П О С Т А Н О В А                                 №3-1338/10

                          ІМЕНЕМ                                  УКРАЇНИ

          26.04.2010 р.                                                                         м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Смолка І.О., розглянувши матеріали, що надійшли з ОДАІ УМВС України в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1, 1960 р.н., ур. Запорізької області, прож.: АДРЕСА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2) , не працюючого,   (інші відомості про особу, що  притягується до адміністративної відповідальності, відсутні),  за ст.ст. 124, 122-4  КУпАП,

                                                                          В С Т А Н О В И В:

04.04.2010 р. о 21-15 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Шевролет Авео, д/н НОМЕР_1, по вул. Іванова, 93 у м. Запоріжжі, на нерегульованому пішохідному переході, не надав рух та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину зліва на право. В наслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні пошкодження, після чого,  водій ОСОБА_1 місце пригоди залишив, чим порушив ПДД України п.п. 12.1,18.1, 2.10.

На розгляді справи ОСОБА_1 вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не визнав, пояснив, що він 04.04.2010 року о 21-00 годину, на „Пасху”, керував а/м Шевролет,  рухався по вул. Іванова у м. Запоріжжі. В районі будинку №93, на проїзну частину різко вискочив чоловік, за яким бігли якісь розбійники. Він (ОСОБА_1) прийняв міри екстреного гальмування, та зупинився перед зазначеним чоловіком, контакту автомобіля з чоловіком  не було. Після гальмування, автомобіль зупинився в притул до чоловіка, який сам поклав руки на капот, та оскільки був на підпитку, упав на проїзну частину. ОСОБА_1 разом з приятелем підняли його, та поклали на тротуар. Запитали у чоловіка чи все у нього гаразд, на що він відповів, що так. Після чого, вони сіли у свій автомобіль та поїхали. Інших очевидців зазначеної пригоди, окрім його знайомих, що знаходились в його автомобілі, він не бачив.            

Суддя, вислухав пояснення водія ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, дійшла до висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1,18.1,2.10 ПДР України, крім того, відповідно до п.2.3 ПДД України водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, тому ОСОБА_1 самостійно повинен був врахувати дорожню обстановку.

Аналізуючи матеріали справи, прихожу до висновку, що пояснення ОСОБА_1 про події ДТП щодо руху пішохода, контакту автомобіля з пішоходом, та наявності на місці ДТП інших очевидців, окрім тих, що були разом з ним в автомобілі, спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення:

-   поясненнями самого ОСОБА_1, який під час допиту слідчому поясняв, що 04.04.2010 року керував а/м Шевролет, та в районі будинку №93 по вул. Іванова в м.Запоріжжі помітив, що на проїзну частину вийшов пішохід - чоловік. Темп пішохода був спокійний, він рухався по пішохідному переходу. ОСОБА_1 став приймати заходи екстреного гальмування, однак контакту з автомобілем уникнути не вдалося. В результаті чого наїзд відбувся передньою лівою частиною кузова автомобіля на пішохода;

-   поясненнями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що його збив автомобіль, який місце  ДТП покинув;

-   поясненнями свідка ОСОБА_4, який зазначив, що 04.04.2010 року о 21-15 год., в якості водія а/м „Мітсубісі” рухався по вул. Іванова у м. Запоріжжі. По пішохідному переходу проходив чоловік у темпі спокійного шага. Водій автомобіля Шевролет став  застосовувати екстрене гальмування, однак уникнути контакту з пішоходом. Контакт автомобіля з пішоходом відбувся лівою частиною автомобіля. Із автомобіля „Шевролет” вийшли два чоловіка, один з яких водій, допомогли піднятись на ноги, та перевели його на тротуар. Після чого, повернулись до свого автомобіля, та поїхали в напрямку віл. 8 березня, покинули місце пригоди.  По зазначеній причині, визвав швидку допомогу та міліцію. В його присутності провели огляд місця події. Водій автомобіля, що здійснив наїзд на пішохода, швидку допомогу та міліцію не викликав;

-   поясненнями свідка ОСОБА_5, який у поясненні зазначив, що 04.04.2010 р. рухався у а/м „Мітсубісі” у якості пасажира, та дав аналогічні поясненням свідка ОСОБА_4 про подію ДТП;

-   протоколом огляду автомобіля „Шевролет” від 04.04.2010 р., згідно якого на передньому бамперу зліва, та на капоті є потертості нашарування пилу, деформація переднього номерного знаку, в його лівій частині;

-   протоколом огляду місця ДТП від 04.04.2010 року, який проводився у присутності водія ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

-   схемою ДТП, складеною в присутності водія ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_4;

-   довідкою Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої допомоги міста Запоріжжя, згідно якої ОСОБА_2 доставлений до лікарні з діагнозом: рвана рана правового стегна, гостре отруєння етанолом;

-   Розпискою потерпілого ОСОБА_2 від 05.04.2010 р. про те, що претензій з приводу ДТП до водія ОСОБА_1 він не має, більше по даному випадку просив його не турбувати.

Заперечення вини водія ОСОБА_1 вчиненні ДТП, суддя розцінює як його тактику захисту, з метою уникнути адміністративного стягнення.

Винність правопорушника підтверджується вищезазначеними доказами.

Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини правопорушника в:

-   -     порушенні водієм транспортного засобу правил дорожнього руху (вибір безпечної  швидкості та надання переваги пішоходам), що спричинило пошкодження транспортних засобів (на передньому бамперу зліва, та на капоті потертості нашарування пилу, деформація переднього номерного знаку з ліва), тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України;

-   -     залишенні водієм транспортного засобу, в порушення встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КпАП України.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.

З урахуванням викладеного, вважаю доцільним застосовувати до правопорушника стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами,  оскільки водій вчинив наїзд на пішохода на пішохідному переході, не надав потерпілому першої медичної допомоги, не доставив його до лікарні, покинув місце пригоди, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та не розкаявся. Однак, враховуючи те, що правопорушник відшкодував потерпілому завдані збитки, через що останній не має до нього ніяких претензій, вважаю необхідним застосувати стягнення ближче до мінімальної межі даного виду адміністративного стягнення.      

На підставі викладеного та враховуючи те, що правопорушник вчинив два адміністративних правопорушення, які розглядаються одночасно, вважаю за необхідне накласти на останнього у відповідності до ч. 2 ст. 36 КпАП України стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Керуючись ст.ст. 36 ч.2,124, 122-4,283, 284 КпАП України,

  П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним  у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.ст.124, 122-4 КУпАП і накласти адміністративне  стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів терміном на 6 (шість) місяців.

Виконання постанови  доручити органам ДАІ УМВС України в Запорізькій області.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя:                                                                                                                               І.О. Смолка