Р І Ш Е Н Н Я             справа № 2-81\10

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   23 квітня 2010 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

      Головуючого судді                 Смолки І.О.,

      При секретарі                     Немна С.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

      ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, 3-ті особи: орган опіки та піклування Жовтневої райадміністрації Запорізької міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання недійсними довіреності та договору дарування та визнання права власності,

                 В с т а н о в и в :

      Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що йому на праві власності належала 1/10 частка домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 28.07.2005 року, р. № 3216.

     Зазначена 1/10 частка домоволодіння представляє собою квартиру № 1 в жилому будинку літ. А, загальною площею 42,2 м2, жилою площею 24,3 м2. Дана квартира знаходилась в користуванні позивача.

    Відповідачам ОСОБА_2 та їхній неповнолітній дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, належала на праві спільної часткової власності (по 1/3 частці кожному) квартира АДРЕСА_2, загальною площею 33,1 м2, житловою площею 11,9 м2.

    Відповідачі ОСОБА_2 були знайомими позивача, і на початку осені 2007 року вони його повідомили, що мають намір продати належну їм квартиру і придбати для своєї сім'ї інше житло. Але для продажу частки неповнолітньої вони мають отримати дозвіл органу опіки та піклування. Отримати такий дозвіл вони можуть тільки в тому випадку, якщо на ім'я неповнолітньої буде придбане яке-небудь житло. На час продажу квартири відповідачі не мали підходящого варіанту купівлі іншого житла.

    У 2007 році позивач зловживав спиртними напоями, і відповідачам добре було про це відомо. Скориставшись його фізичним станом та неосвіченістю в подібних питаннях, вони вмовили позивача видати на ім'я ОСОБА_7 довіреність на дарування від імені ОСОБА_1 невеликої частки (рівнозначної частці в праві власності малолітньої дитини на житлову площу) від належної йому на праві власності 1/10 частки вищезазначеного домоволодіння. Відповідачі запевняли, що це формальність, вона потрібна тільки для органу опіки та піклування, що, як тільки вони знайдуть житло, яке їх влаштує, вони відразу повернуть позивачу цю частку. ОСОБА_1 погодився видати таку довіреність тільки на вищевикладених умовах. 19.09.2007 року ним на ім'я ОСОБА_7 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_3, р.№ 570. На час підписання довіреності у нотаріуса ОСОБА_3 позивач був у нетверезому стані, з текстом довіреності не знайомився, так як відповідачі запевнили його, що там записано все відповідно їхнім попереднім домовленостям, копію довіреності на руки не отримував. Як виявилося потім, зазначеною довіреністю позивач надав ОСОБА_7 право від  імені ОСОБА_1 розпорядитися всією належною останньому часткою жилого будинку АДРЕСА_1.

Через деякий час відповідачі продали належну їм квартиру та, мотивуючи відсутністю місця для проживання, попросилися пожити в позивача, поки вони не придбають для себе інше житло. Позивач погодився на проживання в належному йому жилому приміщенні відповідачів та їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5 в якості квартирантів.

Через деякий час позивач дізнався, що відповідачка ОСОБА_2 переоформлює на своє ім'я договори з відповідними організаціями на енерго-водо-газопостачання. На вимогу ОСОБА_1 пояснити, що відбувається, відповідачка повідомила, що позивач вже не є власником 1/10 частки домоволодіння, що він подарував всю належну йому частку її дочці. На підтвердження цього вона показала ОСОБА_1 договір дарування належної йому 1/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, 05.10.2007 р. за р.№ 712.

На питання щодо розміру подарованої частки та виконання обіцянки, що вони знайдуть собі інше житло, а позивачу повернуть його частку, відповідачка відповіла, що цього не буде, в них вже є житло, і позивачу краще з цим змиритися, бо його виженуть на вулицю.

 Позивач вважає, що зазначені довіреність та договір дарування є недійсними, тому що на час видачі довіреності і укладення договору дарування, як і в теперішній час, у позивача не було бажання ні продавати, ні міняти, а тим паче, дарувати сторонній особі належне позивачу нерухоме майно. Іншого житла в нього не має, що підтверджується довідкою ОП «Запорізьке МБТІ».

Відповідачі навмисно ввели позивача в оману щодо істотних умов договору дарування, як-то розмір подарунку (частка від належної йому частки у праві власності, а не вся належна позивачу 1/10 частка домоволодіння), можливість повернення належного йому нерухомого майна.

 Свій підпис позивач ставив тільки під текстом довіреності. Ніякі інші документи, які мали відношення до відчуження належного йому нерухомого майна, він не бачив та не підписував (договір дарування, заява в орган опіки та піклування). Якби на час видачі довіреності на розпорядження належним позивачу майном, йому було відомо про наміри відповідачів і про наслідки відчуження всієї належної йому частки нерухомого майна, він такої довіреності б не видав. Тому вважає, що правочин, укладений на відчуження належного йому майна, вчинений під впливом обману відносно нього щодо дійсних фактів укладення правочину, тому він є недійсним.

Позивач просить суд:

1. Визнати недійсними: - довіреність, яка видана ОСОБА_1  на  ім'я ОСОБА_7, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_3, 19.09.2007 р. за № 570;

договір дарування 1/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_1    за довіреністю, та ОСОБА_2, яка діяла від імені малолітньої дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений 05.10.07 р., № 712.

2.Визнати з позивачем право власності на 1\10 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач і представник позивача позов підтримала.

Відповідачі з позовом не згодні. Пояснюють, що під час оформлення усіх необхідних документів по відчуженню домоволодіння позивач був закодований, не зловживав спиртними напоями, розумів, що він робить.

Приватний нотаріус у судове засідання не з»явилася, у письмовому поясненні просить суд розглядати справу без неї, проти позову заперечує.

Представник органу опіки та піклування просить суд розглядати справу у його відсутності, висловив думку у заяві – на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належала 1/10 частка домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 28.07.2005 року, р. № 3216.

     Зазначена 1/10 частка домоволодіння представляє собою квартиру № 1 в жилому будинку літ. А, загальною площею 42,2 м2, жилою площею 24,3 м2. Дана квартира знаходилась в користуванні позивача.

    Відповідачам ОСОБА_2 та їхній неповнолітній дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, належала на праві спільної часткової власності (по 1/3 частці кожному) квартира АДРЕСА_2, загальною площею 33,1 м2, житловою площею 11,9 м2.

    19.09.2007 року позивачем на ім'я ОСОБА_7 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_3, р.№ 570.  Зазначеною довіреністю позивач надав ОСОБА_7 право від  імені ОСОБА_1 розпорядитися всією належною останньому часткою жилого будинку АДРЕСА_1.

05.10.2007 р. приватний нотаріус ОСОБА_3 посвідчила Договір дарування, згідно якого ОСОБА_7 від імені ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2, яка діяла від імені малолітньої доньки ОСОБА_5, 1\10 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

     Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, абз. 1 п. 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 04.03.2004 року нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим; наказами Міністерства юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Частина 2 ст. 54 Закону України «Про нотаріат» та п. 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає обов'язок нотаріуса роз'яснити сторонам зміст і значення поданих проектів правочинів та перевірити, чи відповідає зміст вимогам закону та дійсним намірам сторін. На момент посвідчення довіреності позивачем було надано документ, що посвідчує його особу, його ідентифікаційний номер. Крім того, нотаріус у письмових поясненнях наполягає на тому, що  позивачу було роз'яснено зміст довіреності (він особисто ознайомився з її текстом) та перевірено дійсні наміри щодо видачі такої довіреності. Також були додержані вимоги щодо перевірки обсягу цивільної дієздатності позивача, відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат». Під час посвідчення довіреності позивач поводив себе адекватно і жодних сумнівів у тому, що він має повну цивільну дієздатність у нотаріуса не виникло.

Виходячи з цього, договір дарування не передбачав обов'язкової присутності позивача. Його представником були надані: правовстановлюючий документ - договір дарування 1/10 (однієї десятої) частини домоволодіння, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 28.07.2005 року за р.№ 3216, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15139207, виданий Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 06 липня 2007 року, довіреність на дарування квартири на ім'я малолітньої ОСОБА_5, 2000 року народження, посвідчена ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 19.09.2007 року за р.№ 570, розпорядження Голови Заводської районної державної адміністрації № 1306р від 05.10.2007 року про дозвіл на дарування частини домоволодіння на  ім'я малолітньої ОСОБА_5, 2000 року народження. Відсутність заборони (арешту) на вищевказане домоволодіння підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14775636 від 05.10.2007 року.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. І у позові і у судовому засіданні позивач і його представник наполягали на тому, що позивач зловживав спиртними напоями і під час оформлення довіреності був у нетверезому стані, не розумів значення своїх дій. На підтвердження цього було запрошено свідків, які пояснювали, що позивач зловживав спиртними напоями і в день оформлення довіреності теж вживав спиртні напої. Але, позивачем не надано жодного доказу того, що саме в присутності нотаріуса він був в стані алкогольного сп»яніння, не розумів значення своїх дій. Нотаріус пояснила, що позивач був адекватний і розумів значення своїх дій. Доводи позивача і його представника – це тільки припущення, що, якщо позивач зловживав спиртними напоями, то він міг і під час оформлення довіреності бути п»яним. Свідки, які це підтверджували не були присутніми у нотаріуса. Тому їх пояснення не є безспірними доказами по справі. Доводи позивача і його представника – це тільки припущення, на яких не може ґрунтуватися доказування.

      Таким чином, суд вважає, що позов, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не доказаний, тому не підлягає задоволенню.

      Керуючись ст.ст.10,11,212-215 ЦПК України, суд

                     В и р і ш и в :

      У задоволенні позову відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

      Суддя                                     Смолка І.О.