ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
Справа №2-а-436 /09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009р. Іванівський районний суд. Одеської області
в складі: судді Доніна В.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання безпідставною відмову у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
10.03.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати безпідставною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно. Просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав з оглядом на те, що про факт порушення права на соціальне забезпечення позивачу стало відомо тільки в 2008 році.
До адміністративного позову додана заява про розгляд справи за відсутністю позивача, в порядку письмового провадження.
Судом отримані заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області, яки містять клопотання відповідача розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами, за його відсутністю, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, яки беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
З врахуванням заявлених клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутністю, справа розглядатися в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що дійсно, ОСОБА_1, 1934 року народження, громадянин України, відноситься до категорії громадян «діти війни» на підставі ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (із наступними змінами) згідно з якою, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
На підтвердження зазначених обставин, позивачем надана копія паспорту громадянина України та копія пенсійного посвідчення.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла до 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. №3235-ІV зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006р. №3367-ІV було внесено такі зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»:
виключено пункт 17 ст.77;
стаття 110 викладена в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
З наведеного, вимоги адміністративного позову в частині визнання безпідставною відмови Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» в 2006 році, та вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої допомоги за 2006 рік, - не ґрунтуються на законі.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489-V дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, до спірних відношень сторін у 2007 році, суд застосовує положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р.
Станом на 09.07.2007р. розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (із наступними змінами) згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівняє прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-ХІV (із наступними змінами) прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489-V був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 387 грн., з 1 жовтня – 395 грн.
Зазначена стаття змінена Законом України від 15.03.2007р. №749-V та існує в новій редакції з 28.03.2007р., відповідно до якої прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. і 415 грн. 11 коп.
З наведеного, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання безпідставною відмови Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої допомоги за період з 09.07.2007р . по 31.12.2007р ., а саме: липень – 410 грн. 06 коп. х 30% : 31 дн. х 23 дн. = 91 грн. 27 коп .; серпень - 410 грн. 06 коп. х 30% = 123 грн. 02 коп .; вересень - 410 грн. 06 коп. х 30% = 123 грн. 02 коп .; жовтень – 415 грн. 11 коп. х 30% = 124 грн. 53 коп .; листопад – 415 грн. 11 коп. х 30% = 124 грн. 53 коп .; грудень – 415 грн. 11 коп. х 30% = 124 грн. 53 коп ., загалом суму 710 грн. 90 коп.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VІ (із наступними змінами), з 01.01.2008р. внесені зміни зокрема до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплат замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, до спірних відношень сторін у 2008 році, суд застосовує положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008р., а саме з 22.05.2008р.
Станом на 22.05.2008р. розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (із наступними змінами) згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівняє прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений прожитковий мінімум у 2008 році на одну особу в розрахунку на місяць в розмірі (для осіб, яки втратили працездатність): з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня 498 грн.
З наведеного, в період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. , Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області було зобов'язано сплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в наступному розмірі: травень – 481 грн. 00 коп. х 30% : 31 дн. х 10 дн. = 46 грн. 55 коп .; червень - 481 грн. 00 коп. х 30% = 144 грн. 30 коп .; липень – 482 грн. 00 коп. х 30% = 144 грн. 60 коп. ; серпень - 482 грн. 00 коп. х 30% = 144 грн. 60 коп .; вересень – 482 грн. 00 коп. х 30% = 144 грн. 60 коп .; жовтень – 498 грн. 00 коп. х 30% = 149 грн. 40 коп .; листопад – 498 грн. 00 коп. х 30% = 149 грн. 40 коп .; грудень – 498 грн. 00 коп. х 30% = 149 грн. 40коп ., загалом в сумі 1072 грн. 85 коп.
Згідно з ст.1 Закону України від 17.07.1997р. N 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод, Україна повністю визнає на своїй території ст.46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Отже, текст Конвенції з Протоколами до ній, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства і є обов'язковими при правозастосуванні органами правосуддя.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Суд приймає до уваги, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
В даному випадку, Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області безпідставно відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду (ч.3 ст.100 КАС України).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (ч.1 ст.100 КАС України).
Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області не наполягає на відмові у задоволенні позову з причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд вважає, що процесуальний строк пропущений з поважних причин.
Позивач є людиною похилого віку та мешкає в селі у певних соціально-побутових умовах, яки позбавляють безпосередньо негайно отримувати в повному обсязі інформацію про зміни у законодавстві України, в тому числі про ухвалені Конституційним Судом України рішення. Наведені причини є поважними з оглядом на ч.1 ст.46 Конституції України згідно з якою громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 ст.22 Конституції України).
Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не надало суду доказів стосовно належного сповіщення позивача про право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (із наступними змінами) відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р.
Пропущений з поважних причин процесуальних строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).
Тому, клопотання позивача про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.
На підставі ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Керуючись ст.ст.8, 19, 55 Конституції України, ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Рим, 1950), ст.ст.4, 7, 17, 18, 19, 122, 159-163, 256 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання безпідставною відмову у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати безпідставною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області у нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області (ідент.код ЄДРПОУ – 24529395, місцезнаходження: 67200, Одеська область, Іванівський район,смт Іванівка,вул.Леніна,65) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 (ідент.номер -НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 710 грн. 90 коп., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 1072 грн. 85 коп., загалом суму 1 783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 75 коп.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області (ідент.код ЄДРПОУ – 24529395, місцезнаходження: 67200, Одеська область, Іванівський район, смт Іванівка, вул.Леніна, 65) на користь ОСОБА_1 (ідент.номер -НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 03 (три) грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяті днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя –