Справа № 2-367/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

22.04.2010року Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді  Кіяшко В.О.,

при секретарі  Любасенко А.С.,

з участю

представника відповідача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

        розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду цивільну   справу  за позовом ОСОБА_4 до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_6 про визнання свідоцтва недійсним зустрічний позов  ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області про визнання заяви про включення до кола спадкоємців недійсним,

                    ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_6 про визнання свідоцтва недійсним, в позові посилається на те, що відповідач по справі його рідний брат. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_7. 10.02.2009р. відповідно до п. 2 ст. 1272 ЦК України, за згодою його брата ОСОБА_6 він був включений до кола спадкоємців. Таким чином вони стали спадкоємцями в рівних частках на майно спадкодавця. Про те, що мати склала при житті заповіт йому не було відомо і стало відомо тільки в жовтні 2009року. Заповіт йому брат не показував, на день смерті матері заповіт не був зареєстрований.

30.10.2009р. коли він звернувся для отримання Свідоцтва про право на спадщину, йому було потрібно надати правовстановлюючі документи на майно, які утримував в себе брат. Крім того нотаріусом було виявлено відсутність в його паспорті фотокартки на 45років. Тому свідоцтво йому не видавалось до усунення всіх недоліків.

25.12.2009року маючи при собі належним чином оформлений паспорт він звернувся в нотаріальну контору для отримання свідоцтва про право на спадщину. При цьому нотаріус йому повідомив, що 16.12.2009року його братові були видані Свідоцтва про право на спадщину на іншу Ѕ частину майна і те, що йому при цьому направлявся лист, в якому повідомлялось, що його брат просить вважати його заяву про прийняття спадщини недійсною, так як його паспорт був недійсним так як не було фотокарточки.  

У зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом і просить суд визнати недійсними Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області 16.12.2009року за реєстровими номерами 1326, 1328 на ім’я ОСОБА_6. Визнати факт прийняття ним спадщини після померлої ОСОБА_7 шляхом подання заяви про прийняття спадщини від 10.02.2009 року № 109.

Відповідач ОСОБА_6 в свою чергу  звернувся до позивача ОСОБА_4, Вільнянської нотаріальної контори Запорізької області з зустрічним позовом про визнання заяви про включення до кола спадкоємців недійсною, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (а не ІНФОРМАЦІЯ_1, як вказано в позові ОСОБА_4) померла їх мати ОСОБА_7. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку та майновий пай на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Їх мати ОСОБА_7 при житті розпорядилась своїм майном і заповідала все своє майно, що їй буде належати на день смерті в рівних частках йому та його братові ОСОБА_4

У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Його брат при цьому ні яких передбачених законом дій, щодо прийняття спадщини не зробив. Посилання брата на те що він дав згоду на включення його до кола спадкоємців є безпідставним, оскільки ця заява є недійсною, так як на початку 2009року він звернувся до нотконтори щоб оформити право власності на спадкове майно, але йому відмовили у зв’язку з тим, що в його графі прізвище ім’я по батькові матері вказано російською мовою «ОСОБА_7», а в свідоцтві про смерть вказано українською мовою «ОСОБА_7», у зв’язку з чим йому рекомендували звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

10.02.2009р. він знову приїхав до Вільнянської нотаріальної контори і привіз заповіт матері, але нотаріус сказала йому що він все ж повинен  встановити факт родинних відносин з матір’ю, а також надрукувала якусь заяву і дала йому її підписати, що було написано в заяві він не читав, але підписав її, бо думав, що підписує заяву про прийняття спадщини за заповітом, оскільки перед цим нотаріус висказала йому претензії за те, що він пізно приніс заповіт, а також сказала, що заяву про прийняття спадщини йому було повинно подавати не за законом, а за заповітом. Крім того в 2008 році він отримав дуже тяжку травму на виробництві, в зв’язку з чим два місяці перебував на стаціонарному лікуванні, після чого взагалі не може спокійно переносити стресові ситуації та коли з ним розмовляють на підвищених тонах,  зразу починає хвилюватися, панікувати та допускати помилки. Оскільки процедурна підписання заяви зайняла багато часу, він сильно втомився, знервувався, крім того йому потрібно було приймати ліки та їхати додому, та оскільки він був впевнений, що підписує заяву про прийняття спадщини за заповітом, то він, щоб не гаяти часу її навіть не прочитав.

В жовтні коли він приїхав до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадкове майно, нотаріус йому видала тільки на Ѕ частину, коли він це зрозумів, то в листопаді звернувся до нотаріуса     з проханням роз’яснити йому чому так вийшло, нотаріус йому показала вище зазначену заяву від 10.02.2009року, і він зразу написав заяву якою просив вважати цю заяву недійсною та недійсною заяву брата про прийняття спадщини. Після чого в грудні нотаріус видав йому свідоцтво на другу половину спадщини, то він зрозумів, що його право відновлено і нотаріус анулювала його заяву про включення його брата до кола спадкоємців. Оскільки заява про згоду на включення його брата до кола спадкоємців припиняє його право на Ѕ частку спадкового майна, то така заява є правочином і оспорити її можливо тільки через суд.

У зв’язку з чим відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача.

В судове засідання позивач не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутності. Крім того в судовому засіданні раніше поясняв, що їх мати склала заповіт і заповідала йому і його братові все в рівних частках, тому він просить,  суд задовольнив його позов, з зустрічним позовом брата не згоден, тому що мати склала заповіт і хотіла, щоб її майно вони з братом поділили порівну.

Представники відповідача адвокат ОСОБА_3, ОСОБА_2, нотаріус ОСОБА_1, не заперечували, щоб справу розглядали за відсутності позивача. Зі згоди учасників процесу суд, вважає за можливим розглянути справу у відсутності позивача, так як він звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

 Представник відповідача Вільнянської нотаріальної контори ОСОБА_1, стосовно первинного позову висказала свою думку, що при вирішенні цього позову покладається на думку суду, зустрічний позов просить суд задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача  адвокат ОСОБА_3, ОСОБА_2, проти первинного позову заперечували просили суд в його задоволенні відмовити на тих підставах, що зазначені в зустрічному позові, а також просили зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

    Суд, вислухавши представників відповідача, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що первинний і зустрічний позов не підлягають задоволенню  з наступних  підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне.

    ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7. (арк.с. 7).

    При житті ОСОБА_7 розпорядилась своїм майном і заповідала його своїм синам ОСОБА_6 та ОСОБА_4. (арк.с. 6). Заповіт зареєстрований  у спадковому реєстрі за № 48177879 28.09.2009р . (обор. арк.с.  54).

    Таким чином після смерті ОСОБА_7, встановлені спадкоємці першої черги ОСОБА_6, ОСОБА_4 інших спадкоємців згідно спадкової справи не має.

    Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування може бути двох видів: за заповітом або за законом. Якщо стосовно майна укладений заповіт, то пріоритет надається саме цьому спадкуванню. Якщо його немає або його визнано недійсним, то настає спадкування за законом.

      ОСОБА_6, 15.09.2008р. звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_7 (обор. арк.с.  42).

    24.10.2009р. Вільнянською нотаріальною конторою було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я  ОСОБА_6 на Ѕ частину спадкового майна, після смерті матері ОСОБА_7. (обор. арк.с.  65, 66), тобто в же після того як в спадковому реєстрі був зареєстрований заповіт померлої ОСОБА_7 ( № 48177879 28.09.2009р .)

    В судовому засіданні з’ясовано, що фактично нотаріус визнає, що при видачі свідоцтва на право на спадщину 24.10.2009р. нею була зроблена технічна помилка, в свідоцтві зазначено «за законом» а не «за заповітом».

    Відповідно до ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, або на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Вказана стаття передбачає можливі випадки зміни свідоцтва про право на спадщину. Суд також має право внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину, але тільки за позовом зацікавленої особи.  

    16.12.2009р. Вільнянською нотаріальною конторою ОСОБА_6 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом (обор. Арк.с. 63, 64).

    В своєму позові ОСОБА_4 ставить питання про скасування саме свідоцтва про спадщину видану за заповітом, але заповіт визнає, і не оскаржує його, крім того ні відповідач на позивач не ставлять питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину від  24.10.2009р., у зв’язку з чим суд вважає, що немає підстав для скасування свідоцтва виданого саме за заповітом.

    Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

    10.02.2009р. ОСОБА_6, дав свою згоду ОСОБА_4, який строк для прийняття спадщини після померлої пропустив, на включення його до кола спадкоємців. (арк.с. 45).  До видачі свідоцтва про право на спадщину 11.11.2009р. ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про визнання недійсною його заяву від 10.02.2009р. стосовно включення до кола спадкоємців його брата ОСОБА_4. 13.11.2009р. Вільнянська нотаріальна контора направила лист ОСОБА_4, з роз’ясненням що в такому випадку йому потрібно звернутися до суду для визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

    З позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 не звертався. Згідно вимог ЦК (2003р) спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини, таким чином і в цій частині позовні вимоги про визнання факту на прийняття спадщини  не підлягають задоволенню.

    Зустрічна позовна заява ОСОБА_6 про визнання заяви про включення до кола спадкоємців недійсною – також не підлягає задоволенню – так як він пізніше написав іншу заяву якою просив не враховувати цю заяву, що було і зроблено нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину, і роз’яснено ОСОБА_4, що він має право звернутись до суду з позовом про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини, але останній не скористався своїм правом.

    Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона  зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Рішення суду повинно бути мотивованим і обґрунтованим, і не може ґрунтуватися на припущеннях, і так як ні позивачем ні відповідачем не доведено своїх позовних вимог, за таких обставин суд вважає що позови не підлягають задоволенню.

На підставі   викладеного , керуючись ст.  1216, 1217, 1269, 1272, 1300  ЦК України, ст. ст. 208, 209, 212 – 215  ЦПК України, суд, -  

                                                           ВИРІШИВ:

В задоволені первинного позову   ОСОБА_4 до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_6 про визнання свідоцтва недійсним – відмовити.

В  задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області про визнання заяви про включення до кола спадкоємців недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                         В.О. Кіяшко