Справа № 22ц-1620/10
Категорія Головуючий в 1 інстанції: Орлов І.В.
Доповідач: Кострицький В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Кострицького В.В.,
Суддів: Авалян Н.М., Парінової І.К.,
при секретарі: Самохіній І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 27 січня 2010 року,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Вагонне депо Луганськ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -
встановила:
30.11.2009 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Вагонне депо Луганськ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди у розмірі 5000 гривень. В обґрунтування позову посилається на те, що вона працювала у вагонному депо Луганськ з 22.09.1988 року, 05 листопада 2007 року між нею та депо був укладений контракт №343, 17 жовтня 2009 року був складений акт про те, що вона допустила безквітковий провіз пасажирів , 19 жовтня 2009 року її ознайомили з наказом №110Д від 19 жовтня 2009 року яким їй оголошено догану за безквітковий провіз пасажирів. 26 жовтня 2009 року її було ознайомлено з повідомленням про розірванням контракту на підставі пункту «а» п.18 контракту №343 від 05.11.2009 року. 13 листопада 2009 року за наказом №645-ос її звільнено з провіз 2 безквіткових пасажирів 17 жовтня 2009 року.
Оскаржуваним рішенням у задоволені позовних вимог відмовлено за необгрунтовністю позовних вимог. Було встановлено, що застосування відповідачем до позивачки за одне порушення трудової дисципліни двох дисциплінарних стягнень – догани і звільнення, свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшло. Рішення про звільнення позивачки за п.8 ч.1 статті 36 КЗпП було прийнято відповідачем не в порядку накладення стягнення за порушення працівникоми трудової дисципліни, а за настання умов визначених сторонами у контракті для його розірвання.
В апеляційній скарзі позивач вважає що висновок суду про те, що рішення про звільнення позивачки за п.8 ч.1 статті 36 КЗпП було прийнято відповідачем не в порядку накладення стягнення за порушення працівникоми трудової дисципліни, а за настання умов визначених сторонами у контракті для його розірвання суперечить доказам наданим по справі. Доказ про скасування наказу про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідачем до останього судового засідання в порушення ст..ст.130,131 ЦПК України не надавався З рішенням суду не згодні, вважають його незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та справу розглянути по суті задовольнивши позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, сторони які з’явилися в судове засідання вивчивши матеріали справи перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія судів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення виходив з наступних встановлених фактів та відповідних їм правовідносин. Позивачка працювала у вагонному депо Луганськ з 22.09.1988 року, 05 листопада 2007 року між нею та депо був укладений контракт №343, 17 жовтня 2009 року був складений акт про те, що вона допустила безквітковий провіз пасажирів , 19 жовтня 2009 року її ознайомили з наказом №110Д від 19 жовтня 2009 року яким їй оголошено догану за безквітковий провіз пасажирів. 26 жовтня 2009 року її було ознайомлено з повідомленням про розірванням контракту на підставі пункту «а» п.18 контракту №343 від 05.11.2009 року.29 жовтня 2009 року Вагонне депо Луганськ видало наказ №628 про скасування наказу №110Д від 19 жовтня 2009 року про оголошення позивачці догани. 13 листопада 2009 року за наказом №645-ос її звільнено з провіз 2 безквіткових пасажирів 17 жовтня 2009 року. Було встановлено, що застосування відповідачем до позивачки за одне порушення трудової дисципліни двох дисциплінарних стягнень – догани і звільнення, свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшло. Рішення про звільнення позивачки за п.8 ч.1 статті 36 КЗпП було прийнято відповідачем не в порядку накладення стягнення за порушення працівникоми трудової дисципліни, а за настання умов визначених сторонами у контракті для його розірвання.
З висновком суду про те, що застосування відповідачем до позивачки за одне порушення трудової дисципліни двох дисциплінарних стягнень – догани і звільнення, свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшло колегія погодитись не може і вважає, що помилка цього висновку викликала подальші хибні висновки суду стосовно фактів порушення трудових прав. Так судом встановлено , що дійсно 19 жовтня 2009 року позивачку ознайомили з наказом №110Д від 19 жовтня 2009 року яким їй оголошено догану за безквітковий провіз пасажирів. 26 жовтня 2009 року її було ознайомлено з повідомленням про розірванням контракту на підставі пункту «а» п.18 контракту №343 від 05.11.2009 року. 29 жовтня 2009 року Вагонне депо Луганськ видало наказ №628 про скасування наказу №110Д від 19 жовтня 2009 року про оголошення позивачці догани.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП трудовий договір між працівником і власником підприємства може укладатись у формі контракту, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору (в тому числі дострокового) можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством. Згідно зі ст. 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством України, є недійсними.
Розглядаючи даний спір і відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що контрактна форма договору була введена на підставі нормативних актів Кабінету Міністрів України і стосувалася провідників, а також із того, однак суд не з`ясовував чи позивачка не заперечувала проти переукладення з нею замість безстрокового трудового договору договору на контрактній основі з обумовленням строку. Суд дійшов висновку про те, що рішення про звільнення позивачки за п.8 ч.1 статті 36 КЗпП було прийнято відповідачем не в порядку накладення стягнення за порушення працівникоми трудової дисципліни, а за настання умов визначених сторонами у контракті для його розірвання, неповно з'ясувавши обставини справи, права та обов'язки сторін.
Так, із матеріалів справи видно, що позивачка працювала на даному підприємстві з 1988 р. За цих обставин можна вважати, що пропозиція відповідача про укладення контракту на такий короткий строк погіршувала її становище порівняно із законодавством України про працю, оскільки фактично тягла за собою позбавлення її роботи. Проте суд належним чином не з'ясував, чому контракт був укладений саме на такий строк, а також чи відповідала умова дострокового розірвання контракту за якою контракт був розірваний з позивачкою вимогам діючого КЗпП.
Тому подальші висновки суду про те, що звільнення позивачки відбулось без порушень трудового законодавства і про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог на користь позивачки не відповідають обставинам справи.
Судова колегія погоджується з апелянтами стосовно незаконності висновку суду щодо відсутності порушення процедури звільнення позивачки в частині накладення двох дисциплінарних стягнень – догани і звільнення за одне порушення трудової дисципліни, так судом встановлено, що 17 жовтня 2009 року був складений акт про те, що позивачка допустила безквітковий провіз пасажирів , 19 жовтня 2009 року її ознайомили з наказом №110Д від 19 жовтня 2009 року яким їй оголошено догану за безквітковий провіз пасажирів. 26 жовтня 2009 року її було ознайомлено з повідомленням про розірванням контракту на підставі пункту «а» п.18 контракту №343 від 05.11.2009 року.29 жовтня 2009 року Вагонне депо Луганськ видало наказ №628 про скасування наказу №110Д від 19 жовтня 2009 року про оголошення позивачці догани. 13 листопада 2009 року за наказом №645-ос її звільнено за провіз 2 безквіткових пасажирів 17 жовтня 2009 року.
Судова колегія вважає, що відповідно п.19 Постанови №12 Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року висновки суду не відповідають обставинам справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права – підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Ухвалюючи нове рішення судова колегія виходить з того, що позов заявлено до належного відповідача, позовні вимоги відносно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2009 року по день поновлення позивачки на роботі провідником пасажирського вагона Вагонне депо Луганськ Донецької залізниці, обґрунтовані та підлягають задоволенню. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню в розмірі 500 гривень, так як частково обґрунтована матеріалами справи, в позовній заяві позивачка звертала увагу суду на тяжке матеріальне становище яке було викликано звільненням, однак інші обставини на які посилається позивачка не обґрунтовані матеріалами справи.
Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно матеріалів справи(а.с.14) середній заробіток позивачки становив за останні два місяці без врахування місяців коли позивачка була тимчасово не працездатна (3169,17 гривень за вересень 2009 року+3330,11 гривень за жовтень 2009 року):2місяця=3249 гривень 64 копійки середньомісячний заробіток позивачки. Позивачка звільнена з роботи з 14 листопада 2009 року, на день розгляду справи вона не працювала у продовж 138 днів, тому середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу становив 14948 гривень 16 копійок.
Суд у відповідності зі ст..88 ЦПК України стягує зі сторін судові витрати на користь держави пропорційно до розміру задоволених вимог та за відрахуванням сплачених сторонами коштів під час звернення до суду першої та апеляційної інстанції. Суд при визначені розміру державного мита яке необхідно стягнути на користь держави враховує види розглянутих позовних вимог ,щодо поновлення на роботі та стягнення матеріальної компенсації та моральної шкоди.
На підставі ст.ст.9,21,235КЗпП. Керуючись ст. 304, п.2 ч.1ст.307, п.3 ч.1 ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 27 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі провідником пасажирського вагона(в поїздах далекого і місцевого сполучення)резерву провідників Вагонного депо Луганськ Донецької залізниці.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Вагонне депо Луганськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 14948 гривень 16 копійок. Стягнути з Вагонного депо Луганськ Донецької залізниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоди у розмірі 500 гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Вагонне депо Луганськ на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Вагонне депо Луганськ на користь держави держмито 166 гривень 48 копійок та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: