Справа № 22ц-1623 Головуючий в 1інстанції: Малієнко Н.В.
Доповідач: Луганська В.М.
У Х В А Л А
І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді: Луганської В.М.,
суддів: Яреська А.В., Борисова Є.А.
при секретарі: Мороз О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства,-
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за пропуском строку на звернення до суду
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим, оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 136 СК особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу має право оспорювати своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач пропустив річний строк відповідно до вимог ст.56 Кодексу про шлюб та сім’ю України (1969 року).
Однак висновок суду щодо застосування норм Кодексу про шлюб та сім’ю України є помилковим. Суд першої інстанції не врахував, що обставини щодо відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, стали йому відомі у листопаді 2008 року, тобто правовідносини щодо оспорювання батьківства, а тому і право на оспорювання батьківства у нього виникло у 2008 році під час дії Сімейного Кодексу України, нормами якого і регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.
На обґрунтування заперечень проти позову ОСОБА_3 посилалась на безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, зазначаючи, що вони з позивачем проживали разом , крім того, вважає, що позов виник у зв’язку з обвинувальним вироком відповідно до якого позивача визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України та, щоб не сплачувати заборгованість по аліментам.
У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
У п. 9 названої постанови роз'яснено, що у разі коли відповідач у справі про оспорювання батьківства ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
З матеріалів справи вбачається, що позивач порушив клопотання про проведення судово-генетичної експертизи, але суд в порушення вимог ЦПК України зазначено клопотання не розглянув та не вирішив питання щодо примусових заходів для забезпечення проведення призначеної експертизи відповідно до вимог ч. 2 ст. 146 ЦПК.
Крім того, суд першої інстанції не вирішив питання щодо залучення до участі у справі відділу реєстрації актів цивільного стану. Колегія суддів вважає, що зазначені вище порушення норм ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст.303, 304. 307, 311, 315 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 лютого 2010 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: