АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-862/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 30, 34 Горобець О.К.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства ім.. Т.Шевченка на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2010 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства ім. Шевченка до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 року ЗАТ ім. Шевченка звернулось до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 18 серпня 2005 року між ЗАТ ім. Шевченка та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,44 га, котрий належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю від 11 квітня 2002 року.
Аналогічний договір було укладено з ОСОБА_7 на її земельну ділянку розміром 4,13 га. Дані договори оренди земельних ділянок були укладені строком на 3 роки.
Зазначає, що строк оренди земельних ділянок закінчувався, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не побажали в подальшому укласти договори оренди своїх земельних ділянок з ЗАТ ім. Шевченка, 6 жовтня 2008 року їм комісійно було виділено земельну ділянку розміром 8,75 га на краю поля взамін їх земельних ділянок, котрі вже були засіяні.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сфальсифікувавши акт закріплення меж земельних ділянок та зберігання межових знаків при допомозі представника Шполянського районного відділу ЧРФ ДП «Центр ДЗК» від 23 жовтня 2008 року, встановили межі своїх земельних ділянок і в подальшому, зважаючи на їх пояснення, уклали в жовтні 2008 року договори оренди своїх земельних ділянок з ОСОБА_9
11 та 12 листопада 2008 року ОСОБА_9 проїхавши по засіяному полі, котре орендує ЗАТ ім. Шевченка у власників земельних паїв, трактором переорав 5,19 га посівів озимого ріпаку та 3,4 га посівів озимої пшениці, а всього 8,59 га. Своїми діями відповідачі заподіяли ЗАТ ім. Шевченка шкоди в розмірі 11 890 грн. 99 коп.
Товариство просило суд стягнути з відповідачів суму завданої шкоди в розмірі 11 890 грн. 99 коп. та вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що дії товариства, спрямовані на обробіток грунту та посів ріпака і озимої пшениці були здійснені після спливу терміну дії договорів оренди земельних ділянок, а тому відсутній причинний зв»язок між шкодою і діями нового орендаря та вини останнього в її заподіянні.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і ЗАТ ім. Шевченка було укладено договори оренди земельних ділянок, що належать орендодавцям на підставі Державних актів на право приватної власності на землю, терміном на 3 роки (а.с. 9-12). Слід зазначити, що договір оренди з ОСОБА_8 не зареєстрований в Шполянському районному відділі ЧРФ ДП «Центр ДЗК» (а.с. 10, 25).
Акти приймання передачі земельних ділянок в оренду відсутні.
24 червня 2008 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 звернулись з заявами до ЗАТ ім. Шевченка де зазначили, що не мають наміру в майбутньому укладати договори оренди з товариством та просили сприяння у визначенні зовнішніх меж земельних ділянок та встановлення межових знаків (а.с. 28, 31).
На протязі серпня – вересня 2008 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 неодноразово звернулись з заявами до ЗАТ ім. Шевченка про свій намір визначити зовнішні межі земельних ділянок та встановити межові знаки (а.с. 29, 30, 32, 33).
29 вересня 2009 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 було укладено договори оренди земельних ділянок, що належать їм на підставі Державних актів на право приватної власності на землю, терміном на 5 років з ФО ПП ОСОБА_9 і 30 жовтня 2008 року договори оренди зареєстровані в Шполянському районному відділі ЧРФ ДП «Центр ДЗК» (а.с.40-42, 46-48).
23 жовтня 2008 року комісійно було закріплено межі земельних ділянок ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з встановленням межових знаків ( а.с. 13-16).
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зазначені юридичні факти суд повинен встановлювати й обґрунтовувати доказами, одержаними у визначеному законом порядку за допомогою передбачених ч. 2 ст. 57 ЦПК засобів доказування і перевіреними у судовому засіданні.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на підстави заявленого позову – ст. 1166 ЦК України- встановленню судом підлягали такі юридичні факти, як наявність шкоди внаслідок знищення посівів, винної поведінки відповідачів та причинного зв'язку між шкодою і їх протиправною поведінкою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори або утримуватися від їх укладання, а також визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.
Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як пояснили відповідачі, їх земельні ділянки у вегетаційний період 2008 року не використовувались і поле не оброблялось та не засівалось, а лише у вересні 2008 року, завідомо знаючи, що строк оренди закінчився, товариство самоправно приступило до обробітку землі, штучно створюючи ситуацію, що унеможливлює встановлення межових знаків, взамін пропонуючи їм наділити землю в іншому місці.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна оцінка.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб”єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства ім.. Т.Шевченка - відхилити.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2010 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства ім. Шевченка до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя М.І. Скіць