З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я     справа № 2-627\10

                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   20 квітня 2010 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

      Головуючого судді                 Смолки І.О.,

      При секретарі                     Немна С.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

      Запорізької загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 1 імені Т.Г. Шевченка Запорізької міської ради Запорізької області до ОСОБА_2, третя особа: Запорізька міська рада, про зобов»язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її з приведенням у придатний для подальшого використання стан,                  

                 В с т а н о в и в :

      Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що рішенням Запорізької міської ради від 23 грудня 2005 р. № 16/39 Запорізькій загальноосвітній школі І-Ш ступенів № 1 імені Т.Г. Шевченка (ЗОШ № 1) надано право постійного користування земельною ділянкою, площею 1.5401 га, розміщеною за адресою АДРЕСА_1, у межах, згідно за планом, для розташування школи.

На підставі зазначеного рішення, ЗОШ № 1 оформлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 120597 від 08.10.2008 р.

Під час ревізії, яка проводилася 29.03.07р.-11.06.07р. Контрольним Ревізійним Управлінням в Запорізькій області, комісією призначеною наказом директора ЗОШ № 1, були проведені вибіркові інвентаризації. За результатами проведення зазначених інвентаризацій було виявлено факт самовільного захвату частини земельної ділянки, яка належить ЗОШ № на праві постійного користування. На зазначеній частині земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 самовільно встановлена споруда, а саме металевий гараж. Загальна площа, на якій розташований гараж, становить 35 кв. м., що підтверджується актом контрольного обміру від 10.05.2007 року.

В січні 2008 року відповідач був попереджений про необхідність переносу гаражу з території ЗОШ № 1, про що свідчить акт попередження, складений комісією ЗОШ № 1, який був підписаний відповідачем.

Однак, в добровільному порядку відповідач самовільно зайняту частину земельної ділянки ЗОШ № 1 не звільнив.

В подальшому, відповідачу неодноразово направлялися листи (№ 16910/2 від 18.11.2008 р. та № 05910/2 від 13.05.2009 р.) з вимогою вивести гараж за межі земельної ділянки ЗОШ № 1. Відповідачем зазначені листи отримані, про що свідчать поштові повідомлення, однак жодних дій на задоволення законної вимоги ЗОШ № 1 відповідачем не здійснено.

     Позивач просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути позивачу, Запорізькій загальноосвітній школі І-ІП ступенів № 1 імені Т.Г. Шевченка Запорізької міської ради Запорізької області, самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 35 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, привівши її у придатний до використання стан, звільнивши від споруд (металевого гаражу), шляхом знесення та вивезення у 15 денний термін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідач у судове засідання повторно не з»явився, хоча належним чином був сповіщений про судове засідання, про що свідчить поштове повідомлення, причину неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення справи слуханням або про розгляд справи у його відсутності до суду не звернувся, заперечень на позов не надав. Виходячи з матеріалів справи і зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення.

Представник третьої особи з позовом згодна.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 23 грудня 2005 р. № 16/39 Запорізькій загальноосвітній школі І-Ш ступенів № 1 імені Т.Г. Шевченка (ЗОШ № 1) надано право постійного користування земельною ділянкою, площею 1.5401 га, розміщеною за адресою АДРЕСА_1, у межах, згідно за планом, для розташування школи.

На підставі зазначеного рішення, ЗОШ № 1 оформлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 120597 від 08.10.2008 р.

Під час ревізії, яка проводилася 29.03.07р.-11.06.07р. Контрольним Ревізійним Управлінням в Запорізькій області, комісією призначеною наказом директора ЗОШ № 1, були проведені вибіркові інвентаризації. За результатами проведення зазначених інвентаризацій було виявлено факт самовільного захвату частини земельної ділянки, яка належить ЗОШ № на праві постійного користування. На зазначеній частині земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 самовільно встановлена споруда, а саме металевий гараж. Загальна площа, на якій розташований гараж, становить 35 кв. м., що підтверджується актом контрольного обміру від 10.05.2007 року.

Документи, які б посвідчували, що земельна ділянка, на якій розміщено гараж відповідача, знаходиться у його власності, користуванні, або оренді у відповідача відсутні.

До Управління Держкомзему  ОСОБА_2 з приводу відведення земельної ділянки під металевий гараж не звертався, що підтверджено листом-відповіддю від 20.10.2009р. № 01-02/5898 и.

Вилучення частини земельної ділянки, на якій розміщений гараж відповідача, в ЗОШ № 1 органами місцевого самоврядування не проводилось, договір оренди земельної ділянки з відповідачем також не укладався.

В січні 2008 року відповідач був попереджений про необхідність переносу гаражу з території ЗОШ № 1, про що свідчить акт попередження, складений комісією ЗОШ № 1, який був підписаний відповідачем.

Однак, в добровільному порядку відповідач самовільно зайняту частину земельної ділянки ЗОШ № 1 не звільнив.

В подальшому, відповідачу неодноразово направлялися листи (№ 16910/2 від 18.11.2008 р. та № 05910/2 від 13.05.2009 р.) з вимогою вивести гараж за межі земельної ділянки ЗОШ № 1. Відповідачем зазначені листи отримані, про що свідчать поштові повідомлення, однак жодних дій на задоволення законної вимоги ЗОШ № 1 відповідачем не здійснено.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки, як намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 40 Земельного Кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України, ст. 350 Цивільного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Вилучення/викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю здійснюється за згодою власника/землекористувача або за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Отже, чинне земельне законодавство не передбачає можливості зведення будівель, розміщення споруд на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні іншої особи без попереднього вилучення земельної ділянки в землекористувача та подальшого оформлення на неї права власності/користування.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки відповідач, без наявних правових підстав, визначених положеннями ст.ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, займає під гараж частину земельної ділянки, площею 35 кв.м., яка належить ЗОШ № 1 на праві постійного користування, за відсутності відповідного рішення Запорізької міської ради про надання йому земельної ділянки у власність/користування та без відведення її у встановленому законодавством порядку, вказана земельна ділянка є самовільно зайнятою відповідачем і відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню позивачу.

Таким чином позов обґрунтований, доказаний, вимоги законні, тому підлягають задоволенню.

      Керуючись ст.ст.10,11,209,212-215,224-226 ЦПК України, ст.ст.40,116,125,126.152,212 Земельного Кодексу України, суд

                      В и р і ш и в :

      Позов задовольнити.

      Зобов»язати ОСОБА_2 повернути      Запорізькій загальноосвітній школі 1-111 ступенів № 1 імені Т.Г. Шевченка Запорізької міської ради Запорізької області, самовільно зайняту  частину земельної ділянки площею 35 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, привівши її у придатний до використання стан, звільнивши від споруд (металевого гаражу) шляхом знесення та вивезення у 15-денний строк з дня набрання чинності рішення суду.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

      Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

      Суддя                                     Смолка І.О.