справа № 197/3/20

провадження № 2/197/377/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради до ОСОБА_1 , третя особа - Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Орган опіки та піклування 08.01.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, згідно уточнених позовних вимог, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - дитина).

.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; зовсім не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє жодного інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, морально та матеріально не підтримує дітей. Отже, відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 28 лютого 2020 року позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено підготовче засідання.

26 листопада 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Орган опіки та піклування, представник останнього повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представник не з`явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечували.

Третя особа, повідомлена у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представник не з`явився, від нього надійшла заява, в яких просять справу розглянути за відсутності представника.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідач є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - дитина), що підтверджується записом в свідоцтві про народження (арк. с. 5). Відомості про батька дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (арк. с. 6).

Дитина навчався в КЗШ № 100 (арк. с 22), з 03.09.2019 року перебуває в Комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» внесена до списку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та перебувають на обліку служби у справах дітей (арк. с 18, 40).

Дитина не має нерухомого майна, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк.с 23).

Відповідачка не приділяє уваги вихованню дитини, не цікавиться його навчанням, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв`язок зі школою, ігнорує виклики до школи, зловживає алкоголем, періодично залишає дитину на тривалий час без нагляду, не працює, що підтверджується листами директора КЗШ № 100, класного керівника дитини, листом директора КМЦСССДМ (арк. с 7, 11, 13, 21).

З відповідачкою неодноразово проводилися профбесіди щодо вищевказаної поведінки, що підтверджується листами начальника Інгулецького ВП КВП (арк. с 9, 10).

Згідно з інформацією наданою Комунальним не комерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7» Криворізької міської ради, 21.03.2019 року проведено патронажне відвідування сімейними медичними сестрами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до дитини ОСОБА_2 виявлено: мати ( ОСОБА_1 ) з співмешканцем перебували вдома, відпочивали. Поспілкуватися з матір`ю не було можливості, так як, вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Санітарні умови вкрай не задовільні (арк. с. 14).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 20.03.2019 року №74 орган опіки та піклування вважати за доцільне позбавлення батьківських прав відповідачки відносно дитини (арк. с. 15).

Дитина не бажає повертатися до матері (арк. с 91).

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі наданих позивачем суду доказів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Ст. 151 СК України передбачає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Згідно ст. 164 ч. 1 п. 2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, про що зазначено в п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, що досягла чотирнадцяти років.

Згідно із Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція), держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтею 18 Конвенції визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

Ст. 166 ч. 2 СК України встановлює, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд знаходить заявлений розмір аліментів на дитину обґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі протягом тривалого часу не займається вихованням та матеріальним утриманням дитини, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проявляє до дитини батьківської уваги та турботи.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; з позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

П. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України встановлює, що у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2 102 грн.

В даному випадку ціна позову складає 6 654 грн.

Мінімальна ставка судового збору станом з 01.01.2020 року 840,80 грн.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1681,60 грн на користь держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 08.01.2020 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасники справи (данні):

Позивач - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052548, адреса: місцезнаходження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. Гірницької Слави, 1.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, адреса місцезнаходження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Павла Глазового, 4А.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ