АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1251/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія 57 Орел С.І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Карпенко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Храпка В.Д

суддів Карпенко О.В., Вініченка Б.Б.

при секретарі Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_6, надбавки до пенсії як «Дитині війни» неправомірними.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області провести перерахування пенсії ОСОБА_6, з підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 07 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В частині позовних вимог про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області,  у встановлені строки подало на неї заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій, просить вищевказану постанову  суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р.,  чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" КМ України надано право у 2009р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,-

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.

Головуючий     /підпис/

Судді         /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                 О.В.Карпенко