Справа № 2-а-220/10

                                                                      П О С Т А Н О В А

                                                                        Іменем   України

07 травня 2010 року                  Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:                                                  головуючого              Дзюбича В.Л.,

                                                     з участю секретаря   Франчук Л.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

                                                                        в с т а н о в и в:

            Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 058981 від 18.11.2009 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн., посилаючись на те, що 18.11.2009 року відносно позивача в одному екземплярі складався протокол про адміністративне правопорушення, який не було вручено ОСОБА_1 Крім цього, відповідачем не зібрано показів свідків, які б підтвердили факт порушення Правил дорожнього руху України (далі ПДР України). ОСОБА_1 стверджує, що йому не надано можливість звернутися за правовою допомогою, а при складанні оскаржуваної постанови працівник ДПС не врахував його майновий стан, пом’якшуючі і обтяжуючі обставини. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення і його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому просить скасувати оскаржувану постанову, як незаконну.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області в судове засідання не з’явився по невідомій суду причині, хоча про час та день слухання справи повідомлявся належним чином. У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи у його відсутності та вирішення справи на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечив позивач.

              Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається із постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 058981 від 18.11.2009 року, ОСОБА_1 18.11.2009 року о 12 год. 15 хв., керуючи автомобілем "ЗАЗ 1102", державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Броди-Тернопіль, виконуючи лівий поворот, при проїзді перехрестя доріг Броди-Тернопіль – "Обхід м.Тернополя", виїхав на смугу зустрічного руху при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1, 2 ст.122 КУпАП. Даною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

          Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ч.1 ст.258 цього Кодексу, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

 Аналізуючи вищенаведені факти та норми чинного КУпАП, суд приходить до переконання про те, що при виявленні правопорушення працівник ДАІ зобов’язаний припинити правопорушення шляхом зупинки винної особи і тільки у випадку незаперечення нею вчиненого, може винести постанову про накладення адміністративного стягнення, а в іншому разі зобов’язаний скласти протокол про вчинення адмінправопорушення, копію якого вручити ОСОБА_1 під розписку. Всупереч ч.2 ст.254 КУпАП, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не було вручено позивачу, чим грубо порушено його права. Виходячи із принципу рівності учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі, відповідно до яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відповідачем не подано та в судовому засіданні не здобуто підтвердження вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Частиною четвертою ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи те, що відповідачем не представлено достатньо належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, коли відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову - заявлений позов слід задовольнити та скасувати постанову, серії ВО № 058981 від 18.11.2009 року.

            На підставі викладеного, керуючись п.1.1 (Д.2) ПДР України, ст.ст.33, 122, 251, 268, 283, 289, 293 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18, 71, 128, 158-163, 186 КАС України, суд,-

                                                                       п о с т а н о в и в:

          Позов задовольнити.

          Постанову в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 058981 від 18.11.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                             В.Л. Дзюбич