В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2010 року місто Суми
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого – судді лейтенанта юстиції БІЛИКА О.В., при секретарі ПАНЧЕНКО А.І., за участю державного обвинувача – військового прокурора Сумського гарнізону підполковника юстиції ВІТКА В.А., підсудного ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні апеляційного суду Сумської області розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця за контрактом військової частини А1476, молодшого сержанта
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Черепівка Буринського району Сумської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, несудимого , призваного на військову службу за контрактом Буринсько-Путилівським РВК Сумської області в червні 2008 року,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України,-
Судовим слідством військовий місцевий суд
В С Т А Н О В И В:
16 листопада 2009 року, ОСОБА_3, проходячи військову службу за контрактом у військові частині А1476, не маючи на меті взагалі ухилитися від військової служби, вчасно не з’явився на службу без поважних причин та почав проводити час на власний розсуд, перебуваючи у різних населених пунктах України. 9 лютого 2010 року ОСОБА_3 приїхав додому до батьків та повідомив командування військової частини про своє місцезнаходження, того ж дня він був затриманий працівниками військової служби правопорядку.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у викладеному вище визнав повністю, про обставини вчиненого діяння дав покази, які по своєму змісту в цілому відповідають вказаному вище і пояснив, що причинами вчасного не з’явлення на службу було бажання заробити гроші на лікування своєї сестри. Далі ОСОБА_3 показав, що 16 листопада 2009 року, він не з’явився на ранкове шикування а поїхав до міста Києва де влаштувався на тимчасову роботу, намагаючись тим самим накопичити відповідну суму коштів для того, щоб допомогти сестрі в лікуванні, а потім повернутись до військової частини. 09 лютого 2010 року, як пояснив підсудний, він приїхав до своїх батьків та повідомив командуванню частини про себе. Мети зовсім ухилитися від несення обов’язків військової служби, як уточнив ОСОБА_3, він не мав.
Крім особистого визнання, вина підсудного у нез’явленні на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами.
Допитаний судом свідок ОСОБА_4 мати підсудного, показала, що 16 листопада 2009 року вона дізналася, що її син не вийшов на службу без поважних причин та зник. Про своє місцезнаходження і причини відсутності на службі син нікому не повідомляв та на зв’язок не виходив. 07 лютого 2010 року вночі ОСОБА_3 приїхав додому. Під час розмови з сином вона дізналася, що він працював в місті КИЄВІ. 09 лютого 2010 року вони зателефонували до військової частини А1476 та повідомила командування, що ОСОБА_3 знаходиться дома.
Згідно висновку військово-лікарської комісії ОСОБА_3 визнаний придатний до військової служби.
Таким чином, на підставі викладеного, дії молодшого сержанта ОСОБА_3, який будучи військовослужбовцем за контрактом, не з’явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, суд кваліфікує за ч.3 ст. 407 КК України.
Призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання та в сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину позитивну характеристику за місцем проживання, а також те що до військової служби ОСОБА_3 займався суспільно корисною працею. Перелічені обставини суд визнає такими, що пом’якшують покарання та в сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, а тому, беручи до уваги ці обставини та враховуючи особу винного, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, раніше ні в чому протизаконному замічений не був, то в даному конкретному випадку, суд знаходить можливим застосувати до нього ст.ст. 69, 60 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 407 КК України, а саме арешту, оскільки вважає, що саме такий вид покарання на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення підсудного.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 323, 324, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців з утриманням на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України по місту Києву та Київській області.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття його під варту у зв’язку з даною справою, а саме з 9 лютого 2010 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 – взяття під варту – залишити без змін, після набрання вироком законної сили, направити ОСОБА_3 до місця відбування покарання в порядку, передбаченому для засуджених до позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим – протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.
ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.
КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРИГІНАЛОМ:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
ЛЕЙТЕНАНТ ЮСТИЦІЇ О.В. БІЛИК