Справа № 2 -668/10    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                                    У К Р А Ї Н И

03 березня  2010 року                                                                 Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого  судді :                                Музичук Н.Ю.

при секретарі :                                                       Патій Н.А.

за участю представника позивача                       ОСОБА_1

представника відповідача                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення, нечинення перешкод в користуванні квартирою та визначення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и в:

В липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду із позовом в судовому засіданні уточнив позовні вимоги до ОСОБА_4 про вселення в квартиру АДРЕСА_1 та реєстрацію в ній, нечинення йому з боку позивача перешкод в користуванні квартирою та визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 із наданням позивачу жилої кімнати площею 13 кв.м., залишення жилої кімнати площею 18 кв.м. в користуванні відповідачки та  залишення інших приміщень квартири в спільному користуванні сторін.

В обгрунтування своїх  вимог зазначав, що із відповідачем із 26.02.1999 року по 27 лютого 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі. За період шлюбних відносин 20 липня 2004 року придбали вищевказану квартиру, загальною площею 50,6 м.кв., договір купівлі-продажу не яку посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, покупцем по договору виступила колишня дружина, відповідач в справі. Зазначену квартиру  вважає об’єктом спільної сумісної власності подружжя, відповідно до ст.ст.60,61 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України. Розірвання шлюбу , відповідно ч.1 ст.68 СК України, не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу. Проте, відповідач чинить перешкоди в користуванні квартирою та проживанні в ній, тим самим порушуючи права співвласника. Всі правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у відповідача. Протягом останніх п’яти місяців відповідач не дає змоги зайти в квартиру, шляхом обману заволоділа ключами,  погрожує  та  спонукає  до відмови від квартири, внаслідок чоло він звертався із заявами в правоохоронні органи. Оскільки угоди про порядок користування житловим приміщенням із відповідачем не укладено, з урахуванням проживання спільної доньки із відповідачем, вважає доцільним встановити вищевказаний порядок користування квартирою між сторонами за рішенням суду. Зазначив, що для придбання квартири  21.07.2004 року був укладений кредитний договір №2107/04-01К на відповідачку, на погашення якого протягом шлюбних відносин надавав гроші колишній дружині.

Письмових заперечень відповідача на позовну заяву суду надано не було.

Позивач ОСОБА_3  та представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з уточненням вищенаведених вимог. Додатково пояснили, що в спірній квартирі проживали сторони, як подружжя, спільна дочка ОСОБА_6 та дочка відповідача від першого шлюбу ОСОБА_20. При цьому  позивач зареєстрований з народження в будинку батьків в місті Здолбунів, де постійно проживає син позивача від першого шлюбу, 1990 року народження. Не можуть вказати яку суму коштів внесли сторони разом в погашення кредиту, які суми позивач надавав відповідачу для цієї мети, останній раз надавав він кошти в цих цілях в листопаді 2008 року. Позивач заробляв гроші неофіційно шляхом автомобільного бізнесу та дизайну. В середині грудня 2008 року позивач із відповідачем посварилися, він пішов з дому, залишивши ключі, в кінці грудня 2008 року забрав речі, після чого в квартиру не зміг попасти. Із змістом рішенням суду про розірвання шлюбу позивач погодився, рішення не оспорював. Відомо, що з липня 2008 року колишня дружина внесла значну суму коштів і погасила кредит. Місце для проживання позивач має, проте квартиру вважає спільною сумісною власністю, не бажає визнавати право власності на її частку, бажає встановити порядок користування квартирою, думає, що зможуть листуватися квартирою спільно. Просить задовольнити  позовні вимоги повністю.

Відповідачка  ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 вимоги не визнали. Пояснили, що рішенням суду від 27.02.2009 року встановлено, що сімейні стосунки сторін припинені із липня 2008 року. Із квітня 2009 року із позивача стягнуті аліменти на утримання дитини, рішення  суду по теперішній час не виконується. Із липня 2007 року позивач ніде не працював, не мав доходів. Спірна квартира  придбана в період шлюбу за особисті кошти відповідача, яка  до придбання такої квартири відчужувала три належні їй та її дитині на праві власності /дошлюбні/ квартири /цілу або частку/. При придбанні квартири 21.07.2004 року була використана можливість отримання кредиту фактично для інших цілей /придбання автомобілів позивачем/,  а за змістом договору купівлі продажу вбачається, що вартість квартири сплачена до 21.07.2004 року. Спірна квартира зареєстрована на праві приватної власності ОСОБА_4, вимоги позивача про визнання права власності на таку квартиру немає. Крім того, за період шлюбу до липня 2008 року погашено тільки 1/5 частину заборгованості по кредитному договору, решту кредиту погашені особисто відповідачкою після припинення сімейних відносин із позивачем. Крім того, позивач в вересні 2008 року добровільно залишив квартиру, віддав ключі від квартири, заявив, що не бажає сплачувати кредиту, при цьому у відсутність відповідачки та дітей вивіз з квартири особисте і спільне майно. За наведених обставин, підстави для вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою для позивача  та встановлення порядку користування спірною квартирою вважають відсутніми, просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення  сторін, дослідивши письмові докази по справі, в тому числі покази допитаних в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, встановлені обставини та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що  позов не підлягає до задоволення.

Відповідно наданої позивачем копії рішення суду в справі №2-2715/09 від 27 лютого 2009 року, яке вступило в законну силу і не оспорювалось сторонами, судом встановлено, що сторони в справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із 26 лютого 1999 по 27 лютого 2009 року перебували в шлюбі, від шлюбу є дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, яка залишена на проживання з матір’ю,  сім»я розпалась остаточно із  липня 2008 року на грунті тривалого розладу внаслідок недостойної поведінки та неналежного відношення відповідача до сім»ї, сторони проживають окремо.

В силу положень ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.  

В період шлюбу сторін, відповідно договору купівлі-продажу від 20 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р.№2440, на ім’я відповідача  ОСОБА_4 придбана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 50,6 кв.м., жилою площею 32,3 кв.м., за ціною 90100 грн.,  які покупець зобов’язується виплатити до 21 липня 2004 року.  Право власності на вказану квартиру зареєстроване КП «РМБТІ» на відповідача ОСОБА_4

Відповідно до положень ст.ст. 60, 61 СК України, ст. 368 ч.3 ЦК України, на праві спільної сумісної власності подружжю належить майно набуте подружжям  за час шлюбу, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбане чи внесене грошовими коштами, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Реєстрація права власності на квартиру в такому разі на одного із подружжя не спростовує належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Водночас, у відповідності до положень ст. 57 СК України, визначено, що особистою приватною власністю дружини або чоловіка є, зокрема, майно набуте неню /ним/ під час шлюбу, але за кошти, які належали їй /йому/особисто.  

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги доводи відповідачки про те, що спірна квартира придбана за рахунок коштів, які належали їй особисто,  від продажу її житла, та надані нею докази, в тому числі покази свідка ОСОБА_9 та  довідку КП «РМБТІ» №6991/1186 від 18.09.2009 року на ім’я ОСОБА_4  Згідно вказаної довідки встановлено, що відповідачкою за період шлюбу із позивачем були відчужені наступні об’єкти нерухомості: належна на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.1996 року р.№ 1-507 квартира АДРЕСА_2 відчужена відповідачкою 07.06.200 року; належна на підставі договору довічного утримання від 28.01.1999 року за р.№361 квартира АДРЕСА_3 відчужена відповідачкою 15.11.2001 року; належна на підставі договору дарування від 17.04.2002 року р.№ 1614 та договору дарування від 12.12.2002 року р.№873 квартира АДРЕСА_4 відчужена відповідачкою 14.04.2003 року.

Свідок ОСОБА_9 /сестра відповідача/ показала, що після одруження сторін в справі позивач перейшов проживати до відповідача, згодом вони фактично стали проживати в батьків відповідачки та продали належні відповідачу на праві приватної власності дошлюбні квартири, із виручки за які частину грошей відповідачка вклала в придбання нової спірної квартири. Пізніше в її присутності  позивач кинув ключі від квартири, сказав, що платити кредит не буде, щоб вона сама розбиралася зі своєю квартирою, залишив квартиру, перед цим вивіз особисте і спільне майно. Бачила, як грузили меблі і мікрохвильову піч. Після розірвання шлюбу відповідач в квартиру не появлявся.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила в суді, що в її та ОСОБА_9 присутності в гостях у відповідачки в квартирі на вулиці С.Бандери, позивач, який до цього вивіз речі із квартири,  поклав ключі від квартири, повідомив, що відношення до квартири не має і платити кредит не буде.

Вищенаведені доводи відповідачки не спростовані позивачем, який покликаючись на кредитний договір, оформлений ОСОБА_4 віз ВАТ КБ «Надра» №2107/04-01К від 21.07.2004 року під придбання спірної квартири на суму 15 тисяч доларів США, не надав суду доказів чи об’єктивних пояснень з приводу джерела виконання договору купівлі-продажу в частині передачі грошей Покупцем для Продавця до 21.07.2004 року, фактично до отримання кредитних коштів.  

Відтак, оцінкою досліджених наданих відповідачем доказів в сукупності, які суд вважає належними та допустимими доказами в справі доведено, що спірна квартира придбана за кошти відповідача від відчуження належного їй до шлюбу майна.

Доводи позивача про належність придбаної спірної квартири  до спільного майна подружжя, як такої, що придбана за кредитні кошти, суперечні, з урахуванням положень ст. 65 ч.4 СК України. Оскільки, відповідно вказаної норми  Закону, до складу майна, яке поділу враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім»ї. Позивачем не надано доказів та обгрунтованих конкретизованих доводів з приводу його участі в погашенні кредитного зобов’язання   №2107/04-01К від 21.07.2004 року з кінцевим терміном погашення до 19.07.2019 року за період шлюбу. На підставі наданих відповідачем доказів, зокрема платіжних квитанцій, підтверджено, що після припинення сімейних відносин сторін відповідачкою внесені кошти на суму 10939 доларів США, кредит погашено повністю 08.05.2009 року.        

Судом досліджена Справа №1754 Рівненського МВ УМВС в Рівненській області /ЖРЗПЗ №2392 від 19.03.2009 року/, із письмовими зверненнями позивача ОСОБА_3 на ім’я начальника Рівненського МВ УМВС та прокурора міста Рівне за березень 2009 року, які однотипні за змістом без посилання на конкретні факти його права власності чи користування квартирою /права на житло/ та перешкод в користуванні квартирою, які фактично не знайшли підтвердження за проведеною по них перевіркою, та з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України по факту погроз фізичною розправою.  

Із показів допитаного судом в якості свідка сина позивача ОСОБА_12 вбачається, що позивач не міг попасти в квартиру кілька місяців назад, йому чинили опір або не впускали, крім того відповідач в кінці літа-осінню 2009 року по телефону вимагала відмовитись від спірної квартири. Таким чином, свідок вказує на обставини відносин між сторонами в період судового спору про квартиру.

Із показів свідка ОСОБА_13 встановлено, що спірна квартира придбана сторонами  в період шлюбу за які кошти, свідку невідомо,  коли син повернувся проживати до них, перевіз речі особистого вжитку, шафу, мікрохвильову піч, інше не пам’ятає, осінню 2009 року він чув розмову відповідача по телефону, яка вимагала залишити їм квартиру.    

Таким чином, до закладеного в травні 2009 року позову спроби позивача попасти в квартиру і конфліктів з приводу квартири на підставі належних допустимих доказів не встановлено і свідками не підтверджено.

Оцінкою досліджених в справі доказів, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів перешкод в користуванні житлом, а вищенаведені звернення позивача зі скаргами оцінюються, як прийняті позивачем заходи підготовки доказової бази по спору за квартиру для звернення в травні 2009 року /первинний позов залишений без руху/ до суду із заявленими  цим позовом вимогами.    

  Крім того, на підставі наданих сторонами пояснень та технічної документації і будинкової книжки на квартиру встановлено, що в двокімнатній квартирі жилою площею 32,3 кв.м. постійно зареєстровані і проживають відповідачка ОСОБА_4, її дочка від першого шлюбу ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, спільна дочка сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Проживання позивача в спірній квартирі зареєстрованим не було. Переконливих належних допустимих доказів право на житло в спірній квартирі не надано. У разі набуття права на житло у вказаній квартирі, середня забезпеченість одного мешканця квартири житлом могла б становити  8,05 кв.м., то із задоволенням заявлених вимог про визначення порядку користування квартирою інтереси відповідача і двох неповнолітніх дітей, як мешканців квартири, порушуються на 3,85 кв.м. кожного, що вважається недопустимим.

Відповідно положень ст.10 ч.3, ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім  випадків, встановлених цим Кодексом.          

За наведених обставин, оцінкою досліджених судом доказів в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача не доведеними належними допустимими, відповідно ст.ст. 57,59 ЦПК України, доказами в справі, а доводи в частині спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру в силу положень ст.ст. 60,61 СК України, ст. 368 ч.3 ЦК України є спростованими наданими відповідачем доказами.  Таким чином, законні  підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 судом не встановлені, позов до задоволення не підлягає.

На підставі  наведеного, керуючись ст.ст.10,11,57-60,209,212-215,218,223,292,294  ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 вселення в квартиру АДРЕСА_1, нечинення перешкод в користуванні квартирою та визначення порядку користування цією квартирою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду  Рівненської області через Рівненський міський суд  поданням  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження  з наступним поданням в двадцятиденний  після подачі заяви строк  апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження  у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви  про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга  не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає  законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                 Н.Ю.Музичук