2-185/2010

                                                    РІШЕННЯ

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2010 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Тончук Р.І.

при секретарі Придачук Г.Л.,

з участю представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Славуті цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення у житловий будинок та зобов»язання не чинити перешкод у користуванні власністю,   зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки ,  визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки,

                                                    встановив:

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про вселення в житловий будинок. Посилається на те, що вони з відповідачем з 15 листопада 2002 року по 16 жовтня 2007 року перебували у шлюбі.На підставі договору дарування  від 12.05.2004 року їм належить в рівних частках 1\2 частина будинку з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 981 кв.м., на якій розташований будинок, також у рівних частках. В цьому будинку  проживали та зареєстровані відповідач , вона та її син ОСОБА_7ІНФОРМАЦІЯ_1

У 2007 році вони з відповідачем розірвали шлюб.  З 2006 року у вищевказаному будинку  вона з сином не проживає, оскільки спочатку  перебувала за кордоном, а в даний час відповідач перешкоджає їй користуватись  будинком. Просить  вселити її з сином у належне їй житло та зобов»язати відповідача не чинити перешкод у користуванні ним.

ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, посвідченого 12 травня 2004 року приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_9 подарував, а вони з відповідачкою прийняли у дар 1\2 частину вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 981 кв.м. у рівних частках. Посилається на те, що фактично ОСОБА_9 продав їм будинок та земельну ділянку і його матір»ю було сплачено за це майно 7000 доларів США. Просив визнати недійсним договір дарування, а визнати дійсним договір купівлі-продажу, як укладений  між ним та ОСОБА_9

Судом до участі в справі в якості відповідача також був залучений ОСОБА_9

У судове засідання позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 не з»явилась у зв»язку з перебуванням за кордоном. ЇЇ представник ОСОБА_1 первісний позов підтримав і зустрічний позов визнав, ствердивши факт укладення 12 травня 2004 року саме договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

ОСОБА_4 первісного позову не визнав, давши пояснення про те, що не заперечує проти проживання позивачки  з сином у належній їй частині будинку і перешкод не чинить. Зустрічний позов підтримав і просить визнати договір дарування 1\2 частини будинку недійсним, визнавши дійсним договір купівлі-продажу цієї частини будинку і земельної ділянки, що укладений ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, згідно якого вони з ОСОБА_3 придбали у продавця зазначене майно у рівних частках. Тобто визнав право ОСОБА_3 на частку у придбаному майні.

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з»явився, надіславши письмові пояснення на позов, в яких визнає позов та просить слухати справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що  первісний та зустрічний позови підлягають задоволенню .

Судом встановлено, що  12 травня 2004 року приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу за реєстром № 2165 було посвідчено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли у дар  у рівних частках 1\2 частину житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1, та в рівних частках земельну ділянку площею 981 кв.м., на якій розташований будинок.(а.с.32). Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона(дарувальник) передає або зобов»язаується передати другій стороні(обдаровуваному) безоплатно майно(дарунок) у власність. У судовому засіданні встановлено, що фактично ОСОБА_9 сторонами було сплачено 7000 доларів США. Це стверджується поясненнями сторін, про те, що зазначену суму при укладенні договору сплатила мати ОСОБА_4 ОСОБА_11, а згодом 3500 доларів США їй було повернуто батьками ОСОБА_3 Факт оплатної передачі будинку та земельної ділянки у власність сторін і отримання від ОСОБА_11 7000 доларів США ствердив у письмовій заяві до суду і відповідач ОСОБА_9 Крім того, факт сплати ОСОБА_9  за придбаний будинок та земельну ділянку 7000 доларів США ствердила ОСОБА_11 Це ж стверджується письмовою розпискою ОСОБА_9 від  12.05.2004 року(а.с.31).

Сторони ствердили, що наміру у останнього дарувати їм своє майно не було. Вони оформили договір дарування  лише з метою зменшення витрат по оформленню  угоди.

Відповідно до ст.235 ЦК України правочин,який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, є удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який  сторони насправді вчинили.

Отже, договір в частині дарування  сторонам 1\2 частини будинку повинен бути визнаний недійсним, а дійсним договір купівлі-продажу цієї частини будинку  та земельної ділянки в рівних долях кожним із них.

ОСОБА_3 , як власнику частини будинку та земельної ділянки відповідно до ст.317 ЦК України належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно ст. 319 цього ж Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним .

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з пояснень представника позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоджав останній користуватись належною їй частиною будинку, не допускаючи в нього, змінив замки у дверях. Належними доказами відповідач  цього не оспорив. У зустрічній позовній заяві та попередніх судових засіданнях ставив питання про визнання покупцем 1\2 частини будинку та земельної ділянки лише його, тобто не визнавав за ОСОБА_3 права житло та земельну ділянку, а також не визнавав позову про вселення її в житло, визнав це лише при новому розгляді справи.                                                                                                                                                                                              

         Отже, її право як власника житла порушувалось і повинно бути захищено. ОСОБА_3 підлягає вселенню у спірну частину  будинку разом з неповнолітнім сином, а ОСОБА_4 повинен бути зобов»язаний не чинити їй перешкод у користуванні її частиною будинку та земельної ділянки.

Керуючись  ст.ст.203,215, 235, 286, 391 ЦК України,  ст.ст. 8,10,212,213 ЦК України, суд

                                            вирішив:

позов ОСОБА_12 до ОСОБА_4 задовільнити. Вселити її у будинок АДРЕСА_1 та зобов»язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні  належною їй частиною цього будинку та земельної ділянки.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 задовільнити. Визнати  недійсним договір дарування ОСОБА_9 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 981 кв.м., на якій знаходиться зазначена частина будинку,  в рівних частках кожному, посвідчений  12 травня 2004 року приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу за реєстром № 2165.

Визнати дійсним  договір купівлі –продажу, за яким ОСОБА_9 12 травня 2004 року продав, а  ОСОБА_4  та ОСОБА_3 купили 1\2 частину будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, та  приватизовану земельну ділянку площею  981 кв.м.,на якій розташована зазначена частина  будинку і яка знаходиться за цією ж адресою ,в рівних частках.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів з після подання заяви про апеляціне оскарження.

    Головуючий: