донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

24.07.2007 р.                                                                            справа №25/51

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Шевкової  Т.А.

суддів

Гези  Т.Д. , Діброви  Г.І.

за участю представників сторін:

від позивача:

Зайцева О.О. дов. № Н-01/1697 від 17.07.2007р.,

від відповідача:

Сукач Т.В. дов. № 09/84 від 05.01.2007р. Каминиченко Н.В. дов. № 0925/13 від 29.06.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Донецька залізниця"      м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від	24.04.2007 року

по справі

№ 25/51 (суддя Бойко І.А.)

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

до	Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" м. Маріуполь Донецької області

про	стягнення 1081грн. 60коп

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” штрафу за невиконання планів перевезень №№ 781, 12/473 по залізницях призначення у вересні 2006р. у сумі 1081грн. 60коп.

Господарський суд Донецької області рішенням від 24.04.2007р. у справі № 25/51 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” відмовив у зв’язку з необґрунтованістю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд виходив з того, що ні Статут залізниць України, ні Правила планування перевезень вантажів не містять норм про відповідальність відправників за невиконання плану перевезень вантажів по закордонним залізницям призначення при відправленні вантажів за межі території України.

Державне підприємство „Донецька залізниця”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2007р. по справі  № 25/51 скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що “станція переходу” та “залізниця та станція призначення” це не рівнозначні поняття і не можуть визначати залізницю призначення на Україні, оскільки станція переходу на території України не може знаходитися в безадресному стані, вона належить залізниці в межах держави, на якій розташована.

Також, заявник скарги вважає, що враховуючи те, що міжнародні перевезення, згідно статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, тому слід вирішувати їх в межах національного законодавства, що також передбачено ст.36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі УМЗВС).

Відповідач вважає рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2007р. у справі № 25/51 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін Донецький апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що при наявності виконання загального плану перевезень на вересень 2006р. мало місце невиконання відповідачем зобов’язань по перевезенню вантажів по залізницях призначення у 1, 2 та 3 декадах.

Як вбачається з матеріалів справи відносини сторін по організації перевезень вантажів врегульовані між Державним підприємством „Донецька залізниця” та ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” договором про організацію перевезень вантажів від 25.03.2004р. № 84/2462.

Згідно п. 2.1 договору, на відповідача покладено обов’язок пред’являти залізниці у встановлені строки проекти місячних планів перевезень та здійснювати вивантаження вантажів, які прибувають на адресу відповідача у відповідності з планами перевезень.

Пунктом 2.2 договору на залізницю покладено обов’язок приймати до перевезення вантажі відповідача у відповідності із планами перевезень та заявками відповідача, в тому числі і вагони країн СНД до країн їх належності.   

Відповідно п.2.2.5 договору залізниця зобов’язувалась здійснювати всі розрахунки з відповідачем за перевезення вантажів та виконані додаткові послуги у відповідності з чинним законодавством, вести облік нарахованих та сплачених сум та надавати комбінату відповідні розрахункові документи через станцію Маріуполь-Сортувальний, для проведення розрахунків та обліку сплачених сум залізниця зберігає для відповідача особовий рахунок № 3512375 та код № 3134.  

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що за невиконання плану перевезень вони несуть відповідальність згідно зі Статутом залізниць України. Нарахування штрафних санкцій за невиконання плану перевезень здійснюється згідно Правил планування вантажів.

Відповідно пункту 1.4 Правил планування перевезень вантажів, на підставі укладених договорів та замовлень вантажовідправників залізницями розробляються та подаються до Укрзалізниці для затвердження проекти місячних планів перевезення в цілому для залізниці. Укрзалізниця після розгляду, коригування і затвердження місячних планів доводить їх до відома залізниць для виконання.

ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” та ДП „Донецька залізниця” на підставі місячного замовлення відповідача було затверджено план перевезень №781 на вересень 2006р., яким було передбачено перевезення вантажу у обсязі 10200тн в 150 вагонах.

З облікової картки № 781 вбачається, що до перевезення планувалось в 1 декаді - 6868т у 101 вагоні, у 2 декаді –10132т у 149 вагоні, у 3 декаді - 8840т у 130 вагонах.

Облікова картка № 781, крім запланованих до перевезення вантажів у тонах та вагонах, містить також планування перевезень вантажів по залізницях призначення, з щоденним розплануванням всіх цих даних.

Згідно даних облікової картки № 781 за вересень 2006р., підписаної з запереченнями відповідача, на виконання плану перевезень відповідач завантажив 364 вагони, 25118тон вантажу, тоді як залізницею було подано 545 вагонів.

З загальної кількості поданих вагонів відповідач завантажив 25118тн вантажу з запланованих до перевезення 25840тн, тобто, план перевезень за місяць у тонах відповідачем не був виконаний,  за місяць недовантажено 29 вагонів, 1881тн, в тому числі по вині відправника 16вагонів, 722тн.

Позивач за невиконання відповідачем плану перевезень нарахував  відповідачу по обліковій картці № 781 за вересень 2006р. штраф у сумі  1699грн.60коп., у тому числі по залізницям призначення  - 977грн.60коп.

Відповідач штраф за невиконання плану перевезень вантажів у сумі  722грн.00коп. визнав в повному обсязі, проти нарахування штрафу у сумі 977грн.60коп. по залізницям призначення заперечує, оскільки вважає, що відповідальність за невиконання плану по залізницям призначення за межами України не встановлена.

Залізницею по обліковою карткою № 12/473 за вересень 2006р. відповідачу був нарахований штраф за невиконання плану перевезень у сумі 1952грн.00коп., у тому числі по залізницям призначення в сумі 104грн.00коп. Відповідач штраф за невиконання плану загального навантаження у сумі      1848грн.00коп. визнав у повному обсязі, штраф у сумі 104грн.00коп. за невиконання плану перевезень по залізницям призначення не визнав, посилаючись, як і попередньому випадку, на те, що відповідальність за невиконання плану перевезень по залізницям призначення за межами України не встановлена.

Позивач, ДП “Донецька залізниця”, керуючись статтею 106 Статуту залізниць України, п.п.6.5.3, 6.7 Правил планування перевезень вантажів, р.3 п.п.1.2 Тарифного керівництва № 1, ст.ст. 7, 13, 15 УМЗВС, просить стягнути з  Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь Донецької області штраф за невиконання плану перевезень по залізницям призначення в сумі 1081грн.60коп.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з облікових карток,   позивачем був нарахований штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях, станції яких передають вантаж за кордон.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 10 Цивільного кодексу України встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р., до якої Україна приєдналась 05.06.1992р., є одним з багатосторонніх договорів, у яких Україна бере участь.

У відповідності із параграфом 1 статті 22 УМВЗС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній УМЗВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху прямування вантажу до видачі його на станції призначення, тобто тій кінцевій станції, куди повинен прибути вантаж, та залізниці, на якій вона розташована, та яка вказана у графі 8 накладної УМЗВС.

Статтею 106 Статуту залізниць України встановлений вичерпний перелік умов, при яких на вантажовідправників покладається відповідальність за невиконання плану перевезень у вигляді штрафу. Зокрема частиною 6 даної статті встановлено, що за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).  

Даною статтею передбачена відповідальність вантажовідправників за невиконання плану перевезень по залізницях призначення, а не по залізницях, на станціях яких здійснюється передача вагонів з вантажем за кордон.

Пунктом 6.7 Правил планування перевезень вантажів встановлений порядок оформлення облікових карток, за якими при перевезенні експортних вантажів у графах 10-15 в обліковій картці вказуються залізниці, які передають вантажі за кордон (а не залізниці призначення експортних вантажів).  

Аналізуючи надані позивачем облікові картки, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, встановила наступне.

За обліковою карткою № 781 залізницями призначення є Південно-Східна та Білоруська.

Штраф за невиконання плану перевезень по залізницях призначення позивач намагається стягнути по Південній та Південно-Західній залізниці, які є залізницями, станції яких здійснюють передачу вагонів з вантажем за кордон.  

За обліковою карткою № 12/473 залізницями призначення є Південно-Уральська та Південно-Східна, штраф позивач просить стягнути за невиконання плану перевезень по залізницях призначення по Південній та Південно-Західній залізницях, які як і за попередньою обліковою карткою є залізницями,  які передають вантажі за кордон.

Приймаючі до уваги те, що додатки 12.1, 12.2 до параграфу 1 статті 7 УМВЗС в примірниках накладних містять графу 7 (“Станція переходу”) та графу 8 (“Залізниця та станція призначення”), слід вважати, що поняття “Станція переходу” та  “Залізниця та станція призначення” не є тотожними поняттями.

В поясненнях по заповненню накладної УМЗВС, які є додатками до ст.ст.7, 15 УМВС, в яких зазначено, що перед нахильною рисою вказується скорочене найменування залізниці призначення, а після неї друкованими літерами –повне тарифне найменування станції призначення.

Наведене дає підстави вважати, що накладна УМЗВС є доказом, що підтверджує, що станція переходу, яка передає вантажі за межі території України та залізниця на якій вона розташована, не можуть вважатися залізницею призначення на території України, і є залізницями, які передають вантажі за кордон, а не залізниці призначення експортних вантажів.

Згідно Додатку № 1 до пункту 2.2 Правил планування перевезень вантажів, при складанні місячного плану перевезень, вантажовідправник, здійснюючи планування  перевезень, зазначає найменування залізниці і станції у місцевому сполученні, а при експортних перевезеннях зазначає країну призначення, тобто кінцевий пункт, куди повинен прибути вантаж, як при перевезеннях по території України, так і при перевезеннях імпортних, експортних вантажів за межі її території.

Отже, дані про залізниці призначення, які вносяться до місячних планів перевезень співпадають із даними по залізницям призначення, які вносяться до накладних УМЗВС.

Позивачем не надано доказів того, що згідно облікових карток № 781 та № 12/473 Південна та Південно-Західна залізниці є залізницями призначення при міжнародних перевезеннях вантажів.  

Посилання заявника скарги на те, що вказаний вантажовідправником у накладній УМВЗС згідно із ст.13 УМЗВС пункт переходу вважається залізницею призначення є необґрунтованими.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що ні Статут залізниць України, ні Правила планування перевезень вантажів не містять норм про відповідальність відправників за невиконання плану перевезень вантажів по закордонним залізницям призначення при відправленні вантажів за межі території України є правильним, у зв’язку з чим позовні вимоги ДП “Донецька залізниця” правильно господарським судом визнані необґрунтованими.

Враховуючі вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства “Донецька залізниця” не вбачається, рішення господарського суду від 24.04.2007р. у справі № 25/51 підлягає залишенню без змін, як винесене у відповідності до матеріалів справи, фактичних обставин, з дотриманням норм діючого законодавства.  

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2007р. у справі № 25/51 залишити без змін.

Головуючий          Т.А.  Шевкова

Судді:          Т.Д.  Геза

          Г.І.  Діброва

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС