкому та прийняте одноголосне рішення про не надання згоди на наступне звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у зв’язку із скороченням численності працюючих.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені  не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

16.12.2010 року позивачку ОСОБА_1 згідно наказу № 166 від 07.12.2009 року звільнено з займаної посади. 21 грудня 2009 року на особовий рахунок позивача ОСОБА_1 в Райффайзенбанк Аваль в смт. Чорнухи фактично виплачено всі належні їй при звільнені суми. Тобто Чорнухинська центральна районна лікарня затримала виплату всіх належних сум позивачу на чотири дні. З інформації наданої бухгалтерією ЦРЛ встановлено, що середньодобова заробітна плата позивачки ОСОБА_1 становить – 53 грн. 28 коп., виходячи з цього розмір відшкодування за затримку належних до виплати позивачці під час звільнення сум становить 5 х 53,28 = 266 грн. 40 коп.

З огляду на вище викладене суд вважає, що звільнення позивачки з роботи відбулось в зв’язку з скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, та було обґрунтоване необхідністю оптимізації штатної численності працюючих Чорнухинської ЦРЛ, що викликано скороченням фінансування та численності жителів району. Саме рішення про скорочення ряду посад, у тому числі посади, яку обіймала позивач, було наслідком подання спеціально створеної комісії з питань оптимізації працюючих. Адміністрацією Чорнухинської ЦРЛ протягом 2009 року проведено скорочення - 19,25 штатних одиниць. Отже наказ про звільнення № 166 від 07.12.2009 року є законним.

Крім того відповідь профспілкового комітету є не обґрунтованою, та такою що виходить за межі їх компетенції так як питання скорочення посад не є компетенцією профспілки. Тому суд вважає, що відмова об’єднаного профспілкового комітету про  надання згоди на наступне звільнення з посади ОСОБА_1 у зв’язку із скороченням численності  працюючих – не є правомірною.

Тому вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Керуючись  ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 215, 292, 294 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Чорнухинської центральної районної лікарні на користь позивачка ОСОБА_1 відшкодування за затримку розрахунку всіх належних позивачу сум при звільненні в розмірі 266 грн. 40 коп.

Судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 37 грн., покласти на відповідача Чорнухинську ЦРЛ.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано . Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Полтавської області  через Чорнухинський районний суд.

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація