ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.07 Справа № 5/6-13/152/06-5/7-13/153/06
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія”, м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
про стягнення 2 000 000,00 грн.
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
Від позивача: | Панченко О.О. | довіреність № | 3 | від | 18.01.07 |
Від відповідача: | Обелець Л.М. | довіреність № | 18-126 | від | 19.12.06 |
Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про стягнення заборгованості 2 000 000,00 грн. за простими векселями №693137081323 та № 693137081329
До вирішення спору по суті позивач заявою від 19.06.07р. змінив підстави позовних вимог та просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства ''Запорізький завод феросплавів" на користь Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" 2 000 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-пролажу векселів №Тр-0087-1101/1151 від 12.11.2001р.
Дії позивача відповідають ст. 22 ГПК України, в зв’язку з чим спір розглядається за вказаними вимогами.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що договір купівлі-продажу векселів № Тр-087-1101/1151 укладено між ВАТ Банком “БІГ Енергія” та ВАТ “ЗФЗ” 12 листопада 2001 року, у період чинності Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Пунктом 7.1. договору № Тр-087-1101/1151 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Тобто, строк дії договору № Тр-087-1101/1151 встановлено сторонами під умовою, згідно зі статті 61 Цивільного кодексу УРСР. Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного кодексу УРСР угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов'язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.
Таким чином, пунктом 7.1. договору № Тр-087-1101/1151 сторони визначили момент його припинення певною обставиною, а саме –виконанням сторонами своїх зобов’язань (відповідачем –проведення розрахунків за товар(векселі), а позивачем –передача товару (векселів).
Вказаний договір сторонами не виконано. Відповідно, строк його дії не скінчився і договір є чинним на момент розгляду справи судом.
Об’єктом купівлі-продажу за договором №Тр-087-1101/1151 були валютні цінності у вигляді боргових розписок, оформлених векселями №693137081323 та №693137081329.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати операції з валютними цінностями. ВАТ Банк “БІГ Енергія” має відповідну ліцензію № 41 від 04.10.2001 та Дозвіл № 41-1 від 04.10.2001, видані Національним банком України.
Згідно з п. 2.1. договору № Тр-087-1101/1151 відповідач (ВАТ “ЗФЗ”) повинен до 11 жовтня 2002 року здійснити передоплату договірної ціни купівлі-продажу векселів у загальній сумі 2 000 000,00 грн. Проте, вказаного зобов’язання відповідач не виконав, оплату договірної вартості товару не здійснив, чим порушив вимоги статей 526, 610, 612 Цивільного кодексу України.
Представник позивача просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2005р. по справі № 6/262, сторонами в якій були ВАТ „ЗФЗ” (як позивач) та Банк „Біг Енергія” (як відповідач), було встановлено, що дії відповідача, які пов’язані з пред’явленням векселів для вчинення протесту про неоплату та визнанням факту існування у нього обов’язку повернення отриманих за договором купівлі-продажу векселів № ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року коштів у розмірі 310 000,00 грн., свідчать про його відмову від договору.
Право покупця відмовитись від договору купівлі-продажу на час вказаної відмови регламентувалась правилами ст. 232 ЦК УРСР, відповідно до якої, якщо покупець на порушення договору відмовився прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, або, з своєї сторони, відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.
Відмова відповідача (ВАТ Банк «Біг Енергія») від договору купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року свідчить про відсутність підстав для знаходження у нього коштів, отриманих за ним.
Згідно приписів ст. 232 Цивільного кодексу Української РСР, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, продавець при відмові від договору купівлі продажу не має права вимагати оплати за договором.
Крім того, позивач в 2007 році змінив предмет позову та звернувся за захистом своїх прав за договором купівлі-продажу векселів, до його позовних вимог має бути застосований загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки на момент набрання чинності вказаним Кодексом строк позовної давності за вимогами позивача не сплинув. ВАТ «ЗФЗ»вважає, що за захистом своїх прав за договором купівлі-продажу векселів № ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року позивач мав право звернутися з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав за договором, тобто з моменту несплати ВАТ «ЗФЗ»чергової частини платежу за договором - з 01.08.2002 року. Таким чином на момент звернення в 2007 році до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року, строк позовної давності для звернення до суду за захистом прав за вказаним договором сплинув. Керуючись ст. 267 ЦК України, ВАТ «ЗФЗ»просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:
Зі змісту заяви позивача про зміну позовних вимог вбачається, що фактично має місце зміна предмету позову, оскільки згідно позовних заяв Банку „БІГ Енергія” від 13.12.2004 року позовними вимогами по справі №5/6-13/152/06 було стягнення суми заборгованості по простому векселю №693137081323 в розмірі 1000000,00 грн., по справі №5/7-13/153/06 - стягнення суми заборгованості по простому векселю №693137081329 в розмірі 1000000,00 грн., а на даний час позивач по об’єднаній справі №5/7-13/153/06 вимагає стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року.
Таким чином, позивач в 2007 році змінив предмет позову та звернувся за захистом своїх прав за договором купівлі-продажу векселів, до його позовних вимог має бути застосований загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки на момент набрання чинності вказаним Кодексом строк позовної давності за вимогами позивача не сплинув. Суд вважає, що за захистом своїх прав за договором купівлі-продажу векселів № ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року позивач мав право звернутися з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав за договором, тобто з моменту несплати ВАТ «ЗФЗ»чергової частини платежу за договором - з 01.08.2002 року. Таким чином на момент звернення в 2007 році до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу векселів № ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року, строк позовної давності для звернення до суду за захистом прав за вказаним договором сплинув.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
Крім того, судом взято до уваги, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2005р. по справі № 6/262, сторонами в якій були ВАТ „ЗФЗ” (як позивач) та Банк „Біг Енергія” (як відповідач), було встановлено, що дії відповідача, які пов’язані з пред’явленням векселів для вчинення протесту про неоплату та визнанням факту існування у нього обов’язку повернення отриманих за договором купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року коштів у розмірі 310 000,00 грн., свідчать про його відмову від договору.
Право покупця відмовитись від договору купівлі-продажу на час вказаної відмови регламентувалась правилами ст. 232 ЦК УРСР, відповідно до якої, якщо покупець на порушення договору відмовився прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, або, з своєї сторони, відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.
Відмова відповідача (ВАТ Банк «Біг Енергія») від договору купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року свідчить про відсутність підстав для знаходження у нього коштів, отриманих за ним.
Аналогічні висновки зробив і Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 09.06.2005р. по вказаній справі та залишив рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2005р без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2005 року по даній справі рішення господарського суду м. Києва від 27.04.2005 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року скасовані лише в частині стягнення з ВАТ Банк «Біг Енергія»на користь ВАТ «ЗФЗ»сум інфляції та процентів річних, що нараховані на суми грошових коштів сплачених за договором купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року. З висновками господарських судів попередніх інстанцій про правомірність та наявність підстав для стягнення з банку на користь ВАТ «ЗФЗ»вказаних грошових коштів, Вищий господарський суд України погодився.
Таким чином, господарськими судами першої та апеляційної інстанції по справі №6/262 в основу рішень про повернення ВАТ «ЗФЗ»грошових коштів сплачених ВАТ Банк «Біг Енергія»на виконання договору купівлі-продажу векселів №ТР-087-1101/1151 від 12.11.2001 року покладено ту обставину, що відповідач відмовився від вказаного договору пред’явивши векселі до платежу та визнаючи у заяві про зустрічне зарахування грошових зобов’язань від 30.02.2003 року наявність заборгованості перед ВАТ «ЗФЗ»та необхідності повернення отриманих за договором грошових коштів.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Пред’явлення до платежу простих векселів №693137081323 та №693137081329 та їх подальше опротестування унеможливлює подальше належне виконання банком взятих на себе зобов’язань за договором, оскільки передача вказаних векселів за бланковим індосаментом згідно акту приймання-передачі стала неможливою, а вказані прості векселі завдяки вказаним діям позивача втратили характеристики непред’явлених до платежу цінних паперів.
Згідно приписів ст. 232 Цивільного кодексу Української РСР, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, продавець при відмові від договору купівлі продажу не має права вимагати оплати за договором.
Отже, вимоги позивача про стягнення з ВАТ „ЗФЗ” заборгованості за договором, від якого відмовився сам позивач, необґрунтовані та такі, що суперечать нормам матеріального права України.
За таких підстав, суд керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Рішення підготовлено у повному обсязі і підписано 26.06.2007р.
Суддя В.Г. Серкіз