Справа № 2-344/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

23 березня 2010 року                                        Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді             - Музичук Н.Ю.

при секретарі             - Радюк Ю.Ю.

за участю прокурора         - Алєшко І.В.

представника відповідача         - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області, до ОСОБА_4, треті особи на боці відповідача Рівненський гарнізон 13-го Армійського корпусу, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Рівне, «Автогаражний кооператив «Луговий», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області в березні 2009 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та в листопада 2009 року уточнила позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки  орієнтовною площею 27 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 поблизу території воєнної частини, зафарбованої на розпланувальному кресленні штрихами, приведення вказаної земельної ділянки в придатний для використання стан, знесення недобудованої будівлі автогаражу.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та пояснила, що прокуратурою м. Рівне, із залученням фахівців управління з контролю за використанням і охороною земель, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою ОСОБА_4 по АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 27 кв.м. по АДРЕСА_1, із земель оборони, на якій побудував капітальний автогараж.

Вказаний факт підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.11.08 р., 22.12.08 р., 06.02.2009 р., протоколом державного інспектора управління з контролю за використанням та охороною земель № 003950 від 20.11.08 р., № 004532 від 22.12.08 р., постановою по справі про накладення адміністративного стягнення № 51 від 24.11.08 р. та № 92 від 23.12.08 р.

Ця позовна заява пред’явлена в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, тому, що пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем порушує інтереси держави в особі Рівненської міської ради, так як відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Письмових заперечень відповідача на позовну заяву суду не надано.

Представники позивача та третьої особи на боці позивача підтримали позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Рівненської міської ради за наведених в позовній заяві підстав, доводи відповідача і третіх осіб на боці відповідача вважають безпідставними, на підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.

Відповідач і представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. По суті позову суду пояснили, що на підставі Наказу начальника Рівненського гарнізону №30 від 27 серпня 2002 року була задоволена заява позивача на ім’я командира 13 Армійського корпусу про виділення місця для будівництва гаража на території, закріпленій за Міністерством оборони України в районі вулиці Біла. В середині 2004 року заступник начальника штабу ОСОБА_6 вказав позивачу виділене місце для забудови та дозволив будівництво гаража, пояснивши, що документи готовляться, при цьому дозвільні не надавав. Пізніше внаслідок скорочень, реформувань і халатного відношення вирішення зазначених наказом питань щодо створення кооперативу та погодження будівництва гаражів із відповідними службами міста залишено на самотік, про погодження будівництва із компетентними службами міста достовірно невідомо, підтверджуючих документів не встановлено. Зазначені позовною заявою та надані до справи протоколи про адміністративне правопорушення і постанови про накладення адміністративного стягнення за передбачене ст.53-1 КпАП України правопорушення позивач не оскаржував, оскільки ст. державний інспектор Грошко В.І., зібравши власників забудованих гаражів /більше 20 осіб/, скористався їх юридичною необізнаністю, запевнив в допомозі належного оформлення  земельних ділянок через суд  після сплати штрафу, в такий спосіб, внаслідок обману, позивач підписав протоколи та сплатив штрафи в на вказаний рахунок.  Вважають, що земельна ділянка в ходить до складу земель, які перебувають в постійному користуванні Міністерства оборони, саме Рівненського гарнізону, не були передані /повернуті/ Рівненській міській раді, а Рівненський гарнізон, третя особа в справі не підтримує заявлених прокурором міста Рівне позовних вимог. Питання правильності використання зазначеної позовом земельної ділянки Міністерством оборони в особі Рівненського гарнізону перебуває за межами правового поля позивача та  прокурора міста Рівне. Просять в задоволенні позову відмовити.

Третя особа на боці відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Рівне подало та підтримало в особі представника заперечення проти позову. В яких вказує, що позовна заява є безпідставною, подана з порушенням Конституції України та діючого законодавства і не підлягає до задоволення, за безпідставністю позовних вимог. Заступником прокурора міста Рівне невірно оцінені взаємовідносини між відповідачем та позивачем – Рівненською міською радою, зроблено хибний висновок про наявність в даному випадку земельних відносин. Виходячи з цього прокуратурою міста Рівне робиться помилковий висновок про порушення вимог діючого земельного законодавства та самовільне захоплення земельної ділянки.

Зайнята ОСОБА_4 земельна ділянка входить до складу військового містечка № 2 та відповідно до Державного акту № 32 від 01.03.1983 року (перебуває в таємній частині КЕВ м. Рівне та розголошенню не підлягає) знаходиться в постійному користуванні Міністерства оборони України і перебуває на обліку у квартирно-експлуатаційному відділі м. Рівне. Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколом державного інспектора Грошко В.І. та постановою по справі про накладення адміністративного стягнення підтверджується, що вбачається з матеріалів справи, що відповідач займає земельну ділянку площею 27 кв.м. саме із земель оборони на якій побудував капітальний автогараж.  Прокуратурою міста Рівне в особі Рівненської міської ради зроблено хибний висновок встановивши факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки. У разі дійсного порушення ОСОБА_4 вимог діючого земельного законодавства, до Рівненського міського суду Рівненської області повинно було б бути подано позов військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м. Рівне, у зв’язку з тим, що дана земельна ділянка по АДРЕСА_1 є в постійному користуванні Міністерства оборони України. Рівненським міським судом Рівненської області 23 грудня 2009 року винесено два рішення за позовами заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м. Рівне, третя особа на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про звільнення ними незаконно зайнятої земельної ділянки по АДРЕСА_1 входить до складу військового містечка № 2 та знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України і перебуває на обліку у КЕВ м. Рівне. Вважають наявними порушення повноважень при проведенні перевірки і поданні позовної заяви.

Генеральний прокурор України своїм наказом № 1-2005 р. «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» (п. 3) наказав прокурорам усіх рівнів здійснювати свої повноваження виключно в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Не допускати втручання в компетенцію інших органів, установ і організацій. Не підміняти органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. З урахуванням наведеного, положень ст.ст. 19, 121 п.5 Конституції України, Просить відмовити у задоволені позову заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в зв’язку із безпідставністю позовних вимог.

Представник третьої особи Рівненський гарнізон 13-го Армійського корпусу в судовому засіданні пояснив, що спірна земельна ділянка знаходиться в оперативному управлінні Міністерства оборони України, її правовий статус регулюється Законом України, «Про правовий режим майна в Збройних силах України», як державного майна. Заперечує самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем, оскільки така була виділена для будівництва гаража користувачем на підставі Наказу начальника Рівненського гарнізону №30 від 27.08.2002 року «Про будівництво авто гаражних боксів військовослужбовцями Рівненського гарнізону на земельній ділянці Міністерства оборони України в районі АДРЕСА_1».

Представник третьої особи «Автогаражного кооперативу «Луговий» вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають. Пояснив, що 12 лютого 2010 року зареєстрований обслуговуючий кооператив, членом якого є відповідач, метою створення якого є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, захист їх майнових та соціальних прав, зокрема виготовлення технічної документації, вирішення питань погодження будівництва автогаражів із компетентними службами міста і позивачем, чим першочергово займається кооператив. Членами кооперативу являються 65 осіб виключно військовослужбовців, в тому числі запасу, які довіряють і виконують обов’язки захисту Батьківщини,  яких обманним шляхом довели до судових позовів про звільнення земельної ділянки. Особи, стосовно яких судом задоволені вимоги Військового прокурора про звільнення земельної ділянки не є членами кооперативу, вони фактично не заперечували позовних вимог, не проводила будівництво, земельні ділянки яким формально були виділені на їх заяви. Оскільки відповідач самовільно не займав спірну земельну ділянку, йому показали місце та дозволили будівництво посадові особи, представники законного користувача земельної ділянки, позовні вимоги вважає безпідставними.

Дослідивши пояснення представників сторін, досліджені надані в справі докази, в тому числі покази допитаного в якості свідка ОСОБА_6, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.          

Судом встановлено, що зайнята ОСОБА_4 земельна ділянка входить до складу військового містечка № 2 та відповідно до Державного акту № 32 від 01.03.1983 року знаходиться в постійному користуванні Міністерства оборони України і перебуває на обліку у квартирно-експлуатаційному відділі м. Рівне. Вказана обставина не заперечується стороною позивача в суді та підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколом та постановою державного інспектора Грошко В.І.

Відповідно рішення Начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України №163/362 від 05.02.2001 року було дозволено передати в народне господарство земельну ділянку площею 0,38 га з територіях військового містечка №2 м. Рівне, план такої земельної ділянки  затверджений Начальником Рівненського гарнізону.

Відповідно Наказу начальника Рівненського гарнізону Міністерства оборони України №30 від 27.08.2002 року «Про будівництво авто гаражних боксів військовослужбовцями Рівненського гарнізону на земельній ділянці Міністерства оборони України в районі АДРЕСА_1» передбачене знесення аварійних приміщень свинарників, підготовка вивільненої території під будівництво автогаражних боксів, погодження із відповідними службами міста питання розміщення та будівництва гаражів, прийом їх в експлуатацію та вирішення питання реєстрації гаражних боксів, як філіалу гарнізонного військового кооперативу. Контроль за виконанням наказу покладений на заступника начальника штабу військової частини А 0796 полковника ОСОБА_6

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 підтвердив в судовому засіданні, що на підставі Наказу №30 військовослужбовцями власними силами була підготовлена до будівництва визначена  під гаражний комплекс земельна ділянка площею 0,38 га, КЕВ готувалась документація на передачу земель місту за погодженням із  Міністерством оборони, яка не оформлена через накладений мараторій, також проектна і технічна документація. Відповідачу, як і іншим військовослужбовцям, було показано місце та дозволено проведення забудови гаража. В 2004 році він звільнений з військової частини, подальші події з цього приводу йому невідомі.    

Рівненською міською радою було прийняте Рішення № 1495 від 16 червня 2005 року, яким дозволено Рівненському гарнізонному кооперативу власників автотранспорту «Супутник» виконати підготовку матеріалів погодження місця розташування гаражів на земельній ділянці орієнтовною площею 2 064 м 2 на АДРЕСА_1 з числа земель, які обліковуються за Рівненською квартино-експлуатаційною контрою району (військова частина).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 84 Земельного кодексу України, чинного із 01.01.2002 року, передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі ст. 125 чинного Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 121 п. 5 Конституції України нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Таким чином, судом встановлено що земельні правовідносини Міністерства оборони України в особі Рівненського гарнізону та Рівненської міської ради з приводу земель військового містечка № 2 виникли із 1983 року, тобто до набрання чинності  Земельного кодексу України, тривають і не приведені у відповідність чинному законодавству по теперішній час. При умові, що землі військового містечка № 2 не були передані Рівненській міській раді із розпорядження Міністерства оборони України  в розпорядження Рівненської міської ради, позивачем не доведені порушення прав та інтересів позивача  з боку відповідача ОСОБА_4, за захистом яких позивач набув право звернення до суду, відповідно ст.ст. 15,16  ЦК України.

Зважаючи на те, що вищезазначена земельна ділянка належить  до військового містечка № 2 Міністерства оборони України то даний позов належало подати військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне.

Оскільки земельна ділянка в загальному її об’ємі не повернута місту із земель Міністерства оборони, вимоги позивача до ОСОБА_4, який отримав ділянку за дозволом посадових осіб МО України та не вступав в правовідносини із Рівненською міською радою, про повернення 27 кв.м. із такої земельної ділянки безпідставні за відсутністю права позивача на вимогу.

На підставі  досліджених доказів, позивачем не доведено і судом не встановлено самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем.  Покликання сторони позивача на  постанову Державного інспектора Грошка В.І. №51 від 24.11.2008 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КпАП України, як доказ самовільного зайняття і використання земельної ділянки, безпідставні, спростовані дослідженими вищенаведеними доказами. К рім того, в силу ч.4 ст.61 ЦПК України, тільки постанова суду в справі про адміністративне правопорушення є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову.  

З приводу правомірності використання земельної ділянки Міністерством оборони в особі Рівненського гарнізону та надання із земель свого користування  земельної ділянки площею 27 кв. м. для  ОСОБА_4 з можливим порушенням встановленого чинним законодавством порядку фізична особа ОСОБА_4 не може бути належним відповідачем.

З огляду на встановлене, суд прийшов до висновку, що цивільний позов подано неналежним позивачем до неналежного відповідача, що вважається  підставою для відмови в задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 27 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, поблизу території військової частини, зафарбовану штрихами на розпізнавальному кресленні, та приведення земельної ділянки в придатний для використання стан шляхом знесення капітального гаража.

На підставі, ст.ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст. 15-16, 317 ЦК України, ст.ст. 84, 125 Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 59-61,208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 27 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, поблизу території військової частини, зафарбовану штрихами на розпізнавальному кресленні, та приведення земельної ділянки в придатний для використання стан шляхом знесення капітального гаража відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського

міського суду                                 Н.Ю.Музичук