Справа №2-598/2010

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    07   травня   2010 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання – Бінько М.А.,

           за участю:  позивача – ОСОБА_1,

           розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

    02.02.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про визнання останніх  такими, що втратили право користування жилим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1.

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що  йому на підставі договору дарування, посвідченого 03.11.2004 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_4, належить квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: позивач, його колишня дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3

    Посилаючись на те, що відповідачка  разом з дитиною без поважних причин не проживає у вищевказаній квартирі з вересня 2008 року, не сплачує комунальні послуги та фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2,  позивач просив, на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України,  вищевказаних осіб визнати такими, що втратили право на користування належною йому квартирою.  

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

      Відповідачка ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,  в судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки суду не повідомила. За таких обставин, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог, передбачених ст. 224 ЦПК України.

            Представник третьої особи без самостійних вимог – органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області -   в судове засідання не з'явився. Згідно   заяви, що надійшла на адресу суду, просив розглянути справу  за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1  

    Представник третьої особи без самостійних вимог – СГІРФО Вознесенського МВ УМВС в Миколаївській  області, в судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

           Дослідивши  та оцінивши  матеріали справи в  межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих  сторонами доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.  

           Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1, на підставі договору дарування від 03.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого Вознесенським МБТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.11.2004 року,  належить квартира АДРЕСА_1.

           В зазначеній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_1, його колишня дружина   ОСОБА_2 та неповнолітня  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

    Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (до яких, відповідно до ст. 64 ЖК України, відносяться дружина наймача, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство)  мають право користуватись цим будинком нарівні з власником при умові, що вони постійно там проживають і приймають участь у витратах на утримання будинку.

           Відповідно до положень  ч.7 ст. 8 ЦПК України, ст.ст. 71,72 ЖК України, наймач або члени його сім’ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право  користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.

    Тобто, з урахуванням викладеного, судовому дослідженню  підлягають лише причини не проживання відповідачки разом з дитиною в зазначеній квартирі протягом встановленого законодавством строку.  

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

   При цьому, фактичні дані (докази), які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі пояснень сторони, третіх осіб,  їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів.

  Так,  судом встановлено, що з вересня 2008 року відповідачка з дитиною в квартирі    АДРЕСА_1 не проживає, витрати по утриманню квартири не несе, що підтверджується довідками за № 22 від 27.12.2009 року, № 25/05 від 04.05.2010 року, № 24/05  від 04.05.2010 року, виданих ЖСК «Жовтневий», довідкою за № 97 від 05.05.2010 року, виданою КП «Санітарна очистка міста». Згідно довідки від 01.12.2009 року відповідачка разом з дитиною проживає  в АДРЕСА_2 що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого  12.01.1994 року органом приватизації Вознесенського виробничо – шкіряного об'єднання  «Возко».

    З того часу й по теперішній час відповідачка ОСОБА_2 в спірну квартиру не вселялася, позивач ніяких перешкод їй в цьому не чинив (протилежного в судовому засіданні не встановлено), будь – яких належних їй особистих речей в жилому приміщенні немає.

            Доказів, що остання намагалася вселитися в спірну квартиру, але їй чинили перешкоди у користуванні нею, зокрема, звернення до органів міліції чи до суду з відповідними заявами  про порушення її житлових прав, вимогами про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою, останньою не надано. Не заявлялися зазначені вимоги й під час розгляду даної справи.

 Тобто,  відповідачкою не надано суду жодного належного та незаперечного доказу  про те, що її не проживання в спірній квартирі було викликано поважними причинами.

      Також, передбачених законом підстав для збереження за відповідачкою права користування квартирою в судовому засіданні не встановлено.

   Отже, враховуючи наведене, а  також те, що відповідачка ОСОБА_2 разом з дитиною втратили право користування спірною квартирою,  перейшли проживати на інше постійне місце, суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 8, 10,11, 60, 209, 212 – 215, 224 – 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

           Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.

    Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратившими право користування жилим  приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

            Заочне рішення  може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, шляхом подачі заяви відповідачкою про перегляд заочного рішення,  протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    У разі залишення заяви  про перегляд заочного рішення  без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку.

                                                                 Суддя                         Л.В.Лузан