Справа № 2-588/2010 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 квітня 2010 року                             Костопільський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого-судді         Таргоній В.О.

         при секретарі                     Деркач І.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання удаваним  договору дарування квартири та визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

В зазначеній заяві позивач ОСОБА_1 вказує, що 9 жовтня 2002  року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відповідачами по справі, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Просить  визнати вказаний договір дарування удаваним правочином, оскільки, вчинений для приховання іншого правочину – договору купівлі-продажу зазначеної квартири. Просить застосувати правові наслідки удаваного правочину: перевести на неї права покупця та визнати за нею право власності на спірну квартиру.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що між нею та ОСОБА_4 було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За цією домовленістю вона сплатила ОСОБА_4 за придбання вказаної квартири грошові кошти в розмірі 3000 доларів США. Однак, під час нотаріального посвідчення договору з метою зниження ризику втрати майна в результаті зайняття нею підприємницькою діяльністю, зменшення платежів за нотаріальне посвідчення договору вказаний правочин 9.10.2002 року було оформлено як договір дарування спірної квартири. Договір дарування оформлено на сина ОСОБА_2 та невістку ОСОБА_3  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, пояснила, що на даний час із-за боргових зобов”язань сина на зазначену квартиру накладено арешт, що спонукало її (позивачку) звернутися до суду з цим позовом.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали з підстав, на які покликається позивачка.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнала, пояснила, що дійсно в жовтні 2002 року на прохання позивача продала їй квартиру АДРЕСА_1. Обумовлену суму – 3000 доларів США позивачка сплатила їй упродовж 2002-2003 років. Договір відчуження квартири на пропозицію позивачки оформили як договір дарування квартири на її сина та невістку.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_6 позов не визнали. Вважають, що спірний договір укладений  відповідно до вимог закону та  підстави для визнання його удаваним відсутні. Заявили про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.  

Встановлено, що 9 жовтня 2002  року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, який посвідчив приватний нотаріус Костопільського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №3781. Згідно умов спірного договору ОСОБА_4 передала у власність відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1

Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що між нею та відповідачем ОСОБА_4 була досягнута домовленість про купівлю-продаж вказаної квартири. За цією домовленістю вона сплатила останній за квартиру 3000 доларів США. Однак, у зв’язку з сімейними обставинами купівлю-продаж квартири було оформлено, як договір дарування на сина та невістку – відповідачів по справі.

Зазначену обставину в судовому засіданні підтвердили відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3

Таким чином, судом встановлено, що волевиявлення учасників спірного правочину було спрямоване на оплатну передачу майна, що свідчить про їх намір укласти договір купівлі-продажу.

Обставини укладання правочину дарування квартири та правовідносини, що при цьому виникли, засвідчують те, що вказаний правочин є удаваним, що приховує інший, який дійсно мав місце, а саме договір купівлі-продажу квартири. У зв”язку з цим правовідносини, що виникли, повинні регулюватися ст.224 ЦК України (1963 року).

Відповідно до ст.224 ЦК України (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно  і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст.58  ЦК України (1963 року) у разі, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Діючий закон не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою правові наслідки у вигляді визнання його недійсним. Визнати його недійсним можна тільки в разі, якщо угода суперечить закону.

Поряд з цим, сторонами не надано доказів на підтвердження того, що квартира передавалась відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під умовою повернути її в майбутньому позивачці. Також судом встановлено, що при укладанні договору  позивачка не мала наміру виконати всі обов’язки покупця і прийняти у власність майно, передача квартири у власність сина та невістки вчинена за бажанням позивачки.

За таких обставин, прохання позивача про переведення на неї прав покупця та визнання за нею права власності на квартиру до задоволення не підлягають.

Прохання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про застосування строків давності щодо заявлених вимог до розгляду не підлягає, оскільки згідно до ст.267 ЦК України право заявити про це належить лише стороні у спорі.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.58, 224 ЦК України (1963 року), ст.267 ЦК України, суд  –

                                             В И Р І Ш И В :

    Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5  про визнання удаваним договору дарування квартири та визнання права власності на квартиру задовольнити частково.

             Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 9 жовтня 2002  року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7 за реєстровим № 3781 удаваним правочином.

В решті позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СУДДЯ: