У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.05.07                                                                                               Справа №7/119

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі Соколов А.А.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача - Олійника Ю.В., нач.юр.відділу, дов.№185/14-юр від 12.03.2007р.

Державної виконавчої служби Токмацького району – Котькорло О.А., дов. від 02.04.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Державної виконавчої служби у Токмацькому районі Запорізької області

на ухвалу  господарського суду Запорізької області від 13.03.2007р.

у справі   № 7/119

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва”, м. Київ

до відповідача Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області

про стягнення  заборгованості

                                                      Встановив:

          Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 20.04.2005р. у справі №7/119, яке набрало законної сили, з Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва”, м.Київ, стягнуто 29859грн. 60 коп. збитків, 298грн.60коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарським судом виданий відповідний наказ, який позивачем пред’явлений до органів державної виконавчої служби.

          14.06.2005р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 7/119.

          22.06.2005р. винесені постанови про стягнення виконавчого збору, про приєднання виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у справі у зв’язку з порушенням провадження про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Такі дії державний виконавець мотивував пунктом 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” - у зв’язку з порушенням господарським судом Запорізької області провадження у справі №5/3/499 (99) про банкрутство боржника - Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, і введенням згідно з ухвалою того ж суду від 31.07.2003р. мораторію на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі від 30 січня 2007р. (а.с.87) зобов’язано заступника начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі провести виконавчі дії по виконавчим провадженням боржника - ДП „Хлібна база №74”, м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області.

          На виконання цієї постанови заступник начальника відділу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі постановою від 31 січня 2007р. (а.с.88) поновив виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №7/119, виданому 01.05.2005р. господарським судом Запорізької області.

          Не погодившись з цими постановами Державної виконавчої служби, боржник - Державне підприємство „Хлібна база №74” оскаржив їх до господарського суду Запорізької області.

          Скарга на дії державної виконавчої служби мотивована тим, що відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеному  31.07.2003р., забороняється стягнення на підставі виконавчих документів. Відповідач зазначив, що статтями 34 та 36 Закону України „Про виконавче провадження” передбачена обов’язковість зупинення виконавчого провадження у разі порушення справи про банкрутство боржника, у випадку відкриття справи про банкрутство боржника виконавче провадження зупиняється до розгляду питання по суті, тобто до закриття справи про банкрутство. Вважає, що виконавча служба не мала законних підстав для поновлення виконавчого провадження.

          Розглянувши скаргу на дії ДВС, суд першої інстанції ухвалою від 13.03.2007р. задовольнив скаргу та визнав недійсними Постанови ДВС у Токмацькому районі Запорізької області , м. Токмак № 2471 від 30.01.07р. та № 2545 від 31.01.07р.

          Не погодившись з цим судовим актом, Державна виконавча служба у Токмацькому районі Запорізької області оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає ухвалу суду такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства,  так як суперечить частині 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Заявник апеляційної скарги зауважує на тому, що мораторій має місце виключно щодо вимог конкурсних кредиторів та поточних кредиторів, передбачених у ч. 5 ст.12 цього Закону. На думку заявника опис випадків, на які не поширюється дія мораторію, не може стосуватися кредиторських вимог щодо яких мораторій взагалі не вводиться. Посилання суду на п.8 ст. 34 Закону вважає безпідставним. Крім того, зазначає наступне. Вимоги стягувача виникли у результаті невиконання боржником зобов’язань за договором №1 від 07.07.2004р. Згідно абз. 6 ст. 1 вказаного Закону ТОВ “Хліб Києва” є поточним кредитором, на вимоги якого мораторій не розповсюджується.

 За вказаних обставин заявник апеляційної скарги просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2007. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги ДП “Хлібна база №74” на дії державної виконавчої служби відмовити в повному обсязі.  

          Позивач у справі підтримує доводи апеляційної скарги та також вважає, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

          Представник  ДП “Хлібна база” в засіданні суду проти апеляційної скарги заперечує, оскаржувану ухвалу суду вважає обґрунтованою та законною, а апеляційною скаргу – безпідставною, просить у задоволенні скарги відмовити.

                     Згідно з розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007р. за № 1610 справу передано на розгляд колегії суддів у складі:  Коробки Н.Д. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Яценко О.М.

 За згодою учасників судового процесу у судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає   задоволенню з огляду на наступне.

          Відносно Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, у 1999 році порушено провадження у справі №5/3/499(99) про банкрутство. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2003р. у цій справі  введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          За рішенням господарського суду Запорізької області від 20.04.2005р. у справі №7/119 з відповідача - Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на користь позивача- ТОВ. „Хліб України”, м. Київ, стягнуто 29859грн.60коп. збитків,298 грн.60коп. державного мита, 118грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Постановою ВДВС Токмацького РУЮ від 14.06.2005р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищезгаданого рішення господарського суду.

22.06.2005р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору, про приєднання виконавчого провадження в зв’язку з порушенням провадження про банкрутство боржника та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

           Постановою від 30.01.2007р. начальник ДВС у Токмацькому районі зобов’язав свого заступника провести виконавчі дії згідно з чинним законодавством по виконавчим провадженням відносно боржника - ДП „Хлібна база №74”. На виконання цієї постанови заступник начальника відділу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі постановою від 31 січня 2007р. поновив виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №7/119 виданому 01.05.2005р. господарським судом Запорізької області.

            Із постанови начальника ДВС від 30.01.2007р. вбачається, що останній зобов’язав свого заступника здійснити виконавчі дії не тільки за наказом господарського суду Запорізької області №7/119, який є у даному випадку предметом спору, але й за іншими виконавчими документами, виданими, у тому числі, й судами загальної юрисдикції, і які стосуються боржника – ДП „Хлібна база-74”. Таких виконавчих документів нараховано -17.

           Але незважаючи на те, що скарги на дії органу державної виконавчої служби повинні розглядатися щодо кожної справи окремо, заявник апеляційної скарги просить визнати недійсною постанову від 30.01.2007р. не в частині виконання лише наказу №22/1 від 24.02.2005р., а у повному обсязі, що суперечить статті 121-2 ГПК України.

           Оскарження відповідачем прийнятих органом державної виконавчої служби актів щодо виконання судового рішення у даній справі обумовлено тим, що вищезазначеними постановами державний виконавець поновив раніше зупинене виконавче провадження по виконанню наказу №7/119 від 01.05.2005р.  на підставі статті 36 Закону України „Про виконавче провадження”.

           Але такі дії органу державної виконавчої служби колегія суддів вважає передчасними та такими, що суперечать Законам України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та „Про виконавче провадження”.

          За правилами пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

           Враховуючи те, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня   введення мораторію, і припинення  заходів, спрямованих  на  забезпечення   виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на  задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство,  про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

           Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.

           Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ж ніяк не пов’язаний з його суттю.

          В силу положень пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” та абзацу першого частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

          Колегія звертає увагу й на те, що редакція частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” змінена на підставі Закону від 03.04.2003р. №672-IV, з тексту цієї норми виключено речення наступного змісту: „на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі”.

          Тобто, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у даний час поширюється не тільки на конкурсних, але й на поточних кредиторів, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі.

          Враховуючи вищевикладене, судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при перегляді аналогічних справ у касаційному порядку (постанови Верховного Суду України №1/505 від 28.09.2004р., №30/170 від 29.03.2005р., Вищого господарського суду України у справах №10/42-05 від 21.03.2007р., №16/605 від 02.03.2006р., №17/215 від 09.02.2006р. та інші), колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець порушив закон поновивши виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі.

          Керуючись статтями 89, 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -  

                                                              Постановив:

           

          Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі Державної виконавчої служби Запорізької області залишити без задоволення.

          Резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 13.03.2007р. у справі №7/119 викласти в наступній редакції:

          Скаргу Державного підприємства „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на дії державної виконавчої служби у Токмацькому районі  задовольнити частково.

          Постанову начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі, м.Токмак Запорізької області, від 30 січня 2007р. про спонукання заступника начальника Державної виконавчої служби у Токмацькому районі провести виконавчі дії в частині виконання наказу №7/119 відносно боржника – ДП „Хлібна база №74”, м.Молочанськ Токмацького району, визнати недійсною.

          Постанову заступника начальника відділу Державної виконавчої служби у Токмацькому районі, м.Токмак Запорізької області, від 31 січня 2007р. про поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області №7/119, виданого 01.05.2005р., визнати недійсною.