Справа  № 2а-724/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення адміністративної практики ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно – технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Коркача Руслана Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора відділення адміністративної практики ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно – технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Коркача Р.В.(далі за текстом “інспектор”), в якому просить: постанову по справі про адміністративне правопорушення серія від 15.02.2010 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення визнати незаконною та скасувати; провадження   по   адміністративній   справі закрити,   в   зв'язку   з   відсутністю   в   моїх   діях   складу   адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову наводить наступне. Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 15.02.2010 р. інспектором накладено адміністративне стягнення згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, вона, позивачка, начебто, 26.01.2010 року о 10 годині 45 хвилин по вул. Орджонікідзе здійснила зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена". Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень Правил дорожнього руху засобами фото- та відео фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст.14-1 КпАП. Вважає, що постанова не відповідає закону з наступних підстав. При винесенні постанови інспектором ДАІ не були враховані вимоги     ст.33 КУпАП, яка визначає загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення. Так, у відповідності до ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення повинні враховуватись: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектор не врахував вимог закону. Стаття 14-1 КУпАП на підставі якої було винесено оскаржувану постанову, передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху притягуються власники (співвласники) транспортних засобів лише у разі фіксації правопорушень працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Однак, прилад "Візир", за допомогою якого було зафіксовано порушення ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації. Автоматичним є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без втручання людини. Прилад "Візир" яким начебто було зафіксовано порушення ПДР, не є автоматичним засобом фото чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Той факт, що робота приладу "Візир" була скерована інспектором підтверджується фотознімками доданими до оскаржуваної постанови. На них видно, що фотозйомка проводилася з різних кутів зору, з різної відстані від об’єкту фіксації, для того, щоб засвідчити наявність заборонного знаку, фіксування на фотознімку транспортного засобу проведено з обох боків збільшеним форматом для чіткого визначення марки та номеру автомобіля. Камера, яка працює в автоматичному режимі не має такої можливості фіксування об’єкту з різних кутів, сторін та відстаней, адже вона закріплюється стаціонарно. Між тим, стаття 14-1 КУпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. Вважає, що така фіксація правопорушення не відповідає вимогам закону, а отже при вирішенні питання про притягнення мене до адміністративної відповідальності інспектор керувався неналежними доказами. Частина 3 ст. 62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь. У постанові відсутні вказівки, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Вважає, що це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідальності до п.13.2 “Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України”, затвердженої наказом МВС 13.11.2006 №1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Оскільки винесена постанова не відповідає вимогам ст. 14-1 КУпАП, то неправомірним є і застосування ст. 258 КУпАП, яка надає право у разі фіксації адміністративного правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі засобів фото- і кінозйомки, не складати протокол про адміністративне правопорушення та виносити постанову без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В даному випадку розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен був розглянутий на загальних підставах, в порядку визначеному розділом 4 КУпАП. При винесенні постанови цього зроблено не було, та інспектором, який виніс постанову вимоги закону не враховані. Вважає, що порушено вимоги ст. 254 КУпАП, яка передбачає складання у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у двох екземплярах протоколу про адміністративне правопорушення, один з яких під розписку вручається даній особі. Було порушене право, передбачене ст. 256 КУпАП, подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу та причин вчинення мною зупинки в забороненому місці. У дійсності ж ніякого протоколу складено не було. Крім того, у разі неправомірності застосування ст. 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягаються, у відповідності до ст. 122 КУпАП, не власники, а водії транспортних засобів. Враховуючи те, що транспортний засіб не зупинявся, постанова та протокол не складалися і дані про водія були відсутні, інспектор ДАІ не мав законних підстав для притягнення до адміністративної відповідальності саме мене, як власника транспортного засобу. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Порушення інспектором порядку розгляду справи про адміністративну відповідальність, не надали можливості пояснити причину вчинення зупинки в забороненому місці, яка відбулася за вимушених обставин. 26.01.2010 р. близько дев’ятої години ранку їхала по вул. Орджонікідзе неподалік від території ВАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", як раптово автомобіль заглох і зупинився прямо на дорозі. Мною неодноразово здійснювались спроби завести автомобіль та рушити з місця, однак автомобіль ніяк не реагував, електронні прилади не працювали та вийшов з ладу бортовий комп’ютер. Вимушена була вийти з машини та звернутися по допомогу, після чого автомобіль виштовхали на узбіччя дороги, адже вимушена зупинка перешкоджала руху інших транспортних засобів. В аварійній ситуації, яка сталася ніхто не звернув увагу на наявність забороняючого знаку, адже на той момент діяла в межах “Правил дорожнього руху України”, п. 15.14 яких зобов'язує водія в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинка заборонена, здійснити всі заходи, щоб прибрати транспортний засіб, що мною і було зроблено. Увімкнути аварійну сигналізацію не вдалося, оскільки вийшла з ладу вся електроніка автомобіля. Але був встановлений для безпеки руху інших автомобілів знак аварійної зупинки на відстані 20 метрів від автомобіля, як це передбачено ПДР України. Однак інспектором, який проводив фотозйомку місця правопорушення з невідомих причин, наявність встановленого знаку аварійної зупинки зафіксовано не було. Після проведення зазначених дій, пішла звернутися по допомогу до контрольно-пропускного пункту ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", який знаходився неподалік, щоб дізнатися телефон та викликати евакуатор, для буксування автомобілю. Можливо, за цей час  відсутності інспектором і були зроблені фотознімки. Вважає, що у моїх діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а інспектором, який розглядав справу, були порушені вимоги ст. 280 КУпАП, яка зобов’язує посадову особу засовувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    У судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, в своїх поясненнях підтвердила зміст позову. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

    Відповідач у судове засіданні не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву, в який просить справу розглянути за його відсутності, позов не визнає.

    У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: постанова(а.с.6), фотокартки(а.с.7), конверт(а.с.8), повідомлення(а.с.9), конверт(а.с.10), свідоцтво(а.с.11).

На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає встановленими наступні обставини. При цьому суд керується вимогами ст.71 ч.2 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

26 січня 2010 року позивачка керувала належним їй автомобілем “Тойота”, державний номер НОМЕР_1, що не заперечується позивачем.

26 січня 2010 року автомобіль “Тойота” був сфотографований, що встановлено фотокартками(а.с.7).

15 лютого 2010 року відповідачем у відношенні позивачки винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, за те, що позивачка, близько 10 години 26 січня 2010 року, здійснила стоянку на вул. Орджонікідзе в м. Кривому Розі в зоні дії знаку 3.34 “зупинка заборонена” що встановлено постановою(а.с.6).

Встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються

КУпАП.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності до закону. Як встановлено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган(посадова особа) повинні з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення. Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка  26 січня 2010 року керувала автомобілем “Тойота”.

Частина перша статті 122 КУпАП передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення вимог дорожніх знаків. Судом встановлено, що позивачка 26 січня 2010 року вимушено, внаслідок технічної несправності автомобіля, здійснила порушення вимог знаку 3.34 “Правил дорожнього руху”. Тому в діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення.

Тому дії відповідача по притягненню відповідача до адміністративної відповідальності суперечать вимогам закону.    

Згідно до ст. 293 КУпАП, орган, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, має повноваження скасувати постанову і закрити справу. Відповідно до ст. 247 КУпАП, розпочате провадження по справі про адміністративне правопорушення може бути закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, а тому справа підлягає закриттю.

 Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст.10 КАС України, відповідно до якої усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст.11 КАС України, у  відповідності до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні  своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст.9,122,245,247,280,293 КУпАП, ст. ст. 6, 10, 11, 86, 94, 128, 158, 161, 162, 163  КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділення адміністративної практики ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно – технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Коркача Руслана Володимировича – задовольнити повністю.

Визнати дії інспектора відділення адміністративної практики ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно – технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Коркача Руслана Володимировича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП – незаконними.

Визнати незаконною та скасувати постанову, винесену 15 лютого 2010 року інспектором відділення адміністративної практики ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно – технічної інспекції Управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Коркачем Русланом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП - закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови або в разі проголошення резолютивної частини – протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя:                                 В.М. Прасолов