Справа 2- 1312/09р.  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 березня 2010  року                                                                                                          м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого – судді Мельника О.В.,

при секретарі Турович Н.С.,

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника позивачів адвоката ОСОБА_7,

представника відповідача ТзОВ «Фасад» адвоката ОСОБА_9, Голуба О.С.,

співвідповідача ОСОБА_6,

третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_11, його представника ОСОБА_12.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад», ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У позовних заявах вказується, що 9 травня 2003 року в 14 год. 15 хв. в районі дорожньої розв’язки автодороги Київ-Чоп, що неподалік кафе «Софія» водій автомобіля марки ЗИЛ ММЗ-4502 д.н. НОМЕР_2, що належить ТзОВ «Фасад» - ОСОБА_11, скоїв зіткнення з вантажно-пасажирським мікроавтобусом марки «Мерседес-Бенц 208» д.н. НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_6. У результаті  зіткнення транспортних засобів стався витік газу з газобалонної установки вантажного - пасажирського автомобіля, що спричинило пожежу, наслідком якої стало знищення вогнем мікроавтобуса та особистих речей 8 пасажирів, які перебували в салоні. Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажири мікроавтобуса ОСОБА_4, та ОСОБА_5. отримали легкі тілесні ушкодження. В прямому і безпосередньому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події і наслідками, що настали є грубе порушення водієм ОСОБА_11, вимог п.п.1.5, 2.3 «б», 9.4,10.1,10.4 Правил дорожнього руху, про що свідчить постанова від 3 грудня 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

Позивачі у судовому засіданні позов підтримали повністю, підтвердивши обставини скоєння дорожньо – транспортної пригоди, вказані у позовних заявах.

Представник позивачів просив суд стягнути з ТзОВ «Фасад» : на користь ОСОБА_1  матеріальну шкоду в сумі 40962 гривні, що заподіяна знищенням належного їй на праві власності автомобіля, який не підлягає відновленню, 15000 гривень у відшкодування моральної шкоди, що виразилась у психологічних хвилюваннях, моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок знищення її майна, та судові витрати по справі ; на користь ОСОБА_6  – моральну шкоду в сумі 5000 гривень, яку останній зазнав внаслідок стресу, хвилювань за власне здоров’я, оскільки отримав травми обох ніг та судові витрати. Окрім того, просив суд стягнути солідарно з ТзОВ «Фасад» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13  8000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що виразилась у хвилюваннях, стражданнях, що мають тривалий характер через отримані травми під час ДТП, перенесеному стресі внаслідок аварії, та судові витрати ; на користь ОСОБА_5  – 11000 гривень у відшкодування моральної шкоди. що виразилась у хвилюваннях, стражданнях, що мають тривалий характер через отримані під час ДТП легкого ступеня тяжкості тілесні ушкодження, перенесеному стресі внаслідок аварії, та судові витрати ; на користь ОСОБА_2  11000 гривень у відшкодування моральної шкоди, що виразилась у раптовому стресі, якого вона зазнала внаслідок ДТП, психологічних хвилюваннях за стан свого здоров’я з урахуванням того, що на її утриманні в момент ДТП знаходилось троє неповнолітніх дітей, психоемоційному розладі, якого вона зазнала внаслідок аварії та необхідності неодноразового вживання медичних препаратів для приведення нервової системи до нормального стану ; на користь ОСОБА_3  – 8000 гривень у відшкодування моральної шкоди, що виразилась у перенесеному стресі внаслідок аварії, частих головних болях, безсонні, що стало наслідком перенесеного стресу та розладу нервової системи та судові витрати.

Представники відповідача ТзОВ «Фасад» позов не визнали з тієї підстави, що вважають винуватцем ДТП водія автомобіля «Мерседес Бенц» ОСОБА_6. Стверджують, що автомобіль «ЗИЛ» рухався по головній дорозі, а тому мав перевагу в русі перед автомобілем «Мерседес», який виїжджав з другорядної дороги на головну. У задоволенні позову просили відмовити повністю.

Співвідповідач ОСОБА_6 пояснив суду, що автомобіль «ЗИЛ» різко повернув з лівого боку по ходу руху керованого ним автомобіля – направо, не увімкнувши покажчик правого повороту. В момент зіткнення автомобіль «Мерседес» рухався по лінії розгону. Вважає, що скоєнні ДТП винен водій автомобіля «ЗИЛ», а не він.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_11 та його представник вважають, що у частині відшкодування матеріальної шкоди, відповідальність повинні солідарно нести володільці джерел підвищеної небезпеки, а саме воді автомобіля «Мерседес» ОСОБА_6 та ТзОВ «Фасад». В частині відшкодування моральної шкоди просили суд відмовити в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог. Окрім того, ОСОБА_11 пояснив суду, що під час керування автомобілем «ЗИЛ» та перестроюванням в правий ряд, не міг різко здійснити поворот, оскільки перевозив рідкий розчин. Окрім того пояснив, що перед початком перестроювання вправо, дивився в дзеркало заднього виду й не бачив будь-яких перешкод для виконання маневру.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 9 травня 2003 року в 14 год. 15 хв. в районі дорожньої розв’язки автодороги Київ-Чоп, що неподалік кафе «Софія», внаслідок зіткнення автомобіля ЗИЛ ММЗ-4502 д.н. НОМЕР_2, що належить ТзОВ «Фасад»,  під керуванням водія ОСОБА_11, який перебував в трудових відносинах з ТзОВ «Фасад». з автомобілем «Мерседес-Бенц 208» д.н. НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_6,  який  належить ОСОБА_1.

Із дослідженої судом схеми ДТП також встановлено, що місцем зіткнення автомобілів є смуга руху автомобіля «Мерседес – Бенц», на яку виїхав автомобіль ЗИЛ, перестроюючись праворуч з правої смуги руху на смугу розгону.

Факт порушення водієм ОСОБА_11 п.п. 9.2, 9.4.,10.1 Правил дорожнього руху підтверджується також поясненнями позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також показаннями ОСОБА_2, допитаної в якості свідка.

Згідно з висновку автотехнічного дослідження №370 від 2 грудня 2003 року, водій автомобіля «Мерседес-Бенц 208» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ЗИЛ ММЗ-4502 д.н. НОМЕР_2.

Як вбачається з  оглянутої в судовому засіданні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 31 травня 2004 року, в прямому безпосередньому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди і шкідливими наслідками, перебуває грубе порушення ОСОБА_14, п.п. 1.5, 2.3, 9.2, 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. Зі сторони водія автомобіля «Мерседес-Бенц 208» д.н. НОМЕР_1  ОСОБА_6, порушень Правил дорожнього руху не встановлено.

Суд вважає, що висновок судової автотехнічної експертизи № 0143 не спростовує вказаний висновок суду щодо вини водія автомобіля ЗИЛ в скоєному ДТП, оскільки внаслідок вивчення наданих на дослідження матеріалів експерт не зміг встановити причину даної дорожньо - транспортної пригоди та не зміг дати відповіді на питання про те, як повинні були діяти водії в даній ситуації та про наявність технічної можливості у водіїв уникнути зіткнення. Причиною ненадання відповідей експертом на запитання суду послужила наявність суперечливих даних, як вказує експерт стосовно того, чи були ввімкнені покажчики повороту на автомобілі «ЗИЛ» перед виконанням маневру повороту.

При оцінці висновку експерта № 0143 суд приймає до уваги те, що в порушення п. 107 «Інструкції про призначання та проведення судових експертиз …», затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.98 року,    експертом зроблено висновок без отримання від суду вихідних даних, з яких він повинен був виходити при проведенні дослідження, що потягнуло за собою неможливість надання відповідей на ряд запитань. Тому, при оцінці вказаного висновку експерта, суд вважає його недопустимим.  

Згідно з вимогами ч. 1 ст.143 ЦПК України, суд може призначити експертизу лише за заявою осіб, які беруть участь у справі. Жодна із сторін та третя особа не заявляли такого клопотання під час повторного судового розгляду, а суд за власною ініціативою позбавлений такої можливості.

Отже, суд приходить до висновку, що ДТП, яка мала місце 9 травня 2003 року в 14 год. 15 хв. в районі дорожньої розв’язки автодороги Київ-Чоп, що неподалік кафе «Софія», внаслідок зіткнення автомобіля «ЗИЛ ММЗ-4502» д.н. НОМЕР_2, що належить ТзОВ «Фасад», під керуванням водія ОСОБА_11, та автомобіля «Мерседес-Бенц 208» д.н. НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_6. відбулась внаслідок порушення п.п. 1.5, 2.3, 9.2, 9.4, 10.1, 10.4  Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_11, який перебув у трудових відносинах з відповідачем ТзОВ «Фасад».

Із дослідженого висновку спеціаліста автотоварознавця №90 від 11 грудня  2003 року, вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Мерседес-Бенц 208» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1,  внаслідок аварійного пошкодження, прирівнюється до його дійсної ринкової вартості на момент пошкодження і становить 40614 грн.60 коп..

Із досліджених судом квитанцій на придбання лікарських засобів встановлено, що позивач ОСОБА_4 було витрачено 186,47 гривень. Згідно з нотаріально-посвідченими заявами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 встановлено, що 9 травня 2003 року останніми для ОСОБА_4 на ринку міста Хмельницький було реалізовано товар на суму 6000 гривень, а тому позовні вимоги у частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992, особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст.440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна пошкодженням автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_1 та моральна шкода, заподіяна  та ОСОБА_6 на підставі ст. 440, ст. 440-1 ЦК України, 1963 року підлягає відшкодуванню за рахунок ТзОВ «Фасад», як володільця джерела підвищеної небезпеки, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а майнова та моральна шкода, заподіяна третім особам внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки підлягає стягненню з останніх солідарно.

При вирішенні питання про задоволення позову у частині моральної шкоди, суд виходив із наступного.

Суд вважає доведеними наявність моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 ., що виразилась у отриманому нервовому стресі, психоемоційному навантаженні на нервову систему через повне знищення належного їй автомобіля внаслідок його пошкодження та пожежі, небажання протягом тривалого часу (з 2003 року) відповідача ТзОВ «Фасад» провести відшкодування завданої шкоди, що потягло за собою для позивача необхідність відшукання додаткових зусиль для організації життя, певною мірою призвело до вимушених змін в організації життя. Суд приймає до уваги також те, що під час ДТП позивач не перебувала в салоні пошкодженого автомобіля, а тому суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково на суму 10000 гривень.

Суд вважає доведеними наявність моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 ., що виразилась у отриманому нервовому стресі, психоемоційному навантаженні на нервову систему через перебування за кермом автомобіля під час зіткнення з вантажівкою, через повне знищення автомобіля внаслідок пожежі, що виникла в результаті зіткнення, через небажання протягом тривалого часу (з 2003 року) відповідача ТзОВ «Фасад» провести відшкодування завданої шкоди, а тому позовні вимоги останнього підлягають задоволенню повністю на суму 5000 гривень.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_2  суд приймає до уваги те, що внаслідок ДТП, остання отримала психоемоційний стрес через раптовість пригоди, пожежу, яка виникла після зіткнення автомобілів, пошкодження її особистого майна, неможливості тривалий час отримати відшкодування заподіяної шкоди, хвилювання через думки про можливу загибель з урахуванням знаходження на її одноособовому утриманні трьох неповнолітніх дітей. З урахуванням викладеного, суд вважає, що на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 11000 гривень.

Суд вважає доведеними наявність моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 , що виразилась у отриманому нервовому стресі, психоемоційному навантаженні на нервову систему через перебування в салоні автомобіля, який було пошкоджено під час зіткнення з вантажівкою, через пожежу, що виникла в його салоні, через неможливість тривалий час отримати відшкодування заподіяної шкоди, через острах проїзду в транспортних засобах, що залишився після аварії, а тому позовні вимоги останнього підлягають задоволенню повністю на суму 8000 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_4  в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню на суму 10000 гривень. При цьому суд враховує перенесений останньою стрес, психоемоційне навантаження на нервову систему організму через хвилювання, переживання за стан свого здоров’я через отримані травми, за знищення придбаного на значну суму майна, неможливість протягом певного часу пересуватись без сторонньої допомоги, що призвело до необхідності відшукання додаткових зусиль для організації життя та вимушених змін в організації життя.

 Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_5  суд приймає до уваги те, що внаслідок ДТП, остання отримала тілесні ушкодження, а також психоемоційний стрес через раптовість пригоди, пожежу, яка виникла після зіткнення автомобілів, отримані тілесні ушкодження, неможливості тривалий час отримати відшкодування заподіяної шкоди, хвилювання через перебування на лікуванні, неможливості вільно пересуватись, різке погіршення зору, що прогресує, необхідність несення додаткових витрат на придбання лікарських препаратів та виробів медичного призначення. З урахуванням викладеного, суд вважає, що на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 11000 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_13 в частині відшкодування моральної шкоди також підлягають задоволенню повністю на суму 8000 гривень. При цьому суд враховує перенесений останньою стрес, психоемоційне навантаження на нервову систему організму через хвилювання, переживання за стан свого здоров’я через отримані травми, необхідність доглядати за чоловіком – інвалідом 1 групи, неможливість у зв’язку із цим пройти повноцінний курс стаціонарного лікування, вимушені зміни в стосунках з рідними, близькими людьми, що призвело до необхідності відшукання додаткових зусиль для організації життя та вимушених змін в організації життя.

З урахуванням таких обставин, виходячи із вимог розумності і справедливості, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на підставі ст. 440-1 ЦК України, 1963 року а також ст.ст. 23, 1167 ЦК України,  підлягають задоволенню повністю, за виключенням позовних вимог ОСОБА_1, які підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦК України,   стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вважає, що позивачами підтверджено понесені ними судові витрати по оплаті державного мита та правової допомоги  адвоката.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,218 ЦПК України, суд ,  

  В И Р I Ш И В :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад»  на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної  шкоди 40614 гривень 60 копійок, моральної  шкоди - 10000  гривень, витрат по оплаті державного мита в сумі 1159 грн. 65 коп. та 2500  гривень витрат на правову допомогу а також 350 грн. витрат по оплаті проведеного експертного дослідження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад»  на користь ОСОБА_6   у відшкодування  моральної  шкоди 5000  гривень, а також витрати по оплаті державного мита 8,50  грн. та 250 грн. витрат на правову допомогу.  

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2  у відшкодування моральної  шкоди 11000  гривень, а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 8 гривень 50 копійок та 500 гривень витрат на правову допомогу.  

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» та ОСОБА_6  на користь ОСОБА_3  у відшкодування моральної шкоди 8000  гривень, а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 8 гривень 50 копійок та 400 гривень  витрат на правову допомогу.  

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» та ОСОБА_6  на користь ОСОБА_4  у відшкодування матеріальної  шкоди 6186,47 грн., у відшкодування моральної шкоди 10000  гривень.  

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад»  та ОСОБА_6  на користь ОСОБА_5  у відшкодування моральної шкоди 11000  гривень, а також  8 гривень 50 копійок витрат по оплаті державного мита та 500  гривень  витрат на правову допомогу.  

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» та ОСОБА_6  на користь ОСОБА_13   у відшкодування  моральної  шкоди 8000  гривень, а також судові витрати 8 гривень 50 копійок по оплаті державного мита та 400  гривень  витрат на правову допомогу.  

Стягнути  солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» та ОСОБА_6  на користь місцевого бюджету міста Рівного  державне мито в розмірі 8 гривень 50 копійок.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя