Справа № 2-2814/10

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді         Зими І.Є.

при секретарі                       Савула О.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові  цивільну справу за  позовом   ОСОБА_1 до АБ "Банк регіонального розвитку", Львівської філії АБ "Банк регіонального розвитку" про стягнення боргу, відшкодування моральної шкоди, стягнення коштів ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача в його користь 17868,75 дол. США згідно депозитного договору № 226Ц-ДТ2 "Добра традиція", індекс інфляції 3% річних та упущену вигоду; 10000гривень за завдану моральну шкоду та витрати на медикаменти; витрати на юридичні послуги, ксерокс – 207 грн., рекомендовані листи – 11,60 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

Заяву мотивує тим, що 29.11.2007 року у центральному відділені АБ "Банк Регіонального розвитку" ним було укладено депозитний договір № 226ц-дт2  "Добра традиція", термін якого закінчився 01.06.2009 року. Звернувшись з письмовою заявою в банк про повернення коштів він отримав відмову. Цими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка виражалась неспокоєм, головною біллю в результаті чого він вимушений був звернутись до лікаря та купувати медикаменти. Оскільки відповідач в добровільному порядку кошти не повернув, тому змушений звернутись до суду.

В подальшому не змінюючи підстав та мотивів позову позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 10753,97 дол. США згідно депозитних договорів № 230Ц-ДТ2 від 30.07.2008 року та 226Ц-ДТ2 від 29.11.2007 року; 50000 гривень за завдану моральну шкоду; 8164,63 гривень витрат на медикаменти; 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 879,76 дол. США; упущену вигоду згідно депозитних ставок інших банків у розмірі 2398,52 дол. США, а також судові витрати, а саме: 200 грн. юридичної допомоги; 56,54 грн. витрат на рекомендаційні листи; 17,65 грн. витрат на ксерокс; 250 грн. витрат на ІТЗ; 2,50 грн. витрат на послуги банку.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та уточнення до них, та просив позов задовольнити.

    Представник відповідача – Безнощак Б.І. в судовому засіданні  позов визнав частково, а саме у частині стягнення коштів у сумі 10 753, 97 дол. США згідно депозитних договорів № 230 Ц-ДТ2 від 30.07.08 р. та № 226Ц-ДТ2 від 29.11.07 р. Крім цього пояснив, що кошти з депозитного вкладу не повернуті позивачу через кризову ситуацію, що склалась в Україні.    

    Заслухавши думку учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.11.2007 року між позивачем та АБ "Банк регіонального розвитку" було укладено депозитний договір № 226Ц-ДТ2 "Добра традиція", внаслідок укладення даного договору позивач розмістив у банку депозитний вклад на суму 15000 дол. США із сплатою 12,75 % річних з кінцевим терміном повернення депозиту 01.06.2009 року. Крім цього 30.07.2008 року між позивачем та АБ "Банк регіонального розвитку" було укладено депозитний договір № 230Ц-ДТ2 "Добра традиція", внаслідок укладення даного договору позивач розмістив у банку депозитний вклад на суму 10000 дол. США із сплатою 12,75 % річних з кінцевим терміном повернення депозиту 04.08.2009 року.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 525 ЦК України, є недопустимою одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.  

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаними договорами належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У відповідності до п. 3.4.3 підписаних договорів відповідач зобов'язувався повернути вкладнику депозит по закінченю строку депозиту, при достроковому витребуванні депозиту або відмові від договору.

З метою виконання зобов’язання позивачем була подана письмова заява про повернення вкладу готівкою з нарахованими відсотками, однак ним була отримана письмова відмова у поверненні вкладу.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за депозитними договорами відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 10753,97 дол. США

Щодо посилання представника відповідача на неможливість повернення вкладу у зв’язку з важким  фінансовим становищем банку то у відповідності до ст. 625   Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день здійснення платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.      

В судовому засіданні представник відповідача позов у частині стягнення коштів у сумі 10 753, 97 дол. США згідно депозитних договорів визнав та пояснив, що не заперечує проти задоволення позову у цій частині. Статтею 61 ЦПК України врегульовано, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-ІІІ від 07.12.00р. національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 23 березня 2009 року № 157 "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку" в АБ "БРР" створено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 р. до 23.03.2010р. Крім цього з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану вищезгаданого банку уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 24.03.2009р. до 23.09.2009р. Оскільки строки депозитних договорів № 230Ц-ДТ2 від 30.07.2008 року та 226Ц-ДТ2 від 29.11.2007 року закінчились 01.06.2009 р. та 04.08.2009р., а саме під час уведеного мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому суд вважає що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу та  упущену вигоду згідно депозитних ставок інших банків безпідставні і у їх задоволені слід відмовити.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 22, 1166 ЦК України  передбачено, що  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження того, що  матеріальна шкода, зокрема витрати на лікування,  спричинені діями відповідача.

Відповідно до вимог  ст. 23, 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50000 грн., суд вважає, що у даній позовні вимозі слід відмовити за безпідставністю, оскільки  суду не представлено жодних доказів на підтвердження такої.

    Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

    Крім того, в силу дії ст. 88 ЦПК України  з відповідача слід  стягнути в користь позивача судові витрати – витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.   Щодо  представлених копії квитанції про  послуги  по ксерокопіюванню, юридичні послуги, то  суд їх не приймає до уваги, оскільки немає підтвердження того, що   позивачем укладалась угода про надання  юридичної послуг саме в зв’язку з розглядом вказаної справи та  у копіях квитанцій  не зазначено  ким саме оплачувались послуги  по ксерокопіюванню.

    Керуючись ст. ст. 10,11, 57,60,61,88,169,209,214,215  ЦПК України, ст.ст. 11, 22,23 ,212,  525, 526, 527, 530, 533, 625, 1060, 1166, 1167  ЦК України, ЗУ"Про банки і банківську діяльність" №2121-ІІІ від 07.12.00р., суд ,-

в и р і ш и в :

    Позов задовольнити частково.

Стягнути з АБ"Банк регіонального розвитку" в користь ОСОБА_1 еквівалент 10 753, 97 дол. США згідно депозитних договорів № 230 Ц-ДТ2 від 30.07.08 р. та № 226Ц-ДТ2 від 29.11.07 р.

Стягнути з АБ"Банк регіонального розвитку" в користь ОСОБА_1 120 грн. у відшкодування витрат на ІТЗ.

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через  Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя                                                                      І.Є.Зима