У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.02.07                                                                                       Справа №9/256/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі: Акімова Т.М.

за участю представників:

позивача: Бойко Д.Д., довіреність №344/10 від 29.12.2006р. – головний юрисконсульт відділу представництва інтересів в судах управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи юридичного департаменту

відповідача: Бойко М.М., довіреність №08/4956 від 11.12.2006р. – заступник голови правління з правових питань

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №9/256/06 та апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

на рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2006р. у справі №9/256/06

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ (далі за текстом ДК «Газ України» НАК “Нафтогаз України”)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя (далі за текстом ВАТ «Запоріжгаз»)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ.

ВСТАНОВИВ:

ДК «Газ України» НАК “Нафтогаз України”, з урахуванням уточнення до позову, звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до ВАТ «Запоріжгаз» про стягнення з останнього 0,01грн. – основного боргу, 26515,30грн. – втрат від інфляції за період січень - червень 2006р., 14194,86грн. – річних за період з 11.01.2006р. по 19.07.2006р. Позовні вимоги мотивовано статями 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України та статями 193, 216-217, 264-265 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2006р. у справі №9/256/06 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь ДК «Газ України» НАК “Нафтогаз України” стягнено 0,01грн. – основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті за газ за спірним договором відсутня, оскільки виникнення цієї заборгованості пов’язано з бездіяльністю позивача, який своєчасно згідно листа відповідача про зміну призначення платежу не зарахував перераховані протягом 2005р кошти за договором від 31.12.04р., що припинив дію, в рахунок оплати за договором № 06/05-494 від 01.04.05р. Кошти надійшли на рахунок позивача і не були повернуті відповідачу як безпідставно перераховані. Тобто, не можна стверджувати, що прострочення виконання зобов’язання відбулось з вини відповідача.

Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням, ДК «Газ України» НАК “Нафтогаз України” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2006р. по справі №9/256/06 в частині відмови у стягненні штрафних санкцій, річних та інфляційних збитків і задовольнити позов у повному обсязі. Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов неправильного висновку, що основний борг було погашено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог. Відповідач не довів відсутність вини за неналежне виконання умов договору. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжгаз» і представник у судовому засіданні зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №511 від 20.02.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді – Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

01 квітня 2005 року між сторонами за даною справою укладено договір № 06/05-494 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів, відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов'язався в квітні 2005 року передати у власність відповідача (Покупця) природний газ в обсязі 6 000000 куб.м, а останній прийняти та оплатити його вартість.

Згідно з Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до договору № 06/05-494 сторони внесли зміни до договору в частині збільшення обсягів передачі природного газу та визначили строк постачання відповідачу до 31 грудня 2005 року.

У відповідності до п.3.3, 3.4 договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця. Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно із розділом 6 договору, оплата за газ здійснюється шляхом перерахування 50% попередньої оплати від вартості запланованого місячного обсягу не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 10 та 20 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, акти прийому-передачі газу, на виконання умов договору протягом квітня-грудня 2005 року позивач передав відповідачу природний газ в об'ємі 34 547,096 тис. куб. м, на загальну суму 12 295 867,42 грн.

Відповідач розрахувався за поставлений газ в сумі 11 386 565,75 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах даної справи). 30.05.05р.  відповідач листом № 06/1957 уточнив призначення платежів, перерахованих «Запоріжгаз» помилково за природний газ для промислових споживачів у квітні 2005р. платіжними дорученнями : № 1305від 01.04.05р., № 1333 від 04.04.05р.,№ 1329 від 04.04.05р.,№15 від 06.04.05р.,№1416 від 11.04.05р., №1503 від 14.04.05р., № 1502 від 14.04.05р.,№ 1 від 15.04.05р.,№1583 від 21.04.05р.всьго на суму 909301,66грн., в яких помилково зазначений  попередній договір,  що вже припинив  дію на час перерахування,  та просив позивача  ці платежі зарахувати як оплату за природний газ за договором № 06/05-494 від 01.04.05р.

Однак, як пояснив позивач, у нього не було законних підстав зараховувати перераховані йому кошти у сумі 909301,66грн. за договором № 06/05-494 від 01.04.05р.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, та вважає, що кошти перераховані відповідачем у сумі 909301,66грн. позивач отримав на свій рахунок з призначенням платежу за природний газ для промислових потреб за квітень 2005р. за договором від 31.12.04р., який у зв’язку з виконання припинив дію31.03.05р.

Разом з тим, у квітні 2005р. діяв договір № 06/05-494 від 01.04.05р. на постачання газу для потреб промислових споживачів. Іншого договору на постачання газу для потреб промислових споживачів на той момент між сторонами не існувало.

Згідно Інструкції Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» призначення платежу визначає сам платник, тому відповідач, як платник, міг змінити призначення платежу перерахованих ним позивачу коштів, про що повідомив позивача листом від 30.05.05р. Таким чином, отримавши  оплату за поставлений у квітні 2005р. природний газ для потреб промислових споживачів позивач безпідставно не враховував ці кошти в рахунок оплати за договором № 06/05-494 від 01.04.05р.

Крім того, станом на 30.05.05р.(на день звернення відповідача з листом№06/1957) у відповідача була заборгованість по оплаті за газ за договором № 06/05-494 від 01.04.05р., тому відповідно до умов  пункту 6.3 договору за наявності боргу у Покупця за даним договором позивач мав право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Згідно п.6.4. договору сторони обумовили, що кошти , які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості  по даному договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторонами (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В даному випадку відповідач перерахував кошти позивачу за природний газ для потреб промислових споживачів, позивач прийняв від відповідача перераховані у квітні 2005р. кошти на суму 909301,66грн., не повернув їх, як безпідставно перераховані. Тому колегія вважає, що позивач безпідставно пред’явив позов про стягнення з відповідача цієї суми.          

     За таких обставин, оскільки зобов’язання на суму 909 301,66грн. були виконані відповідачем ще в квітні 2005р., для направлення ВАТ "Запоріжгаз" листа про зарахування зустрічних однорідних вимог між ВАТ "Запоріжгаз" та ДК "Газ України" в сумі 909 301,66 грн. на підставі заяви вих. № 08/4273-1 від 03.11.2006 не було необхідності (том2 а.с.8).

На даний час за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за поставлений протягом квітня-грудня 2005 року за договором № 06/05-494 природний газ в сумі 0,01 грн.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Факт наявності заборгованості відповідача по оплаті вартості спожитого природного газу в сумі 0,01 грн. позивачем доведений, визнаний відповідачем, підтверджений матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 26 515,30 грн. -втрат від інфляції (за період з 01.01.06 р. по 31.06.06 р.) та 14 194,86 грн. 3% річних від суми заборгованості (за період з 11.01.06 р. по 19.07.06 р.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також три відсотки річних з простроченої суми.

Згідно із ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, стаття 614 ЦК України визначає вину, як підставу відповідальності за порушення зобов'язання: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вже вище зазначалося, відповідач перерахував позивачу на його рахунок у квітні 2005р. кошти у сумі 909301,66грн. з призначенням платежу за квітень 2005р. за газ для потреб промислових споживачів, однак помилковим посиланням на вже припинений договір від 31.12.04р. Ці кошти відповідно до вимог п. 6.3 договору  позивач повинен був зарахувати незалежно від призначення платежу в рахунок оплати поставки газу саме для промислових потреб у квітні 2005р., як було вказано відповідачем у призначенні платежу, бо на той час газ у квітні 2005р.для вказаних потреб  постачався тільки за договором № 06/05-494 від 01.04.2005р. Дані кошти позивач не повернув і не зарахував їх у погашення боргу за будь-яким  іншим договором.

Таким чином, факт просрочки виконання грошового зобов’язання на суму 909301,66грн. відсутній. Відповідач вжив всіх належних заходів для виконання свого зобов’язання щодо оплати отриманого ним природного газу. Це перерахував позивачу кошти та направив лист від 30.05.05р., яким просив зарахувати ці кошти в рахунок діючого договору № 06/05-494 від 01.04.2005р., що також не суперечило і ст.601 ЦК України.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що вина відповідача у  заборгованості по оплаті за газ за договором № 06/05-494 в сумі 909301,66 грн., про яку говорить позивач, відсутня, оскільки саме позивача своєчасно не зарахував ці кошти в рахунок належної оплати за договором, що діяв між сторонами на той час. При таких обставинах, не можна стверджувати, що прострочення виконання зобов'язання, про яке говорить позивач,  відбулося з вини відповідача. Крім того, доказів настання будь-яких  негативних наслідків для позивача немає.  

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з відповідача, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, сум втрат від інфляції, 3% річних та пені відсутні.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Судові витрати, згідно зі ст.49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2006р. у справі №9/256/06 без змін