Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-745 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Петушков С.А.
Категорія – 2,5 Доповідач – Авраменко Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді : Авраменко Т.М.
суддів: Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
за участю сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.
Зазначала, що в період шлюбу з відповідачем на спільні кошти купили жилий будинок АДРЕСА_1 Право власності на будинок згідно з нотаріально посвідченим договором від 25 серпня 1994 року було зареєстровано за відповідачем.
Після розірвання шлюбу 15 лютого 2002 року у порядку виділу частки із спільного сумісного майна подружжя їй належить право власності на Ѕ частину будинку згідно з свідоцтвом про право власності , виданого приватним нотаріусом 03 грудня 2002 року по реєстру №4324 та зареєстрованого в органах БТІ 06 січня 2003 року.
Після припинення шлюбних відносин відповідач проживає окремо, в іншому будинку, між ними склались тривалі неприязні стосунки, спільне користування будинком є неможливим, виділити в натурі Ѕ частину будинку без втрати його цільового призначення також неможливо.
Просила ухвалити рішення, яким припинити право відповідача на Ѕ частину спірного будинку, визнати за нею право власності на цю Ѕ частину будинку зі сплатою відповідачу нею грошової компенсації за його частку в будинку.
В ході розгляду справи позовні вимоги змінювала.
Оскільки після припинення шлюбних відносин вона за власні кошти капітально відремонтувала весь будинок, внаслідок чого значно виросла його ціна, просила визнати за нею право власності на 13/50 частини будинку, припинити право власності
2
відповідача на 12/50 частин , з виплатою нею грошової компенсації в сумі 48511 грн. за належну частку відповідача (а.с.103-104).
В грудні 2009 року просила залишити без розгляду її позовні вимоги про припинення права власності відповідача на частку в будинку та сплату йому грошової компенсації та збільшити її частку в будинку з підстав, передбачених ч.3 ст.357 ЦК України, визнавши , що її частка в будинку становить 19/25 , а частка відповідача -6/25 (а.с.132).
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 про припинення права власності відповідача на частку в будинку та визнання права власності на цю частку за позивачкою та сплату відповідачу грошової компенсації за частку будинку залишено без розгляду (а.с.133).
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2009 року визнано за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 13/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, утвореної внаслідок проведеної реконструкції вказаного будинку та надвірних будівель, та визначити частки сторін у праві власності в будинку за ОСОБА_2 на 19/25 частки, за ОСОБА_1 – на 6/25 частини. В решті вимог відмовлено.
Суд встановив, що в період окремого проживання сторін з 2002 року позивачкою за свій рахунок зроблено капітальний ремонт будинку та господарських споруд: перекрита покрівля на будинку та гаражу, замінена підлога в будинку, замінені вікна на пластикові, замінено опалення, сантехніка, вирівняні стіни та інше, а тому позивачка відповідно до ч.3 ст.357 ЦК України має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, ухвалене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, посилається на те, що відповідно до ч.3 ст.357 ЦК України збільшення частки у праві власності можливе лише за певних умов, які відсутні: поліпшення проводились без його згоди, порядок користування спільним майном не встановлювався. Суд не врахував, що після розірвання шлюбу вони проживали з позивачкою спільно, він також приймав участь в капітальному ремонті будинку. В листопаді 2007 року в результаті ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження, тривалий час лікувався, йому встановлена інвалідність і після стаціонарного лікування він не може вселитись в належну йому частину будинку, оскільки позивачки чинить йому перешкоди.
В засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а позивачка та її представник просили залишити рішення суду без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду в частині задоволення позову скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові про збільшення частки в будинку з наступних підстав.
Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що за свої кошти зробила невіддільні поліпшення всього будинку та надвірних будівель, внаслідок чого зросла їх вартість та збільшилась її частка у праві власності.
Заперечуючи проти збільшення частки позивачки у праві власності, відповідач посилався на те, що позивачкою не дотримано умов, за яких законом передбачено право
3
на збільшення частки. Зазначав, що будинок та надвірні будівлі перебували в належному стані, не потребували ремонту, будинок був газифікований, обладнаний водогоном, каналізацією. Фактично проведений ремонт не був необхідним для утримання та збереження спільного майна, а виходячи з матеріального стану сім’ї, яка займалась підприємницькою діяльністю і мала матеріальну спроможність, дах з шиферу замінено на дах з андуліну, двері, вікна, сантехнічні та електричні прилади, люстри, батареї опалення, газовий котел, в заміні яких за їх практичним використанням не було необхідності, замінено на інші, більш якісні, європейського зразка.
Задовольняючи позов про збільшення частки позивачки, суд виходив з того, що відповідач усунувся від виконання своїх обов’язків по утриманню та збереженню майна, що є у спільній частковій власності, тому позивачка змушена за власні кошти провести капітальний ремонт будинку з надвірними будівлями, внаслідок чого їх вартість значно збільшилась, що є підставою для збільшення частки позивачки у праві власності, проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.10,ч.1 ст.60 ЦПК України), докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2 ст.60 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач в період шлюбу придбали житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Сторонам це майно належить на праві спільної часткової власності (ст.356 ЦК України), оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 25 серпня 1994 року та свідоцтва про право власності від 03 грудня 2002 року частка кожного із сторін у праві власності на будинок становить Ѕ (а.с.11-13).
З висновку експертизи вбачається, що будинок літер „А”, інвентаризаційною вартістю 6412 грн., загальною площею 51,9 кв. м, та підвал побудовано в 1969 році. В період спільного проживання в 1999 році сторонами зроблено водогін, каналізацію, вбиральню літер „Д”, замощення, а також побудовано житлову прибудову літер „А1”, площею 47,8 кв.м., інвентар. вартістю 12638 грн., та сіни літер „а”, площею 18,9 кв.м. з вбиральнею (ванною) площею 5,2 кв.м., вартістю 4071 грн., внаслідок чого загальна площа будинку збільшилась до 90 кв.м. (а.с.86,91-92). Висновком експертизи ринкову вартість домоволодіння визначено в сумі 186582 грн., а вартість поліпшень, проведених з 2002 року в будинку, згідно з кошторисом встановлено в сумі 290911 грн. (а.с.89-90,93-100).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками відповідно до ст.358 ЦК України за взаємною згодою всіх співвласників.
Сторони пояснили, що порядок користування спільним майном між ними не встановлювався. З письмових пояснень позивачки вбачається, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 до 2006 року проживав в одному будинку з колишньою сім’єю (а.с.123). Позивачка зазначала, що ремонтні роботи проводились з 2002 року за згодою відповідача, яка полягала в тому, що він фактично бачив, як проводиться ремонт, і заперечень в його проведенні не висловлював.
4
Спільна часткова власність може піддаватись певним поліпшенням, які за загальним правилом не впливають на розмір часток співвласників. Разом з тим, частина 3 статті 357 ЦК України визначає, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки в праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відділити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з дотриманням установленого порядку використання спільного майна. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того із співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників (ч.5 ст.357 ЦК України).
Наведене свідчить, що вимоги співвласника у праві спільної часткової власності про збільшення своєї частки у праві цієї власності у зв’язку з поліпшенням за свої кошти спільного майна, яке не можна відокремити, можуть бути задоволені у тому разі, коли поліпшення зроблене ним за згодою всіх співвласників, з додержанням порядку використання спільного майна. При недотриманні цих умов співвласник не має права на збільшення розміру своєї частки.
Колегія суддів приходить до висновку, що ремонт проводився без належної згоди відповідача, відсутності між співвласниками відповідної домовленості та без дотримання встановленого порядку користування спільним майном. Крім того, позивачкою не доведено, які ж із поліпшень, проведених нею, є віддільними, а які є невіддільними, їх вартість.
За таких обставин підстави для збільшення частки позивачки у праві власності, передбачені ч.3 ст.357 ЦК України, відсутні.
Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір про збільшення частки позивачки в праві власності, неправильно застосував норми матеріального права і дійшов безпідставного висновку про наявність передбачених законом умов для задоволення позову, то відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України в частині задоволення позовних вимог рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Розподіл судових витрат судом першої інстанції вирішено додатковим рішенням від 15 лютого 2010 року.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, то суд, відповідно, змінює і розподіл судових витрат (ч.5 ст.88 ЦПК України), тому додаткове рішення підлягає скасуванню.
У позивачки є право на Ѕ частину будинку, вона просила збільшити її частку у праві власності до 19/25частин, тобто на 13/50 частини, вартість будинку відповідно до висновку експерта становить 186582 грн. (а.с.90), вартість 13/50 частини - 48511 грн.32 коп., судовий збір - 485 грн.11 коп., позивачкою сплачено 226 грн.86 коп. (а.с.1,2).Оскільки в позові про збільшення частки відмовляється, то згідно зі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 258 грн. 25 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.307 ч.1 п.2,ст.309 ч.1 п.4,ст.314 ч.2,ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2009 року в частині задоволення позову та додаткове рішення від 15 лютого 2010 року.
5
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення частки в праві спільної часткової власності на будинок відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 258 грн. 25 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
судді: