Справа 2- 4501/10р.  

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 січня 2010 pоку                

Рівненський міський суд

Головуючий  суддя Мельник О.В.

при секретареві Яремі Г.В.,

з участю :

позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, його представника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди,

встановив :

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що 8 листопада 2007 року сторони по справі уклали договір позики, згідно якого позивачі надали позику відповідачу в сумі 25350 гривень кожен, загалом на суму 50700 гривень. Станом на день укладення вказаного договору сума позики була еквівалентна 10000 доларам США. Рішенням суду від 13 жовтня 2008 року з відповідача було стягнуто указану суму боргу на користь позивачів, а також 908,43 грн., як 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та 4703,08 грн. інфляційних збитків. Проте відповідач добровільно указане рішення суду протягом тривалого часу не виконує, у зв’язку із чим зріс офіційний курс долара США до гривні й з відповідача підлягають стягненню збитки на суму 29150 грн.. Окрім того, у зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання за період з моменту набрання рішенням суду від 13 жовтня 2008 року законної сили до моменту розгляду по суті даної справи з відповідача підлягає стягненню 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, що складає 1687,99 грн. та інфляційні збитки в сумі 8086,26 грн.. Представник позивача в судовому засіданні також пояснив, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду, неповернення суми боргу, позивач зазнав душевних страждань, що призвело до розладів здоров’я і загострення хвороб, втрат нормальних життєвих зв’язків та необхідністю звертатись за допомогою до лікаря, порушення нормального ритму життєдіяльності, до негараздів у сім’ї, втраті довіри до оточуючих, у зв’язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та судові витрати.

Відповідач та її представник позовні вимоги визнали частково, не заперечували щодо стягнення з відповідача на користь позивачів 3% річних за порушення виконання грошового зобов’язання в сумі 1681,99 грн., а також щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 7776,47 грн., оскільки вважає, що позивачі невірно провели їх розрахунок, нараховуючи інфляційні збитки на основну суму боргу вже з інфляційними. У частині стягнення збитків у виді різниці у вартості іноземної валюти пояснили, що рішенням Рівненського міського суду від 13 жовтня 2008 року вирішено стягнути з відповідача боргу у національній валюті, а не доларах США, а тому нарахування збитків у виді відшкодування різниці вартості іноземної валюти є неправомірним. Просили також відмовити у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки договором позики та законом не передбачене таке відшкодування.  

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 8 листопада 2007 року сторони по справі уклали договір позики, згідно якого позивачі надали позику відповідачу в сумі 25350 гривень кожен, загалом на суму 50700 гривень. Станом на день укладення вказаного договору сума позики була еквівалентна 10000 доларам США.

Рішенням Рівненського міського суду від 13 жовтня 2008 року з відповідача було стягнуто указану суму боргу на користь позивачів, а також 908,43 грн., як 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та 4703,08 грн. інфляційних збитків. Станом на день розгляду даної справи відповідач указане рішення суду не виконала.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зміст статей 598-609 ЦК України вказує на те, що рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Сторонами не оспорювались підстави, порядок нарахування та розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України  з відповідача підлягає стягненню на користь позивачів 1687,99 грн..

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача також підлягають стагненню інфляційні нарахування. Поряд з тим, на думку суду позивачами було невірно нараховано відповідачу збитки від інфляційних процесів на основну суму боргу вже з інфляційними, чим їх завищено на 309,79 грн., у зв’язку із чим суд погоджується з проведеним стороною відповідача розрахунком, згідно якого розмір інфляційних збитків позивачів складає 7776,47 грн., з урахуванням залишку боргу на суму 49809,33 грн..

Із змісту договору позики слідує й рішенням Рівненського міського суду від 13 жовтня 2008 року судом було встановлено, що відповідач в якості позики у позивачів отримала кошти у національній валюті України, а не в доларах США, й відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України така обставина не потребує доказування. У зв’язку з цим вказаним рішенням суду вирішено стягнути з відповідача на користь позивачів борг за договором позики саме у національній валюті України. Тому суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення збитків у виді різниці вартості іноземної валюти (долар США) по відношенню до гривні – безпідставна, оскільки боржник ніс зобов’язання по поверненню суми боргу за договором позики саме в національній валюті.

На думку суду, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає, оскільки договором позики не передбачено відповідальності боржника за заподіяння моральної шкоди внаслідок невиконання зобов’язань за вказаним договором, а ст. 1167 ЦК України що містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду регулює позадоговірні (деліктні) правовідносини, які в даному разі між сторонами відсутні.

Загальна сума задоволених майнових позовних вимог складає 9464,46 грн. при заявлених 38924,25 грн., що складає 24,31 %, а тому судові витрати з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню пропорційно до суми задоволеного позову, що складає 94,62 грн.. Окрім того, з відповідача підлягають також пропорційному стягненню витрати позивачів, пов’язані явкою до суду в розмірі 19,31 грн., виходячи з вартості проїзду в судове засідання 25.05.09р., що підтверджене проїзним документом, а також витрати по оплаті ІТЗ - 7,29 грн.. Витрати по оплаті вартості довідки офіційного курсу гривні до долара США не відносяться до судових витрат, а тому не підлягають стягненню з відповідача.    

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,218 ЦПК України, суд,  

  В И Р I Ш И В :

    Позов задоволити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 1687 гривень 99 копійок за прострочення виконання грошового зобов’язання, 7776 гривень 47 копійок – збитків від інфляційних процесів, 94 гривні 62 копійки витрат по оплаті державного мита, 19 гривень, 31 копійка витрат, пов’язаних із явкою до суду, 7 гривень 29 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення збитків у виді різниці від вартості іноземної валюти та відшкодування моральної шкоди – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

    На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий