Справа № 1-145/2010                                                                                    

В И Р О К

                                                  І М Е Н Е М                       У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року                                                                          Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого  судді          -  Музичук Н.Ю.

при секретарі                                    -  Радюк Ю.Ю.

з участю прокурора                         -  Харечко О.П.

захисника                                          - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу по  обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рівне, українця, громадянина України, невійськовозобов’язаного, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше  судимого Рівненським міським судом 15 грудня 2008 року за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 1 рік 6 міс, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК  України, -

       в с т а н о в и в:

          30 Січня 2009 року приблизно о 22.30 годині ОСОБА_2, перебуваючи на п’ятому поверсі четвертого під’їзду  будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном і з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3, під приводом зателефонувати знайомому заволодів його мобільним телефоном марки «FLY 2080» вартістю 463 грн.54 коп., чим заподіяв      потерпілому  ОСОБА_3 матеріального збитку на вищевказану суму..

         Будучи допитаним в якості підсудного, ОСОБА_2 визнав вину по суті пред»явленого обвинувачення. Показав суду, що 30 січня 2009 року у вечірній час в дворі будинку АДРЕСА_1 зустрівся із малознайомим йому ОСОБА_3, з якими піднялись в під’їзд, де він попросив у потерпілого телефон. Потерпілий повідомив, що не має коштів на рахунку, пізніше погодився дати телефон „FLY 2080” для використання зі своєю сім-картою. Використовуючи телефон потерпілого, він подзвонив товаришу, після чого телефон залишив в себе з наміром його привласнити. На вимогу потерпілого належний потерпілому телефон не повернув. Потерпілий із ОСОБА_4 поїхали ліфтом до квартири останнього Приблизно через 25 хвилин він з наміром повернення телефону зайшов до ОСОБА_4. Коли потерпілий вийшов із квартири, він пропонував віддавати мобільний телефон потерпілому, але той  відмовився і спустився донизу. Після цього з квартири вийшов ОСОБА_4, якому він залишив мобільний телефон без сім карти та флешки пам’яті, яких не було,  для передачі потерпілому. Пояснив, що після попередження потерпілого про звернення в міліцію вирішив повернути мобільний телефон потерпілому. Не може пояснити, чому вчинив злочинні дії відносно ОСОБА_3, у вчиненому розкаюється, обіцяє стати на шлях виправлення, вибачався перед потерпілим. Зміни своїх показів в судовому і досудовому слідстві об’єктивно не пояснив.

                Крім невизнання вини підсудним, його вина у вчиненні повторних злочинних дій   стверджується показами потерпілого, свідків, зібраними в справі письмовими та речовими доказами.  

         Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому слідстві показав, що 30 січня 2009 року в вечірній час він із ОСОБА_5 зайшов до знайомого ОСОБА_4, проживаючого в квартирі під’їзду АДРЕСА_2 Пізніше він із ОСОБА_4 вийшли та в дворі будинку зустріли візуально знайомих ОСОБА_6 і підсудного. Разом піднялись на п’ятий поверх того ж під’їзду і будинку, де підсудний в присутності названих хлопців попросив в нього мобільний телефон, на що він відмовляв через відсутність грошей та відсутність безкоштовних СМС. Пізніше на прохання підсудного він дав свій мобільний телефон „FLY 2080”, вартістю 463 грн , щоб подзвонити, але  той його не повернув. Тримаючи в руці мобільний його телефон „FLY 2080”, підсудний неодноразово пропонував продати мобільний телефон, щоб погуляти на ці гроші. Він двічі просив повернути належний йому мобільний телефон. Коли зрозумів, що підсудний телефон не поверне, пішов з місця події. Пізніше, спускаючись донизу зустрів підсудного, котрий пропонував повернути йому телефон, але знову ж таки пропонував його продати. Вийшов з будинку і пішов прямо на опорний пункт міліції, де повідомив про вчинений щодо нього злочин. Коли вони приблизно через 40 хвилин прийшли із працівниками міліції на місце події, підсудного вже не було, в квартирі ОСОБА_4 виявився належний йому телефон. Стверджує, що п’яним він не був, а підсудний був випивши. Станом на даний час матеріальних претензій до підсудного не має, після вчиненого підсудний сказав, що не хотів цього, що він сприйняв, як вибачення. Просить суворо підсудного не карати.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 30 січня 2009 року він гуляв із підсудним і вони стояли на п’ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 тому що було холодно. В цей час із квартири ОСОБА_4 вийшов потерпілий, на що вони поздоровкались і ОСОБА_2 став розмовляти з потерпілим. Він на цей час піднявся вище на 3 сходини і розмовляв по телефону, розмови підсудного з потерпілим не чув і в неї не втручався. Побачив лише, що потерпілий побіг до низу, ОСОБА_2 нічого не кричав в слід. Він повернувся до ОСОБА_2 і побачив в його руках мобільний телефон ОСОБА_3. Далі вони  спустились на подвір’я, де погуляли приблизно 30 хвилин, не пригадує, щоб підсудний говорив по телефону ОСОБА_3. Після чого повернулись в той же під’їзд, піднялись до квартири ОСОБА_4, де підсудний спитав ОСОБА_3 та віддав телефон потерпілого ОСОБА_4, як зрозумів для передачі його ОСОБА_3. Для чого підсудний залишив телефон потерпілого в себе він пояснити не може.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив в судовому засіданні, що в його присутності ОСОБА_2 взяв з рук ОСОБА_3 мобільний телефон, як він зрозумів жартуючи. Не може пояснити чи телефон був переданий потерпілим добровільно. Не пам’ятає розмови між ними. Чув прохання потерпілого повернути  йому телефон. Далі він  із потерпілим пішли до нього в квартиру, при цьому телефон ОСОБА_3  залишився в ОСОБА_2. Через певний час в квартиру подзвонив ОСОБА_2, який пропонував ОСОБА_3 повернути  телефон, але останній відмовився і побіг сходами вниз. Після чого ОСОБА_2 залишив телефон ОСОБА_3 і пішов, не просив про його збереження. Приблизно через 10 хвилин прибула міліція із потерпілим, які в його та дружини присутності вилучили телефон ОСОБА_3.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 підтвердила в судому засіданні, що 30 січня 2009 року до них в квартиру до сина ОСОБА_4 прийшли ОСОБА_3 із хлопцем на ім»я  ОСОБА_5 з приводу татуювання. Хлопці випили пиво, після чого син із ОСОБА_3 пішли в магазин Через трохи син повернувся один, повідомив, що ОСОБА_3 залишився на вулиці, бо ОСОБА_2 взяв в нього телефон щоб подзвонити. Далі прийшов ОСОБА_3, повідомив, що ОСОБА_2 не повернув йому телефону та зразу пішов із квартири. Через трохи часу, коли ОСОБА_3 вже не було,  ОСОБА_2 приніс телефон ОСОБА_3 в їх квартиру. Син поклав телефон ОСОБА_3 на тумбочку, знаючи, що той повернеться, бо в квартирі його чекав ОСОБА_5. Приблизно через 10 хвилин прийшли працівники міліції із потерпілим, які вилучили телефон ОСОБА_3, склали необхідні документи, взяли пояснення.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 підтвердив в судовому засіданні, що зі слів ОСОБА_3 йому стало відомо, про те, що в останнього забрали мобільний телефон, який він давав комусь подзвонити і його не повернули, тому  мав намір звертатися в міліцію. Обставин заволодіння телефоном потерпілого він не знає, оскільки постійно знаходився в квартирі ОСОБА_4, в події не вникав. Пізніше в квартиру прийшли працівники міліції, бачив  вилучення телефону потерпілого в коридорі, звідкіля він там опинився невідомо.  

         Злочинні дії ОСОБА_2 стверджуються дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: заявою потерпілого по факту заволодіння належним йому мобільним телефоном „FLY 2080”, вчиненого ОСОБА_2, від 31.01.2009 року, зареєстрованою Рівненським МВ УМВС за №717, дослідженим на а.с. 15; протоколом огляду місця події злочину в під’їзді АДРЕСА_1 від 31.01. 2009 року, в ході якого було вилучено мобільний телефон марки „FLY 2080”, з фото таблицею до нього,  дослідженому на а.с.18-20; протоколом огляду речового доказу у вигляді мобільного телефону „FLY 2080” від 23.02.2009 року на а.с.32, постановою про визнання предмету речовим доказом та долученням його до справи і розпискою потерпілого про отримання телефону на збереження  на а.с.33-34; даними висновку експерта товарознавчих досліджень №109 від 26.02.2009 року про вартість мобільного вищевказаного телефону, що становить 463,54 грн., на а.с. 39-42, та оглянутим в судовому засіданні наданим потерпілим речовим доказом у вигляді мобільного телефону.      

        Таким чином, оцінюючи покази підсудного, потерпілого, свідків, досліджені зібрані в справі докази, суд прийшов до висновку, що вина підсудного повністю доведена сукупністю досліджених доказів. Злочинні дії підсудного ОСОБА_2 згідно чинного законодавства кваліфіковані за ст.190 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно.

       Визначаючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини та наслідки його вчинення, особу підсудного, характеризуючі його особу дані, зокрема виконання обов’язків за попереднім вироком, відповідно інформації МРВ КВІ від 24.02.2010 року №2043. Повне визнання вини, щире розкаювання у вчиненому, дійове каяття у вигляді прагнення винного згладити наслідки вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння шляхом повернення телефону незадовго після заволодіння ним, суд враховує, як  пом’якшуючі покарання підсудного обставин. Обтяжуючих покарання підсудного обставин суд не вбачає.

     Оцінюючи зазначені  обставини в сукупності,  суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових його злочинів призначення покарання  в межах санкції статті обвинувачення у вигляді штрафу, та призначення остаточного покарання на підставі ст.ст.71,72 КК України із самостійним виконанням покарання за вироками.

     Керуючись ст.ст.  323,  324  КПК України , суд -

з а с у д и в:

         ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 190 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. в дохід держави.

         На підставі ст.ст. 71,72 КК України, призначене вироком від 15 грудня 2008 року покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 1 рік 6 міс, на підставі ст.ст.75,76 КК України, та призначене даним вироком покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно.

        Запобіжний захід щодо  ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити із тримання під вартою на підписку про невиїзд,  звільнити його з-під варти негайно із залу суду.  В строк відбутого покарання засудженому зарахувати період запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою із 06 червня 2009 року по 25 березня 2010 року..        

         Речовий  доказ  в справі у вигляді мобільного телефону „FLY 2080”, імей НОМЕР_1, повернути потерпілому ОСОБА_3  за належністю.    

     На вирок може бути подана апеляція  в апеляційний суд Рівненської області через місцевий суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду                                           Н.Ю.Музичук