Справа № 2-3687/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
12 травня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Грушицького А.І.,
при секретарі Шиловій О.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Л» Транс» про стягнення заробітної плати, заборгованих коштів за відрядження, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
5 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПП «Л» Транс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованих коштів за відрядження та відшкодування моральної шкоди. Заяву мотивував тим, що з 8 травня по 8 грудня 2009 року працював у відповідача на посаді водія. Після звільнення з ним не проведено повного розрахунку, а частину належних коштів виплачено лише 22 січня 2010 року.
За час службових відряджень відповідач жодного разу не надав позивачеві розрахунку, з якого він виходив, виплачуючи кошти за відрядження. Позивачу взагалі не виплачено коштів за останнє відрядження в Росію, з якого він прибув 8 грудня 2009 року. На письмові звернення щодо видачі відповідної довідки про заборгованість або інформації щодо нарахування та виплати цих коштів відповідач відповіді не надав. Згідно усного повідомлення бухгалтера підприємства ця сума становить 3128 грн.
Неотримання коштів вимагало від позивача додаткових зусиль для організації його життя, в тому числі спричинило необхідність запозичувати кошти для проведення оплати за навчання дочки в університеті.
Позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1049,25 коп., невиплачені кошти за відрядження в розмірі 3128 грн. та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В процесі розгляду справи позивач позовні вимоги збільшив. Просить суд стягнути з відповідача заборговану заробітну плату в розмірі 1 грн. 03 коп., невиплачені кошти за відрядження в розмірі 3128 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позивач також просить у випадку, якщо після дослідження в суді наданих відповідачем відомостей про нарахування та виплату коштів за всі відрядження розмір заборгованості буде більшим, ніж 3128 грн., стягнути ту суму, яка буде встановлена.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, наведених в заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином під розписку повідомлений про час і місце розгляду справи.
За погодженням з представником позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 8 травня по 8 грудня 2009 року працював у ПП «Л» Транс» на посаді водія.
Як визначено ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вбачається з листа ПП «Л» Транс» № 57 від 9 березня 2010 року розмір заборгованості із заробітної плати становить 1 грн. 03 коп.
Виходячи з довідки ПП «Л» Транс» № 27 від 26 лютого 2010 року середньомісячний заробіток ОСОБА_2 становив (666,30+744)/2) 705,15 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1,03 грн. заборгованої заробітної плати та 3525,75 грн. (705,15х5) середнього заробітку за час затримки розрахунку.
На підставі ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Згідно листа Територіальної державної інспекції праці у Волинській області від 22 січня 2010 року № 3-275/01-10-06 на час перевірки було представлено 5 авансових звітів, загальна сума витрат по яким становить 24500 грн.
З повідомлення окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт» Державної прикордонної служби України від 5 травня 2010 року № 0.253-4689/0/15-10 вбачається, що ОСОБА_2 перетинав державний кордон України 14 травня, 21 травня, 2 червня, 17 червня, 21 липня, 29 липня, 5 серпня, 13 серпня, 20 серпня, 27 серпня, 7 вересня, 16 вересня, 18 вересня, 21 вересня 29 листопада та 5 грудня 2009 року.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 встановлено для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами
та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) граничні норми добових витрат для відряджень за кордон у сумі в
гривнях, еквівалентній 50 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком на день видачі авансу.
Виходячи з відомостей Держприкордонслужби, копій посвідчень про відрядження, що є в матеріалах справи, сума добових витрат є більшою, ніж 3128 грн. З урахуванням того, що відповідач на неодноразові вимоги суду не представив відомостей про те, що він відшкодовував позивачеві добові витрати, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути в межах позовних вимог 3128 грн. заборгованих коштів за відрядження.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи вимоги розумності та справедливості суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
До стягнення з відповідача в доход держави підлягають судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 121, 237-1 КЗпП України, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Л» Транс» на користь ОСОБА_2 1 (одну) грн. 03 коп. заборгованої заробітної плати, 3128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. заборгованих коштів за відрядження, 3525 (три тисячі п’ятсот двадцять п’ять) грн. 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 (одну тисячу) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з приватного підприємства «Л» Транс» в доход держави 75 (сімдесят п’ять) грн. 04 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя /підпис/.
З оригіналом згідно.
Суддя