Справа № 2а-1510-1/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2009 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Петренко Н.О.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов”язання нарахувати несплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни , суд -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про нарахування недоплаченої допомоги, як дитині війни з 2006 року по 2008 рік. Позивач посилається на підстави, що згідно ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” він має право на щомісячну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії. Разом з тим, позивачу дана допомога не виплачувалась. Оскільки рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції окремі положення Законів України про державні бюджети на 2006-2007 роки, якими було зупинено норми ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Позивач просить позов задовольнити. Поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки про факт порушення його прав, йому стало відомо, лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв”язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить його задовольнити. Відповідач просить слухати справу у відсутність його представника. Надав суду свої заперечення проти позову та просить суд в його задоволенні відмовити у зв”язку з пропуском строку позовної давності. Посилається на підстави, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було визнано неконституційними норми лише ЗУ „Про державний бюджет на 2007 р.” Законодавством не передбачено виплату саме відповідачем підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 ЗУ ”Про соціальний захист дітей війни.” Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і згідно ст.1 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної допомоги.
Статтею 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
У справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов”язань.
Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов”язань, судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов”язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
На момент звернення до суду нарахування позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коституцією та законами України. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини. Дію ст.6 вищевказаного закону було зупинено на 2006 рік згідно п.17 ст.77 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року, який набув чинності з 01.01.2006року. Проте Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набув чинності з 01.04.2006 року, п.17 ст.77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Ст. 110 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Таким чином, право позивача на отримання підвищення було пов”язане з виконанням ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік” . Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення пенсії за 2006 рік не має. Пунктом 12 ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року також було зупинено дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік, та відповідно до ст. 111 ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується лише особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. . Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними положення, зокрема, п.12 ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яке є обов”язковим для виконання. Згідно ч.2 та ч.3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Таким чином рішення Конституційного Суду України зворотної сили не мають. У преамбулі Закону України від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” зазначено, що цей закон визначає основи соціального захисту цієї категорії громадян та гарантує їх соціальну захищенність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 даного Закону встановлено, що державна соціальна гарантія- встановлено мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Згідно ст. 6 даного Закону держава взяла на себе зобов”язання підвищити дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни , на соціальний захист.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України( є неконституційними).
За таких обставин, надбавка, передбачена ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”( в редакції від 09.07.2007 року), підлягала виплаті у період з 09.07.2007 року по 31.12.007 року, а пізніше- починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Як видно з матеріалів справи, позовну заяву подано у вересні 2009 року.
Зважаючи, що позивач звернувся до суду у вересні 2009 року, позовні вимоги про зобов”язання відповідача нарахувати підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню за період з 14 вересня 2008 року по грудень 2008 року включно. Судом встановлено пропуск позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Частиною 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч.2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачем не надано жодних доказів чи пояснень з приводу пропущення строків звернення до суду.
Відповідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за невиплаченими сумами у період з січня 2006 року по 14 вересня 2008 року суд відмовляє. З урахуванням викладеного, а також тих обставин, що обов”язок виплати підвищення пенсії покладається на Органи Пенсійного фонду України, порушення права позивача тривало з 14 вересня 2008 року по грудень 2008 року. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов”язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 14 вересня 2008 року по грудень 2008 року з підвищенням її розміру на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати. Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки позивач посилається на неправомірність не нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом соціальної допомоги, а відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав та інтересів позивача визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” протиправною та зобов”язати відповідача провести відповідні виплати. Позовні вимоги щодо зобов”язання відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у визначений позивачем конкретній сумі не підлягають задоволенню, оскільки предметом спору є право на отримання позивачем підвищення до пенсії, а не розмір нарахування. Суд не може брати на себе функцію органу, на який покладено такі повноваження. Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково. Керуючись вимогами ч.2 ст. 3, ст.6 Закону України”Про соціальний захист дітей війни” та ст. 7-11, 9, 69-71, ч.3 ст.94, 97,99, 100, ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов”язання нарахувати несплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протиправною.
Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком за період з 14 вересня 2008 року по грудень 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
СУДДЯ: