АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-828/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 30, 33 Іваненко І.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Головного управління МВС України в Черкаській області та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду від 10 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління МВС України в Черкаській області та Головного управління державного казначейства України в Черкаській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів слідства, -
в с т а н о в и л а :
В вересні 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом доГУМВС України в Черкаській області та ГУ державного казначейства України в Черкаській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів слідства, посилаючись на те, що вони є підприємцями і здійснюють спільну підприємницьку діяльність у м. Сміла Черкаської області щодо перевезення пасажирів.
У їх власності перебуває автобус ПАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, який використовується у спільній підприємницькій діяльності.
Вказують, що 04 листопада 2008 року у м. Сміла трапилася ДТП за участю зазначеного автобуса. В цей же день автобус було затримано працівниками міліції, про що складено відповідний протокол, й поміщено транспортний засіб на зберігання на території Смілянського міськрайвідділу міліції.
З 04 листопада 2008 року вказаний автобус зберігався під відкритим небом за умов холодної погоди. Неодноразові звернення з приводу повернення автобуса на зберігання власникам залишилися безрезультатними, власників до автобуса не допускали.
Кримінальна справа за фактом ДТП була порушена лише 03 грудня 2008 року, тому підстави для утримання автобуса з 04.11.2008 року по 03.12.2008 року є безпідставними.
06 грудня 2008 року автобус як речовий доказ був оглянутий слідчим на території Смілянського МРВ, і він вирішив повернути автобус на зберігання власникам, зазначивши, що цей речовий доказ йому не потрібний. Також було складено акт технічного огляду автобуса від 06 грудня 2008 року, де було зафіксовано ряд ушкоджень, яких не було під час його затримання 04 листопада 2008 року, а саме тріщина правого лобового скла, спущений лівий передній скат, не працювали окремі зовнішні світлові прибори (фари, габаритні вогні). Акт склав працівник Смілянського МРВ, однак після цього слідчий відмовився відпускати автобус з території райвідділу.
Лише після 12 лютого 2009 року працівники Смілянського МРВ були вимушені повернути автобус власникам, зважаючи на їх багато чисельні звернення, що і відбулося.
Позивачі зазначали, що безпідставним та незаконним утриманням їхнього автобуса у неналежних для зберігання умовах їм як власникам була завдана матеріальна та моральна шкода, а також, враховуючи вимушений простій автобуса, ними не було отримано дохід за час простою. Просили суд стягнути з ГУМВС в Черкаській області на користь ОСОБА_7 вартість заміни лобового скла, ската та ремонту світлових приладів автобуса в розмірі 2 254 грн., а на користь ОСОБА_6 – суму упущеної вигоди в розмірі 25 986 рн. та суму витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
Також просили стягнути з УМВС в Черкаській області на користь кожного з позивачів суму морального відшкодування у розмірі 3 000 грн.
Рішенням Черкаського районного суду від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ГУМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_7 суму матеріального відшкодування у розмірі 1 675 грн.
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_6 суму судових витрат у розмірі 17 грн. 79 коп.
Судові витрати також віднесено за рахунок держави.
В апеляційній скарзі УМВС в Черкаській області, посилаючись на неправильну оцінку суду доказам у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також, не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, порушують питання про зміну рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення суми упущеної вигоди на користь ОСОБА_6, та відмови у стягненні на користь позивачів моральної шкоди.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2008 року по факту порушення ПДР було відкрито перевірку працівниками ВДАІ і транспортний засіб було поміщено на зберігання на території Смілянського МВ УМВС та складено протокол огляду та затримання транспортного засобу ( а.с. 27).
03.12.2008 р. по факту ДТП була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Згідно даних акту прийняття транспортного засобу на зберігання від 06.12.2008 р. транспортний засіб має несправності приладів освітлення та пошкодження переднього правого колеса і тріщину на лобовому склі ( а.с. 36).
Вироком Смілянського міськрайонного суду від 07 серпня 2009 року водій автобуса ПАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і засуджений до 2-х років обмеження волі зі звільненням від відбуття основного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Речовий доказ – автобус ПАЗ -32054 д.н.з. НОМЕР_1, що знаходився на зберіганні у ОСОБА_7 – залишено в користуванні останньої та звільнено від обов»язків, що зазначені в зберігальній розписці (а.с. 127-128).
Згідно наданих позивачами актів виконаних робіт та видаткових накладних вартість відновлювальних робіт і матеріалів по заміні лобового скла, переднього правого колеса та ремонту електрообладнання становить 1675гривень (а.с. 47-50).
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зазначені юридичні факти суд повинен встановлювати й обґрунтовувати доказами, одержаними у визначеному законом порядку за допомогою передбачених ч. 2 ст. 57 ЦПК засобів доказування і перевіреними у судовому засіданні.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на підстави заявленого позову - статті 1166, 1167 ЦК України- встановленню судом підлягали такі юридичні факти, як наявність шкоди внаслідок недбалого зберігання речових доказів, винної поведінки як посадової особи органу досудового слідства так і особи, на зберігання котрої було передано автобус та причинного зв'язку між шкодою і їх (чи його) протиправною поведінкою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України, враховуючи, що в даному конкретному випадку неналежне зберігання транспортного засобу працівниками міліції в якості речового доказу перебуває в прямому причинному зв»язку із заподіяною шкодою, а тому правомірно відновив порушені права власника автобуса шляхом відшкодування матеріальної шкоди.
Колегія суддів вважає, що суд правомірно відмовив позивачам у відшкодуванні витрат на шпаклівку, ґрунтування та фарбування автобуса зважаючи, що наявність ушкоджень лакофарбового покриття у акті від 06.12.2008 р. не було зафіксовано, а відповідно і виконання цих робіт не перебуває в прямому причинному зв»язку з неналежним зберіганням транспортного засобу.
Також колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачам у задоволенні вимоги про стягнення упущеної вигоди в сумі 25 986 грн., зважаючи, що висновок суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того встановивши наявність порушеного права позивачів, суд першої інстанції у відповідності до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, обгрунтовано відмовив позивачам у стягненні сум на відшкодування моральної шкоди зазначивши, що визнання дій відповідача в судовому порядку неправомірними і покладення обов»зку по відшкодуванню матеріальної шкоди є достатньою сатисфакцією і даний висновок суду першої інстанції відповідає принципу розумності та справедливості.
Посилання представника ГУМВС про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку по покладенню обов»язку по відшкодуванню матеріальної шкоди на ГУМВС були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна правова оцінка.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб”єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Черкаського районного суду від 10 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління МВС України в Черкаській області та Головного Управління державного казначейства України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів слідства - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя М.І. Скіць