Справа №2-А-207/2010                                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    11 травня 2010 року.

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

              головуючого–судді    - Бондарєвої О.І.

                  при секретарі    - Гаврилюк Г.І.

             за участю позивача    - ОСОБА_2

          представника позивача    - ОСОБА_3

     представників відповідачів    - Туманової І.В.

                                   - Сови Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Кривому Розі, адміністративну справу за утоненою позовною заявою ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, Голови виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради Коверніченка Станіслава Миколайовича, Криворізької міської ради, з залученням до участі у справі в якості третьої особи Міністерство праці та соціальної політики України, про визнання дій посадових осіб не правовими та зобов’язання виконанти перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2(Позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі (Відповідач №1) здійснювало йому виплату щорічної одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи за 2009 рік, у розмірі меншому, ніж це визначено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому просив суд визнати неправомірними дії Відповідача №1 щодо відмови у виплаті недоплаченої суми щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення; стягнути з Відповідача №1 на його користь різницю недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення; нарахування призводити довічно відповідно до зазначеної норми Закону.

Також просив суд визнати неправомірними дії Голови виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради Коверніченка С.М. (Відповідача №2) та посадових осіб Криворізької міської ради (Відповідачав №3) в частині недобросовісного виконання своїх обов’язків з питання перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.  

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3,  кожен окремо, підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Присутня у ході розгляду справи представник Відповідача №1 Туманова І.В. позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що виплата Позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у 2009 році проводилась відповідно до закону, чинного на час її нарахування та виплати, в тому числі,  Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», та постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2005р., №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Оскільки Відповідач №1 діяв у межах закону, порушень прав Позивача не допустив, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вдповідач №2, належним чином про час та місце розглдяду справи сповіщався, своїм правом присутності у судовому засіданні не скористувався, надав суду письмові заперечення з проханням в задоволенні позовних вимог Позивачу – відмовити.

Під час розгляду справи представник Відповідачав №3, Сова Ю.В., просила суд в задоволенні позову, заявленого до Відповідача №3, - відмовити, оскільки в данних правовідносинах, Відповідач №3 є неналежним відповідачем.    

Третя особа Міністерство праці та соціальної політики України правом на участь у судовому розгляді справи не скористувалися, надали письмові заперечення з прроханням у задовленні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та чинне законодавство, вважає за необхідне уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.10), та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради. У 2000 році Позивач отримав 120 грн. щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Правовий статус учасників ліквідації аварії на ЧАЕС визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 796-ХІІ від 28.02.1991р.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 48 цього Закону, Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, як інвалід 2-ї групи має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. При цьому, абзацом 7 частини 4 ст.48 Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідачем №1, з посиланням на фінансові ресурси доходної частини Державного бюджету України, на користь Позивача у 2009 pоці, нараховано та сплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи». Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, всупереч Закону №796-ХП від 28.02.1991p., яким встановлено розмір щорічної допомоги як величини, кратної до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, підпункт 11 пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» - визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України або законам України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 2-ї групи інвалідності, в розмірах, визначених ст.48 спеціального Закону.

З метою захисту цього права, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як особі, яка має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 2-ї групи інвалідності, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28.02.1991 p., №796-XII, за виключенням сум, що вже ним отримані, за 2009 рік.

Належним способом захисту прав Позивача - є зобов'язання Відповідача №1 нарахувати та виплатити суму щорічної допомоги на оздоровлення на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому судом не проводиться розрахунок цих виплат.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги Позивача стосовно  зобов’язання Відповідача №1 довічно сплачувати щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, у встановлених розмірах, оскільки у відповідності з приписами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб у сфері публічно–правових відносин, і не можуть бути захищені права чи інтереси, які не порушені, тобто наперед.

Крім того, суд вважає недоведеними вимоги Позивача в частині визнання дій Відповідача №2 та Відповідача №3 - неправомірними, оскільки, як встановлено у судовому засіданні управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради (Відповідач №1) є розпорядником коштів нижчого рівня, і саме до його компетенції відносяться питання стосовно призначення та нарахування соціальних виплат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,8-9,11,69-72,99,122, 128,160-162,186,254 КАС України, п.2 розділу ІІ „Прикінцевих перенхідних положень” Закону України „Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18.02.2010р. №1691-VI, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати дії посадових осіб Управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради стосовно відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплати суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням суми, що ним отримана, у відповідності з вимогами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 5-ти мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» у 2009р.

В задоволенні решти позовних вимог, Позивачу – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

                          Суддя              О.І.Бондарєва                   Бондарєва О.І.