АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-894/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 37 Прокулевич В.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі
з участю адвоката Голобородько С.О.
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_8, третя особа: Уманський міський відділ РАГСУ, про встановлення факту, який має юридичне значення та визнання права на спадщину за законом, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2009 року ОСОБА_8 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10, з яким вона проживала сім років (з 2001 по 2008 рік) однією сім’єю в незареєстрованому шлюбі АДРЕСА_1. Вони спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки членів сім’ї (подружжя).
Тривалий час, тобто майже 7 років, вона опікувалась спадкодавцем, матеріально його забезпечувала, надавала і іншу необхідну допомогу ОСОБА_10, який через похилий вік, хворобу був у безпорадному стані.
Після смерті ОСОБА_10 залишилася спадщина: АДРЕСА_2, яка належала йому на праві приватної власності. У спадкодавця дітей і батьків не має. Тому вважає, що першочергове право на одержання спадщини залишається за нею.
14 січня 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про встановлення факту, який має юридичне значення та визнання права на спадщину за законом, посилаючись на те, що його мати ОСОБА_11 проживала однією сім’єю з ОСОБА_10 без реєстрації шлюбу в період його зачаття. Народився він ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв’язку з тим, що шлюб між його батьками зареєстровано не було, в свідоцтві про його народження запис був здійснений в порядку ст. 135 СК України, тобто зі слів матері.
ОСОБА_10 при життя мав намір змінити запис в акті реєстрації про його народження і бути записаним як батько. Запис про батьківство змінити не встигли і ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1, для отримання якої за законом йому необхідно встановити факт, що він дійсно син ОСОБА_10
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2009 року об’єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_8 та зустрічний позов ОСОБА_7
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 4 лютого 2010 року позов ОСОБА_8 було задоволено.
Визнано за ОСОБА_8 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, 1939 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань – спадкоємцем першої черги.
Зустрічний позов ОСОБА_7 також задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_10, 1939 року народження, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань, є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_7, право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, 1939 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань – спадкоємцем першої черги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині задоволення первісного позову ОСОБА_8, ухваливши нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін.
Зокрема зазначає, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_8, визнавши її право на спадкування в першу чергу, зважаючи, що спадкодавець до дня смерті не потребував сторонньої допомоги і не перебував у безпорадному стані.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене судом першої інстанції рішення в частині задоволення первісного позову зазначеним вимогам не відповідає .
Так, відповідно до статей 8, 213, 215 ЦПК умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачка ОСОБА_8 проживала з спадкодавцем ОСОБА_10 однією сім»єю не менше, як п»ять років до часу відкриття спадщини, а тому згідно з ст. ст. 1259, 1261, 1264 ЦК України має право на спадкування за законом у першу чергу. Однак з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 у віці 68 років ( а.с. 7), котрий при житті на праві приватної власності мав квартиру АДРЕСА_3.
Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли між спадкоємцями в зв'язку із першочерговою необхідністю встановлення фактів родинних відносин і проживання однією сім»єю та як наслідок наявності у них права на спадкування.
Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які прожили зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт проживання зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Позивач ОСОБА_8 наголошувала, що спадкодавець ОСОБА_10 в силу похилого віку та свого стану здоров»я був у безпорадному стані, а вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання позивачки ОСОБА_8 про перебування спадкодавця ОСОБА_10 у безпорадному стані та неможливість самостійно забезпечити умови свого життя, а відповідно і наявність потреби у сторонньому догляді вкрай сумнівні, так як дані обставини повинні бути доведеними за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57 – 59 ЦПК України. Таких безспірних доказів суду не було надано, а висновок суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Більше того дані доводи спростовуються показами третьої особи по справі - ОСОБА_9, котрий доводиться братом спадкодавцю, який, зокрема, підтвердив факт визнання померлим свого батьківства по відношенню до ОСОБА_7, а також факт проживання однією сім»єю спадкодавця з ОСОБА_8, однак категорично заперечував наявність у брата протягом тривалого часу безпорадного стану та потреби у сторонній допомозі.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України та роз»яснень, що викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції як ухвалене при неповно з»ясованих обставинах, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.
Рішення суду за зустрічним позовом в апеляційному порядку не оскаржене.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2010 року змінити.
Скасувати рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_13 і ухвалити нове рішення в цій частині.
Відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позову до ОСОБА_7, ОСОБА_9, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно.
В іншій частині рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Скіць