Справа № 1-37/10 

П О С Т А Н О В А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

  4 лютого 2010 року    

                        м. Рівне 

Рівненський міський суд у складі : 

головуючого - судді Мельника О.В. 

при секретарі Яремі Г.В., 

з участю прокурора Харечка О.П., 

захисника підсудного  адвоката ОСОБА_1, 

підсудного ОСОБА_2, 

 розглянувши клопотання захисника про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування,  

 В С Т А Н О В И В : 

 Судом проводиться розгляд кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 КК України.  

Захисник в судовому засіданні заявив клопотання про направлення вказаної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування. 

Підставами для прийняття вказаного процесуального рішення вказує на те, що досудове слідство проведене неповно, предявлене ОСОБА_2 обвинувачення  неконкретне, під час досудового слідства було порешено право на захист обвинуваченого.  

Вислухавши думку прокурора, підсудного щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.   

Відповідно до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий зобовязані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і обєктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що помякшують і обтяжують його відповідальність.  

   Указані вимоги закону досудовим слідством виконані не були. 

   Відповідно до ст. 64 КПК України, доказуванню підлягають наявність у діях обвинуваченого складу злочину, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини скоєння злочину ), винність обвинуваченого, мотиви та інші обставини.  

Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 3 ст. 62 Конституції України). 

Так, в основу доказової частини досудовим слідством покладено фактичні дані, отримані під час огляду місця події, під час якого з паперового конверта та шкатулки, виявлених у квартирі потерпілого було вилучено відбитки слідів пальців рук, які в подальшому за висновком дактилоскопічної експертизи № 516 від 19.10.2005 року було ідентифіковано, як сліди пальців рук ОСОБА_2. 

Під час досудового і судового слідства ОСОБА_2 заперечив свою причетність до скоєння вказаного злочину та висловив припущення, що сліди пальців його рук було неправомірно отримано для проведення експертизи за невідомих обставин, можливо під час його попередніх приводів до правоохоронних органів, як особи, яка затримувалась за бродяжництво. 

Як слідує із протоколу огляду місця події від 19 вересня 2005 року, в квартирі потерпілого було вилучено ряд слідів пальців рук з різних предметів. Поряд з тим, указаний протокол не містить вказівки про те, яким саме чином було проведено опечатування вилучених слідів пальців рук, не містить опису упаковки, куди було поміщено такі сліди. Цей же протокл містить вказівку на те, що вилучені сліди пальців рук «залишаються експерту». 

У своїй постанові про призначення дактилоскопічної експертизи від 30 вересня 2005 року (а.с.42) слідчий вказав, що вилучені сліди знаходяться у спеціаліста. 

Поряд з тим, із вказаного висновку експерта слідує, що речові докази, подані на дослідження слідчим, запаковані в стандартний поштовий конверт, який містить підписи двох понятих та слідчого, упаковка пошкоджень не має. (а.с. 44). 

 Проте, з рапорта в.о. начальника НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області  від 20 вересня 2005 року (а.с.34) слідує, що внаслідок перевірки за криміналістичними дактилоскопічними обліками НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області слідів пальців рук, вилучених по факту крадіжки 19.09.2005 року з квартири ОСОБА_3 встановлено, що три сліди пальців рук залишені ОСОБА_2.  

Надаючи для дослідження експерту дактилокарту в якості порівняльного матеріалу, що ніби належить обвинуваченому, слідчий та прокурор при направленні вказаної кримінальної справи до суду не прийняли до уваги те, що така дактилокарта належить ОСОБА_2, в той час, як підсудний згідно з паспортом є ОСОБА_2 Із досліджених судом доказів неможливо встановити за яких обставин було виготовлено вказану дактилокарту ще 01.11.1999 року. Із довідки про судимість (а.с. 195) встановлено, що 01.11.1999 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області затримувався ОСОБА_2, який не притягувався до кримінальної відповідальності, в той час, як згідно з повідомленням УБОЗ УМВС України в Рівненській області (а.с. 192) ОСОБА_2 є раніше судимим. 

Суд не може прийняти до уваги у спростування такої неповноти досудового слідства винесену слідчим 26 травня 2008 року постанову про уточнення анкетних даних обвинуваченого, оскільки така постанова може стосуватись усунення помилковості написання анкетних даних обвинуваченого в документах, які видані самим слідчим, а не сторонніми особами, а слідчий не наділений правом змінювати зміст зібраних по справі доказів.  

Під час досудового слідства слідчим не було долучено до матеріалів справи в якості речових доказів предмети, з яких було вилучено на місці події відбитки пальців, які в подальшому були ідентифіковані, як сліди пальців обвинуваченого. Місце знаходження таких предметів на даний час із досліджених судом доказів встановити не вдалось. 

Аналізуючи викладене, слід прийти до висновку, що матеріали кримінальної справи містять істотні суперечності щодо достовірності обєктів дослідження, що були надіслані для проведення дактилоскопічної експертизи слідчим, щодо цілісності упаковки, в яких зберігались такі обєкти дослідження на момент початку проведення експертизи, що тягне за собою неповноту досудового слідства й такі суперечності та неповнота не можуть бути усунені під час судов/*36ого слідства.  

Окрім того, під час досудового слідства не було повністю виконано вказівок прокурора (а.с. 171), хоча відповідно до ч. 2 ст. 227 КПК України, вказівки прокурора органам досудового слідства у звязку із розслідуванням ними кримінальних справ є для цих органів обовязковими. 

Із матеріалів кримінальної справи (а.с.14,) слідує, що починаючи з 2 квітня 2008 року досудове слідство по справі проводилось двома слідчими (слідчі Чубарєв С.В. та Ременюк О.Л. ), в той же час, в порушення вимог ст. 119 КПК України, відповідна постанова у матеріалах справи відсутня, жоден слідчий старшим призначений не був й про проведення розслідування кількома слідчими обвинуваченому оголошено не було, чим порушено право обвинуваченого на заявлення відводу слідчому.  

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 11 лютого 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. 

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які викривають, так і ті, що оправдовують обвинуваченого, не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого. 

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально - процесуального і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді. 

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. 

   Враховуючи те, що наведена в постанові неповнота досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про необхідність направлення вказаної кримінальної справи для проведення додаткового досудового слідства. 

У ході додаткового розслідування слідчому необхідно усунути вказані суперечності та неповноту досудового слідства. 

Керуючись п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування", ч. 1 ст. 281 КПК України, суд, 

П О С Т А Н О В И В : 

 Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 КК України повернути прокурору міста Рівного для організації проведення додаткового розслідування. 

 Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд  залишити без змін. 

 Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Рівненської області протягом 7 діб із дня її винесення через Рівненський міський суд. 

 Суддя